Постанова 4851 № 520/11424/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 р.Справа № 520/11424/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 22.12.20 по справі № 520/11424/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Харківській області по складанню та направленню ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №000115-5806-2032 від 01.11.2018, №0023631-5806-2032 від 04.03.2019, №00098958062032 від 22.08.2019 та податкової вимоги №62755-58 від 06.05.2019; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000115-5806-2032 від 01.11.2018, №0023631-5806-2032 від 04.03.2019, №00098958062032 від 22.08.2019 та податкову вимогу №62755-58 від 06.05.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп., № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп, № 00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. та податкову вимогу №62755-58 від 06.05.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ - 43143704). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що загальний розмір суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який мав бути нарахований позивачу за 2016, 2017, 2018 роки не мав перевищувати суму у розмірі 29 053,03 грн. Проте, відповідачем вказана сума була визначена у розмірі 37 651,31 грн., яка фактично і є спірною. Відтак, скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 грн з підстав того, що житловий будинок позивача не перевищує площу у розмірі 500 кв.м., суд першої інстанції мав надати належну оцінку розрахункам відповідача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме здійснити розрахунок податку виходячи з дійсної площі будинку та вірних показників ставки податку і податкової пільги за кожний період. Водночас, оскільки суд не наділений повноваженнями здійснювати відповідні розрахунки, оскільки таким чином він фактично підмінятиме уповноважений на те орган державної влади. У такому випадку суд мав задовольнити позов в цілому та скасувати оскаржувані ППР також в цілому. Крім того, підставою для скасування нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25 000 грн за 2017, 2018 роки, суд першої інстанції мав керуватися не фактом того, що житловий будинок позивача не перевищує 500 кв.м., а тим, що Харківською міською радою, в порядку реалізації п. 266.4.2 ПК України при прийнятті рішення №542/17 від 22.02.2017 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" не було запроваджено на території міста Харкова збільшення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки додатково на 25 000 грн у випадку перевищення загальної площі житлового будинку платника податків на 500 кв.м. Такими чином, мотиви задоволення позову в цій частині мають бути іншими. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач також наголошувала на тій обставині, що норми, встановленої п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, в редакціях ПК України, до 01.01.2018 - не існувало. У зв`язку з чим, пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України підлягає застосуванню в 2019 звітному році та не може бути застосований при обчисленні податкового зобов`язання, складанні та направленні податкового повідомлення-рішення за 2016-2018 звітні роки, оскільки загальним правилом, закріпленим в ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Східного управління Головне управління ДФС у Харківській області із заявою про надання копій рішень на податок на нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 за 2016, 2017, 2018 роки. Листом № 9717/Ч/20-40-58-06- 20 від 14.08.2019 Головне управління ДФС у Харківській області надало позивачу завірені належним чином податкові повідомлення - рішення: № 2040-4348/1309 від 08.11.2017 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25702, 42 грн; № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 37448, 00 грн; № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 39482, 47 грн. 19.08.2019 представник позивача звернувся із адвокатським запитом № 00021 до начальника Головного управління ДФС у Харківській області Рибакова М.В., в якому просив надати копії документів, підтверджуючих надсилання та вручення ОСОБА_1 за місцем її реєстрації і проживання: АДРЕСА_3 , податкових повідомлень-рішень № 2040-4348/1309 від 08.11.2017, № 000115-5806-2032 від 01.11.2018, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 та відповідних платіжних реквізитів; надати копії документів, підтверджуючих надсилання та вручення ОСОБА_1 за місцем її реєстрації і проживання: АДРЕСА_3 , податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № 62755-58 від 06.05.2019; надати розрахунок податкових зобов`язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за 2016, 2017, 2018 роки, зазначених у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях. В листі № 20956/ФОП/20-40-58-06-20 від 23.08.2019 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача про те, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 значиться: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 509,00 кв.м. ОСОБА_1 нараховано податкові повідомлення - рішення за 2016-2018 роки. Податкове повідомлення - рішення № 00098958062032 від 22.08.2019 на суму 35720,84 грн (лист № 10233/Ч/20-40-58-06-20 від 23.08.2019); податкове повідомлення - рішення № 2040-4348/1309 від 08.11.2017 року на суму 25702,42 грн - відкликано (лист № 10233/Ч/20-40- 58-06-20 від 23.08.2019); податкове повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 за 2017 рік на суму 37448,00 грн; податкове повідомлення - рішення № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 за 2018 рік на суму 39482,47 грн. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік ОСОБА_1 : (509,0-120) х 27,56+25000 = 35720,84 грн, де 509,00 - площа житлового будинку; 120,00 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 27,56 - ставка податку за 2016 рік (2% * 1378,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2016), 25000,00 - сума збільшення на рік за об`єкт, який перевищує 500 квадратних метрів (для будинку) (податкове повідомлення - рішення від 22.08.2019 року № 00098958062032). Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік ОСОБА_1 : (509,0-120) х 32,00 НОМЕР_2 = 37448,00 грн, де 509,00 - площа житлового будинку; 120,00 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 32,00 - ставка податку за 2017 рік (1% * 3200,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2017), 25000,00 - сума збільшення на рік за об`єкт, який перевищує 500 квадратних метрів (для будинку) (податкове повідомлення - рішення від 01.11.2018 № 000115-5806-2032). Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 201ручено позивачу за його заявою лише 15.08.2019, що відповідно не узгоджується з приписами пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України. Крім цього, вказано, що контролюючим органом суми грошових зобов`язань було визначено більше ніж протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов`язань та із застосуванням норми ст. 102 Податкового кодексу України, яка загальною є по відношенню до положень пункту 266.7 стат Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані ОСОБА_1 за місцем податкової адреси (місцем реєстрації), а саме: АДРЕСА_4 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку статті 42 Податкового кодексу України. Рекомендований лист повернувся в відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Також, із вказаним листом податковою інспекцією надано позивачу завірені належним чином копії податкових повідомлень - рішень та документів про підтвердження відправки, копію податкової вимоги. 01.10.2019 представник позивача звернувся із скаргою № 00021-3 до голови ДПС України, в якій просив розглянути скаргу про перегляд рішення від 25.09.2019 № 1291/ФОП/20- 40-58-06-20; провести перегляд рішення від 25.09.2019 № 1291/ФОП/20-40-58-06-20 про результати розгляду скарги про перегляд податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ОСОБА_1 , відповідно до норм Конституції України та вимог чинного законодавства України; провести перерахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначених в податкових повідомленнях - рішеннях Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 № 000115-5806-2032, від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032, від 22.08.2019 № 00098958062032, за фактичною базою оподаткування: загальна площа об`єкта житлової нерухомості - 474, 60 кв. м., та нежитлової нерухомості - 34, 40 кв. м.; зменшити на 25000 грн на рік суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 № 000115-5806-2032, від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032, від 22.08.2019 № 00098958062032, у зв`язку з тим, що у власності ОСОБА_1 відсутній об`єкт житлової нерухомості загальна площа якого перевищує 500 кв.м. (для будинку); провести перегляд податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № 62755-58 від 06.05.2019. Рішеннями Державної податкової служби України № 6696/6/99-00-08-05-04 від 23.10.2019 та № 8041/6/99-00-08-05-04 від 01.11.2019 продовжено строк розгляду вказаної скарги до 01.12.2019. Рішенням Державної податкової служби України № 11352/6/99-00-08-05-04 від 29.11.2019 залишено скарги адвоката Чеснокової В.М. Спаскіна Д.А. від 01.10.2019 № 00021-3 та від 15.10.2019 (вх. ДПС № 5257/6 від 03.10.2019, № 6638/6 від 15.10.2019) в частині оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 01.11.2018 № 000115-5806-2032, від 04.03.2019 № 0023631-5806-2032 та податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області від 06.05.2019 № 62755-58 - без розгляду, а податкове повідомлення від 22.08.2019 № 00098958062032 - залишено без змін, а скаргу в зазначеній частині - без задоволення. Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, оскаржила його до суду в рамках розгляду справи №520/14250/19. Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 по справі №520/14250/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 року по справі №520/14250/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року по справі № 520/14250/19 - залишено без змін. Судом апеляційної інстанції у судовому рішенні вказано, що рішеннями, які створюють правові наслідки для позивача є податкові повідомлення-рішення та у разі не погодження із нарахованими сумами податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, позивач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом з метою оскаржень рішень податкового органу, якими вони визначені. Відтак, позивач, вважаючи дії контролюючого органу стосовно винесення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги протиправними, а також вказані рішення протиправними, звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував обставини помилковості даних стосовно площі об`єкту нерухомості, що відбулось не з вини позивача, та з огляду на виправлення такої помилки позивачем шляхом внесення виправлень до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн., №0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн., №00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції. Згідно приписів ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України). Положеннями п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно із приписами пп.266.6.1. п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. У відповідності до вимог пп.266.7.1 п.266 ст.266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту. Згідно з пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII), рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Пунктом 4 "Прикінцевих положень" вказаного Закону передбачено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Аналогічні норми податкового законодавства запроваджено й в 2017 році. Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 та 2017 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів. Пунктом 72 Закону №909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 266 Податкового кодексу України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9) В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що норми, встановленої п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України (збільшення податкового зобов`язання на 25000 грн), в редакціях ПК України, до 01.01.2018 - не існувало. У зв`язку з чим, пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України підлягає застосуванню в 2019 звітному році та не може бути застосований при обчисленні податкового зобов`язання, складанні та направленні податкового повідомлення-рішення за 2016-2018 звітні роки. З цього приводу колегія суддів зазначає, що Законом № 909-VIII), який набув чинності з 01 січня 2016 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України у підпункті 266.7.1 пункту 266.7 та доповнено підпунктом "ґ" такого змісту: "ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку)". Проаналізувавши викладену норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаними змінами не був визначений новий податок, а також не змінені об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу, а тільки додано до податкового зобов`язання додатковий коефіцієнт у розмірі 25 000,00 грн саме з 01.01.2016. В той же час Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020 у пункті 266.7 підпункт "ґ" підпункту 266.7.1 виключено, та замість цього доповнено підпункт 266.7.1-1 такого змісту: "за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку)". Отже, норма про введення додаткового коефіцієнта (збільшення на 25000 грн за кожен об`єкт житлової нерухомості, площа якого перевищує 500 квадратних метрів (для будинку), запроваджена починаючи з 01.01.2016, а не як помилково стверджує позивач з 01.01.2018, посилаючись на норми Закону № 466-IX. За наведеного правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що за наявності у власності платника податку об`єкта житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує 500 квадратних метрів (для будинку), контролюючим органом правомірно сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості незалежно від дати прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів. Отже, в даному випадку суд першої інстанції правильно відхилив доводи позову про наявність підстав для задоволення позову, які були вмотивовані відсутністю в 2016 та 2017 роках норми, встановленої п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, в редакціях ПК України, до 01.01.2018, а також тим, що місцевою радою не дотримано строки прийняття рішення про встановлення ставок податку в межах бюджетного року. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивачки про те, що підставою для скасування нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25 000 грн за 2017, 2018 роки, суд мав керуватися не фактом того, що житловий будинок позивача не перевищує 500 кв.м., а тим, що Харківською міською радою, в порядку реалізації п. 266.4.2 ПК України при прийнятті рішення №542/17 від 22.02.2017 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" не було запроваджено на території міста Харкова збільшення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки додатково на 25 000 грн у випадку перевищення загальної площі житлового будинку платника податків на 500 кв.м, з огляду на безпідставність таких аргументів. У зв`язку з цим, суд першої інстанції правомірно врахував обставини помилковості даних стосовно площі об`єкту нерухомості, що відбулось не з вини позивача, та з огляду на виправлення такої помилки позивачем шляхом внесення виправлень до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000,00 грн за 2016-2018 роки. В той же час скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25 000 грн з підстав того, що житловий будинок позивача не перевищує площу у розмірі 500 кв.м., суд першої інстанції мав надати належну оцінку розрахункам відповідача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме здійснити розрахунок податку виходячи з дійсної площі будинку та вірних показників ставки податку і податкової пільги за кожний період. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що розрахунок податку на нерухоме майно має здійснюватися виходячи з фактичної площі нежитлової будівлі (489,40 кв.м., а не 509 кв.м.) та з урахуванням дійсних ставок податку, що були визначені рішеннями Харківської міської ради. Колегія суддів звертає увагу на те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. А відтак суду першої інстанції слід було запропонувати відповідачу здійснити розрахунок податкового зобов`язання і лише у разі, якщо суб`єкт владних повноважень не виконав процесуального обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, тим самим позбавивши суд можливості виокремити (ідентифікувати) правомірно розраховані податкові зобов`язання від тих, що визначені помилково, у суду були б об`єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому. Так, в апеляційній скарзі представник позивача наводить такі розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: - за податковий період 2016 року: (489,4 -180) * (1378 * 1%) = 4 626,53 грн, де 489,4 - загальна площа житлового будинку; 180 - зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку (кв.м.); 1378 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016; 1% - ставка податку, запроваджена рішенням 13.01.2016 №112/16; - за податковий період 2017 року (до 01.03.2017): (489,4 \ 180) * (3200 * 0,5%) = 4950,4 грн, (4950,4 /12) * 2 = 825,07 грн., де 489, 4 - загальна площа житлового будинку; 180 - зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку (кв.м.); 3200 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016; 0,5% - ставка податку, запроваджена рішенням Харківської міської ради 22.02.2017 №542/17); 12 - кількість місяців у календарному році; 2 - кількість місяців, на які здійснюється нарахування податку в 2017 році; - за податковий період 2017 року (після 01.03.2017): (489,4 -120) * (3200 * 1%) = 11820,80 грн (11820,80 /12) * 10 = 9 850,67 грн, де 489,4 - загальна площа житлового будинку; 120 - зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку (кв.м.); 3200 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016; 1% - ставка податку, запроваджена рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17); 12 - кількість місяців у календарному році; 10 - кількість місяців на які здійснюється нарахування податку в 2017 році. - за податковий період 2018 року: (489,4 -120) * (3723 * 1%) = 13 752,76 грн., де 489,4 - загальна площа житлового будинку; 120 - зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку (кв.м.); 3723 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016; 1% - ставка податку, запроваджена рішенням Харківської міської ради. В ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем надано додаткові пояснення, в яких наведено власний розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік: (489,4 - 120) х 27,56 = 10 180,66 грн., де 489,4 - площа нежитлової будівлі, 120 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 27,56 - ставка податку за 2016 рік (2%* 1378,00 від мінімальної заробітної плати на 01.01.2016); за 2017 рік: (489,4 - 120) х 32,00 = 11 820,80 грн, де 489,4 - площа нежитлової будівлі,120 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 32,00- ставка податку за 2017 рік (1%*3200,00 від мінімальної заробітної плати на 01.01.2017); за 2018 рік (489,4- 120) х 37,23 = 13 752,76 грн., де 489,4- площа нежитлової будівлі, 120 - сума зменшення, яка застосовується для власників житлових будинків, 37,23 - ставка податку за 2018 рік (1%*37,23 від мінімальної заробітної плати на 01.01.2018). Здійснивши порівняльний аналіз наданих розрахунків, колегія суддів з`ясувала, що за 2018 рік між учасниками справи не має розбіжностей в визначенні суми податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що обома сторонами визнається в сумі 13 752,76 грн. В той же час за 2016 рік між сторонами існує спір щодо розміру зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку, позаяк позивач вважає, що такий розмір бази має становити 180 кв.м., а відповідач наполягає на визначенні пільги в розмірі 120 кв.м. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, внесено зміни до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №12б/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", шляхом викладення його у новій редакції. Вказаним рішенням від 21.01.2015 ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 2 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Встановлено, що це рішення набирає чинності з 01.01.2015. В подальшому, рішенням Харківської міської ради №112/16 від 13.01.2016 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила внести до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" такі зміни: 1.2. у додатку 1 до рішення: 1) у пункті 5.1 розділу 5: у підпункті "а" цифри "120" замінити цифрами "60"; у підпункті "в" цифри "240" замінити цифрами "180"; 2) у пункті 5.4 розділу 5 слова "відповідно до абзацу першого та другого цього пункту" виключити; 3) пункт 7.1 розділу 7 доповнити підпунктом "ґ" такого змісту: "ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).". Це рішення набирає чинності з дня його опублікування і застосовується з 01.01.2016. Дослідивши зміст вказаних рішень, зокрема Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відповідних редакціях, колегія суддів з`ясувала, що міською радою рішенням від 21.01.2015 №1793/15 оновлено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та запроваджено пільги зі сплати податку, а саме: згідно п. 5.1. вказаного Положення передбачено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 240 кв. метрів. При цьому рішенням Харківської міської ради №112/16 від 13.01.2016 внесено до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" такі зміни: 1.2. у додатку 1 до рішення: 1) у пункті 5.1 розділу 5: у підпункті "а" цифри "120" замінити цифрами "60"; у підпункті "в" цифри "240" замінити цифрами "180"; З системного та послідовного тлумачення норм Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням внесених змін можна дійти висновку, що підпункт б пункту 5.1 розділу 5, яким передбачено пільгу зі сплати податку для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів, змін не зазнав та залишився на рівні 120 кв.м. Відповідно доводи заявника апеляційної скарги з наведенням розрахунку податку виходячи з розміру зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку 180 кв.м., є помилковими, а зазначений у додаткових пояснення до апеляційної скарги розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, приймається в якості належного. Підсумовуючи викладене, колегія суддів ураховує наведені відповідачем у додаткових пояснення до апеляційної скарги розрахунки сум податку за 2016 та 2018 рік з урахуванням розміру зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку 120 кв.м. та вважає, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік має становити 10 180,66 (489,4 - 120) х 27,56) грн, а за 2018 рік - 13 752,76 (489,4- 120) х 37,23 ) грн. Вказаного вище не враховано судом першої інстанції, який здійснивши не в повному обсязі з`ясування всіх обставин справи, не взяв до уваги, що внаслідок зменшення загальної площі будівлі з 509 кв.м. до 489,4 кв.м. не тільки відпала необхідність застосування коефіцієнту підвищення 25000 грн, але й розрахунок податку мав здійснюватися виходячи з загальної площі будівлі 489,40 кв.м. Колегія суддів ураховує, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішення № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 нараховано податкове зобов`язання в сумі 39482, 47 грн за 2018 рік, яке скасовано судом першої інстанції в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 грн. Крім того, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 00098958062032 від 22.08.2019 нараховано податкове зобов`язання в сумі 35720,84 грн за 2016 рік, яке скасовано судом першої інстанції в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 грн. У вказаній частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується. В той же час, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 729,71 грн ( розрахунок: 39482,47 (неправомірно нараховано) - 25000 (скасовано судом першої інстанції) - 13 752,76 ( правомірно нараховано) за 2018 рік та № 00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 540, 18 (розрахунок: 35720,84 (помилково нараховано) - 25000 (скасовано судом першої інстанції) - 10180,66 ( правильно нараховано) за 2016 рік правомірно нараховані контролюючим органом. Відповідно в цій частині нарахування податкового зобов`язання вказані вище рішення є такими, що не відповідають вимогам ПК України, адже при їх розрахунку контролюючим органом використано загальну площу будівлі 509 кв.м., замість належної 489,40 кв.м., а тому останні в цій частині підлягають скасуванню. Щодо розрахунку сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, то колегія суддів уважає слушними доводи заявника апеляційної скарги про те, що рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори в 2017 році виокремлено дві різні ставки податку (за період до 01.03.2017 та після цієї дати). Так, пунктом 4 вказаного рішення передбачено, що згідно з п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.12.2016 № 1791 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" з 01.01.2017 до набрання чинності цим рішенням ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5. Після цієї дати коефіцієнт визначено як 1 % мінімальної заробітної плати. В додатку № 1 до вказаного рішення база оподаткування об`єктів житлової нерухомості для житлових будинків залишилася на рівні 120 кв. метрів (а не зменшилася з 180 кв.м. до 120 кв.м., як помилково вказує представник позивачки). Вказане рішення набрало чинності з 01.03.2017. Отже, в 2017 році ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2017 по 01.03.2017 (два місяці) застосовується з коефіцієнтом 0,5 %, а з 01.03.2017 по 13.12.2017 виходячи з коефіцієнту 1 %. У наданому відповідачем розрахунку помилково розраховано податкове зобов`язання виходячи з розміру коефіцієнту 1 % за весь період 2017 року, а доводи заявника апеляційної скарги колегія суддів ураховує в якості належних. В той же час наданий позивачем розрахунок виходячи з бази зменшення, яке застосовується для власників житлових будинків, в розмірі 180 кв.м. також є помилковим, оскільки як зазначено вище протягом всіх років (2016, 2017, 2018) така пільга зі сплати податку, яка передбачена підпункт б пункту 5.1 розділу 5 Положення, для власників житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості становила 120 кв. метрів. В контексті спірних правовідносин, враховуючи надані учасниками справи розрахунки сум податку на нерухоме майно, в тому числі за 2017 рік, дає суду можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно розраховані податкові зобов`язання від тих, що визначені помилково. Зокрема, розрахунок сум податку на нерухоме майно за податковий період 2017 року (до 01.03.2017) виглядає таким чином: (489,4 \ 120) * (3200 * 0,5%) = 5910,40; (5910,40 /12) * 2 = 985,06 грн., де 489, 4 - загальна площа житлового будинку; 120 - зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку (кв.м.); 3200 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016; 0,5% - ставка податку, запроваджена рішенням Харківської міської ради 22.02.2017 №542/17); 12 - кількість місяців у календарному році; 2 - кількість місяців, на які здійснюється нарахування податку в 2017 році; - за податковий період 2017 року (після 01.03.2017): (489,4 -120) * (3200 * 1%) = 11820,80 грн (11820,80 /12) * 10 = 9 850,67 грн, де 489,4 - загальна площа житлового будинку; 120 - зменшення бази оподаткування на встановлену Харківською міською радою пільгу зі сплати податку (кв.м.); 3200 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016; 1% - ставка податку, запроваджена рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17); 12 - кількість місяців у календарному році; 10 - кількість місяців на які здійснюється нарахування податку в 2017 році. Підсумовуючи викладене, колегія суддів ураховує наведені позивачем та відповідачем у додаткових пояснення до апеляційної скарги розрахунки сум податку за 2017 рік, але вважає, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік має дорівнювати 10835,72 (9 850,67+985,06) грн. Колегія суддів ураховує, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 нараховано податкове зобов`язання в сумі 37448 грн, яке скасовано судом першої інстанції в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 25000 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 1612,28 грн ( розрахунок: 37448 (помилково нараховано) - 25000 (скасовано судом першої інстанції) - 10835,72 ( правильно нараховано) за 2017 рік правомірно нараховані контролюючим органом. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 1612, 28 грн, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 729,71 грн, № 00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 540, 18 грн з прийняттям нової постанови про задоволення вимог позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на вказані вище суми. В іншій частині, тобто в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 10835,72 грн, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 13752,76 грн, № 00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 10180,66 грн, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі № 520/11424/20 належить залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального права. Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів ураховує, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір виходячи зі спірної суми 37651,31 грн в сумі 564,77 грн. Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 вказаної норми визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції задоволено вимоги апеляційної скарги на суму 2882,17 грн, що складає 7,65 % від спірної суми 37651,31 грн, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги мають бути відшкодовані відповідачем за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним вимогам на суму 43,20 грн (564,77 грн х 7,65 %). Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі № 520/11424/2020 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн 28 коп, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн 71 коп, № 00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 540 (п`ятсот сорок) грн 18 коп. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення - рішення № 000115-5806-2032 від 01.11.2018 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн 28 коп, № 0023631-5806-2032 від 04.03.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 729 (сімсот двадцять дев`ять) грн 71 коп, № 00098958062032 від 22.08.2019 в частині нарахованого податкового зобов`язання в сумі 540 (п`ятсот сорок) грн 18 коп. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі № 520/11424/20 залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 43 (сорок три) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ - 43143704). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 07.06.2021.