Постанова 4851 № 440/7108/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 р.Справа № 440/7108/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Григорова А.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Предибайло А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.02.21 по справі № 440/7108/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2020 №0101258-5033-1601 про визнання суми податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 22452,83 грн. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що податковим органом без належних на те правових підстав визначено зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний їй на праві приватної власності свинарник використовується у сільськогосподарській діяльності, а тому не є об`єктом оподаткування в силу положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07 серпня 2020 року №0101258-5033-1601. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2008, а також інформаційної довідки № 232520551 від 13.11.2020 в реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про об`єкт нерухомого майна - Свинарник загальною площею 1076,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якого значиться ОСОБА_1 . Розрахунок податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, вказаного у податковому повідомленні - рішенні від: 07.08.2020 року №0101258-5033-1601 здійснюється наступним чином: 1076,1 кв.м (площа приміщення) х 20,865 (ставка податку, 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року 4173 грн.по Ковалівській селищній раді) - 22452,83 грн. На дату формування податкового повідомлення - рішення від 07.08.2020 року №0101258-5033-1601 згідно пн. 266.7.3 п.266.7 ст.266 ПКУ фізична особа ОСОБА_1 до ДПІ у м. Полтаві не з`являлася. Відповідач зазначає, що підпунктом «ж» пп.266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідач вважає, що правовий аналіз п. «а/с» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарськім товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для, використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Отже, пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Відповідач наголошує, що основним видом діяльності позивача є, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, а отже ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України шо у свою чергу кореспондується з обов`язком позивача сплачувати визначену суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. На думку відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області діючи відповідно до приписів Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на контролюючий орган функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно сформував спірне податкове повідомлення-рішення в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст. 19 Конституції України. Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт не спростовує висновків суду першої інстанції про підтвердженість того, що за технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля свинарника підпадає під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Позивач зазначає, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичній осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та копією Статуту підтверджено, що позивач є учасником (членом) Селянського (фермерського) господарства "Благодать" (ідентифікаційний код 31728846), видами діяльності якого за КВЕД-2010 З-поміж іншого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (10.61). Позивач є виробником сільськогосподарської продукції як член фермерського господарства. Позивач вважає, що апелянт всіляко замовчує про вказану обставину у своїй апеляційній скарзі тим самим намагаючись ввести суд в оману, посилаючись лише на те, що позивач ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця основним видом діяльності якого є 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), а тому нібито не є сільськогосподарським товаровиробником, який використовує об`єкти нежитлової нерухомості, які йому належать, безпосередньо в сільськогосподарській діяльності. На думку позивача, суд першої інстанції з цього приводу дійшов законного та обґрунтованого висновку, який жодним чином не спростовано апелянтом у скарзі, оскільки закон не забороняє позивачу буди одночасно і членом фермерського господарства, й вести підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що залученими до матеріалів справи копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2008, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.09.2008 №20313870 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2020 №23250551 підтверджено, що позивач є власником нежитлової будівлі - свинарника площею 1076,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 10, 11, 15/ . 07.08.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення №0101258-5033-1601 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 22452,83 грн /а.с. 7, 75/. Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля, свинарник площею 1076,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, отже не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1). Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Колегія суддів зазначає, що спір у цій справі стосується правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.08.2020 №0101258-5033-1601, а саме - правомірності донарахування податковим органом ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що віднесене до будівель сільськогосподарського призначення, та можливості застосування у спірних відносин положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо звільнення цього майна від оподаткування. З матеріалів справи вбачається, що наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства"). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи : 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить будівля свинарника загальною площею 1076,1 кв.м. Так, зі змісту залученої до матеріалів справи копії технічного висновку від 21.11.2020 слідує, що згадана будівля свинарника відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", перебуває у доброму технічному стані та може безпечно експлуатуватись /а.с. 25-26/. Отже, за технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля свинарника підпадає під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, що позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18. Колегія суддів наголошує, що на користь висновку, що нормою підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Дійсно, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Таким чином, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи. Колегія суддів зауважує, що встановлена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та копією Статуту підтверджено, що позивач є учасником (членом) Селянського (фермерського) господарства "Благодать" (ідентифікаційний код 31728846), одним з видів діяльності якого за КВЕД-2010 є розведення свиней (01.41) /а.с. 42-58, 59/. Довідкою виконкому Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.11.2020 №2582 підтверджено, що будівля свинарника використовується за призначенням /а.с. 30/. Підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не передбачено застережень щодо правової форми здійснення особою сільськогосподарського товаровиробництва виключно шляхом реєстрації фізичної особи як підприємця. Отже, колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції як член фермерського господарства. Крім того, закон не забороняє позивачу буди одночасно і членом фермерського господарства, й вести індивідуальну підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець. Таким чином, доводи представника відповідача про те, що до видів діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не відноситься такий її вид, як розведення свиней є помилковими. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлова будівля, свинарник площею 1076,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, отже дана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №649/593/16-а та від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, у яких Верховним Судом застосовано підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у подібних правовідносинах. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року по справі № 440/7108/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі № 440/7108/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 07.06.2021 року