Постанова 4851 № 520/8308/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 р.Справа № 520/8308/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бартош Н.С. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків по справі № 520/8308/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення, зобов`язання надати нову індивідуальну податкову консультацію, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №123/31/1542, №123/31/1546, №123/31/1547, №123/31/1548 від 28.08.2018р.; - зобов`язати ГУ ДФС України в Харківській області надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням позиції та рішення суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1542 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 435,91грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1546 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1547 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №123/31/1548 від 28.08.2018р. про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу ненадання на письмове звернення ОСОБА_1 від 22.05.2019р. індивідуальної податкової консультації у порядку статті 52 Податкового кодексу України. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) надати на письмове звернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 22.05.2019р. індивідуальну податкову консультацію у порядку статті 52 Податкового кодексу України. Позов у решті вимог - залишено без задоволення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 43143704) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 1152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу ненадання на письмове звернення ОСОБА_1 від 22.05.2019р. індивідуальної податкової консультації у порядку статті 52 Податкового кодексу України відсутня, оскільки відповідачем в межах законодавчого строку було надано відповідь на лист позивача, дане твердження не заперечується самим позивачем, оскільки дану відповідь контролюючого органу було надано разом із позовною заявою. Крім того, зазначив, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що квартири котрі перебувають у власності позивача не є об`єктами оподаткування, оскільки квартири позивача не перевищують 85 кв.м. і тим самим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не повинен нараховуватись. При цьому, вказав на те, що згідно рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв.м., які знаходяться у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків. Проте, згідно даних Державного реєстру речових прав загальна площа об`єктів житлової нерухомості, які знаходились у власності гр. ОСОБА_1 протягом 2017 року складала - 433,5 кв. м. Таким чином, позивач повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи із загальної сумарної площі квартир. Зазначає, що розмір податку визначений правильно, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є власником низки об`єктів нерухомого майна, зокрема: 1) квартири АДРЕСА_2 загальною площею 72,4 кв.м. (далі за текстом - Об`єкт №1); 2) квартири АДРЕСА_3 загальною площею 72,4 кв.м. (далі за текстом - Об`єкт №2); 3) квартири АДРЕСА_4 загальною площею 72,4 кв.м. (далі за текстом - Об`єкт №3); 4) квартири АДРЕСА_5 загальною площею 82,3 кв.м. (далі за текстом - Об`єкт №4). 28.08.2018р. відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення №123/31/1542 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 435,91грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1546 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1547 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1548 від 28.08.2018р. про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн. 20.03.2019р. заявник подав до контролюючого органу письмову заяву про проведення перерахунку грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017-2018р.р. за Об`єктами №1-№4. Лише листом від 02.05.2019р. №5820/Л/20-40-57-06-22 контролюючий орган - ГУ ДФС у Харківській області сповістив заявника про те, що податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1542 було прийнято відносно перебування у власності платника Об`єкту №4 протягом 2 місяців 2017р., податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1546 було прийнято відносно перебування у власності платника Об`єкту №3, податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1547 було прийнято відносно перебування у власності платника Об`єкту №2, податкове повідомлення - рішення від 28.08.2018р. №123/31/1548 було прийнято відносно перебування у власності платника Об`єкту №1. 22.05.2019р. позивач звернувся до ГУ ДФС у Харківській області з приводу надання індивідуальної податкової консультації з приводу справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за квартири, площа яких не перевищує 85,00 кв.м. Відповідь на це звернення була надана контролюючим органом не у порядку ст.52 Податкового кодексу України, а відповідно до Закону України «Про звернення громадян» листом №7298/Л/20-40-13-02-12 від 03.06.2019р. із причини неправильного зазначення у зверненні реєстраційного номеру облікової картки платника податків та не зазначення практичної необхідності у отриманні індивідуальної податкової консультації. Не погодившись із правомірністю перелічених вище податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, а також правомірністю відмови у наданні індивідуальної податкової консультації, заявник ініціював даний спір. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що застосування контролюючим органом при обчисленні розміру податку ставки в 1% до Об`єктів №1-№4 (замість запровадженою Харківською міською радою ставки в 0% до квартир площею до 85,00 кв.м.) є неправомірним, отже у спірних правовідносинах допущені порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині скасування рішень контролюючого органу. Також, суд дійшов висновку про те, що у зверненні заявника від 22.05.2019р. було сформульовано чітке питання зі сфери справляння податків стосовно застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 0% до квартир площею 80,00 кв.м. у залежності від їх кількості. Однак, обрані контролюючим органом мотиви для відмови у наданні індивідуальної податкової консультації слід визнати явним та очевидним проявом надмірного формалізму, котрий не має під собою розумного підґрунтя. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Згідно пункту 3.1 статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. За приписами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», від 28.12.2014 № 71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно. Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України). Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Пункт 266.5.1 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Як встановлено судом, згідно даних Державного реєстру речових прав гр. ОСОБА_1 було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік: - за квартиру загальною площею 82,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; - за квартиру загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; - за квартиру загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; - за квартиру загальною площею 72,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, згідно даних Державного реєстру речових прав загальна площа об`єктів житлової нерухомості, які знаходились у власності гр. ОСОБА_1 протягом 2017 року склала - 433,5 кв.метрів. На підставі вказаних даних 28.08.2018р. відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення №123/31/1542 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 435,91грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1546 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1547 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн.; податкове повідомлення-рішення №123/31/1548 від 28.08.2018р. про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. у розмірі 2.063,96грн. Податкові повідомлення-рішення надіслані листом засобами поштового зв`язку та вручені особисто 22.10.2018 року. Водночас, нормою підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України закріплено пільги зі сплати податку. Так, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Наведений законодавчий перелік пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є вичерпним. Крім того, п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України передбачає повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо встановлення пільг зі сплати податку. Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить як визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і встановлення пільг зі сплати такого податку. Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішеннями Харківської міської ради від 21.02.2018 № 978/18) встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, положеннями пункту 6 вказаного рішення Харківської міської ради звільнено від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, комунальні підприємства, установи та організації, створені Харківською міською радою в установленому порядку, за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності територіальної громади міста Харкова та передані у їх господарське відання. Також згідно вказаного рішення, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема квартири/квартир незалежно від їх кількості загальної площею до 85 кв.м., які знаходяться у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків. Таким чином, Харківською міською радою не встановлено пільг щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, на 2017 рік для позивача. Оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав загальна площа об`єктів житлової нерухомості, які знаходились у власності гр. ОСОБА_1 протягом 2017 року склала - 433,5 кв.метрів, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2017 рік на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що контролюючий орган вчинив бездіяльність, а саме не надав відповіді на заяву ОСОБА_1 від 22.05.2019р. колегія суддів зазначає наступне. За визначенням пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Відповідно до положень ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Слід відзначити, що запит позивача не містить чітко сформульованого питання про застосування конкретної норми права щодо викладених фактичних обставин, для врегулювання яких необхідне застосування такої конкретної норми права. На виконання функцій, покладених чинним законодавством України, податковим органом на вищевказаний лист було надано відповідь на лист позивача та зазначено, що на звернення платника податків, яке не відповідає нормам ст. 52 ПК України, податкова консультація не надається, дане твердження не заперечується самим позивачем, оскільки дану відповідь контролюючого органу було надано разом з позовною заявою. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що бездіяльність з боку контролюючого органу не вбачається. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не надав належної правової оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року по справі № 520/8308/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Н.С. Бартош З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 25.01.2021 року