Постанова 4872 № 916/2560/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2560/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання Глущенко Т.А. за участю представників сторін: від прокурора - не з`явився; від позивача - Гавриленко Є.В., довіреність №29/2806 від 24.11.2020; від відповідача - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від „02 березня 2021р., повний текст якого складено та підписано „12 березня 2021р. у справі № 916/2560/19 за позовом керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до відповідача: Приватного підприємства Продлогістіка про стягнення збитків у сумі 481475,71 грн., головуючий суддя Погребна К.Ф. місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 03.06.2021, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В : Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до Приватного підприємства Продлогістіка, в якому просить стягнути з Приватного підприємства Продлогістіка збитки у сумі 481475,71 грн. на користь Білгород-Дністровської міської ради, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство Продлогістіка використовувало земельну ділянку за адресою: м. Білгород-Дністровський, Одеська область вул. Ізмаїльська, 114, площею 12800 кв.м. без укладення договору оренди та без сплати орендної плати, чим завдало збитків у розмірі 481475,71 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2021 у справі № 916/2560/19 (суддя Погребна К.Ф.) у задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до Приватного підприємства Продлогістіка відмовлено повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що в матеріалах справи міститься Акт №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.12.2018р. яким визначено розмір збитків нанесених Приватним підприємством «ЕЛЛАДА-Д», акту №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р. щодо визначення розмір збитків нанесених Приватним підприємством «Продлогістіка», на який в якості обґрунтування позовних вимог посилається прокурор, матеріали справи не містять. Таким чином, у зв`язку з ненаданням прокурором акту №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р. щодо визначення розмір збитків нанесених Приватним підприємством «Продлогістіка», який на думку суду є основним доказом щодо обґрунтування заявленої до стягнення суми збитків, суд дійшов висновку що позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури щодо стягнення з Приватного підприємства «Продлогістіка» збитків в сумі 481 475,71грн. задоволенню не підтягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2021 року, Білгород-Дністровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарський суду, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до Приватного підприємства Продлогістіка про стягнення збитків у сумі 418 475,71 грн. задовольнити в повному обсязі. Білгород-Дністровська міська рада вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо недоведеності позовних вимог так як наслідок - виніс незаконне рішення, з порушенням норм процесуального права внаслідок необгрунтованої відмови Білгород-Дністровській міській раді у прийнятті доказів, в результаті чого, суд дійшов висновку, який не відповідає дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення. Скаржник зазначає, що під час судового засідання 01.02.2021 Білгород-Дністровською міською радою встановлено відсутність в матеріалах справи копії Акту №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019 року. На прохання представника міської ради, судом оголошено перерву до 03.02.2021 року для надання Білгород-Дністровською міською радою необхідних доказів. Білгород-Дністровською міською радою в судовому засіданні 03.02.2021 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №83 від 14.03.2019 року «Про затвердження Актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019 р.» з доданим Актом №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Проте, у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, докази до уваги судом не прийняті. Враховуючи те, що розгляд справи проводився на стадії підготовчого провадження та клопотання надається у строк встановлений судом для надання необхідних доказів, Білгород-Дністровською міською радою правомірно не заявлялось клопотання про поновлення процесуального строку та обґрунтування поважності його пропуску, оскільки на думку скаржника, строк для особи в інтересах якої поданий позов нормами ГПК України не встановлений, а отже і не може бути пропущений. Разом з тим, зі змісту рішення взагалі не вбачається, що судом першої інстанції надавалась будь-яка правова оцінка заявленому клопотанню. Жодного обґрунтування відмови у прийнятті заявлених доказів оскаржуване рішення не містить. Скаржник вважає, що незаконна, необґрунтована відмова суду першої інстанції у прийнятті основних доказів на підтвердження позовних вимог по справі є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення. Отже, висновки суду про визнання позовних вимог недоведеними не відповідають обставинам справи та хибно зроблені судом першої інстанції внаслідок безпідставної, необґрунтованої відмови у прийнятті доказів вчиненої з порушенням норм процесуального права, що як наслідок призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 клопотання Білгород-Дністровської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Білгород-Дністровській міській раді строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2021 року у справі № 916/2560/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від „02 березня 2021р. №916/2560/19; призначено розгляд апеляційної скарги Білгород-Дністровської міської ради на 03 червня 2021 року о 14:00 год. У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство Продлогістіка просить відмовити Білгород-Дністровській міській раді у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2021 у справі №916/2560/29 залишити без змін. У судовому засіданні 03.06.2021 представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представники прокурора та відповідача в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників. Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою було вивчено стан про додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства з питань відшкодування збитків за фактичне використання земельних ділянок без правовстановлюючих на території міста Білгород-Дністровського встановлено, що Приватне підприємство «Продлогістіка» є власником нежитлових приміщень площею 2584,6 кв.м. по вул. Ізмаїльській, 114 в м. Білгород-Дністровському Одеської області згідно рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В. від 17.05.2016 № 29634250. За вказаною адресою сформована земельна ділянка площею 128000 кв.м. з кадастровим номером 5110300000:01:004:0066. Водночас, як вказує прокурор, договір оренди ПП «Продлогістіка» з Білгород-Дністровською міською радою щодо вказаної земельної ділянки не укладено. Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Згідно п. 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і не одержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п.3 Порядку). Положеннями п. п. 4,5 Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина. Прокуратура вказує, що з метою забезпечення належного визначення розміру збитків, нанесених територіальній громаді м. Білгород-Дністровського, селищ Затока та Сергіївка, для стягнення їх в судовому порядку, наповнення місцевих бюджетів, виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято рішення від 05.07.2018 № 283 «Про викладення у новій редакції рішення виконавчого комітету від 21.11.2013 № 579 «Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було визначено розмір збитків ПП «Продлогістіка» за фактичне використання земельної ділянки площею 12800 кв.м. за період з липня 2016 року по грудень 2018 року, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114 у розмірі 481475,71 грн., за результатами якої складено відповідний акт, затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 14.03.2019 №

93. За посиланнями прокуратури, з метою стягнення збитків виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради претензією від 22.03.2019 № 19/721 повідомлено Приватне підприємство «Продлогістіка» про необхідність сплати суми заборгованості в місячний термін. Однак, у зазначені строки Приватним підприємством «Продлогістіка» заборгованість на сплачено. З наведених підстав, керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства Продлогістіка про стягнення збитків у сумі 481475,71 грн. Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради та вважає, що доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для судового захисту. Як встановлено під час розгляду справи, предметом заявленого позову є вимоги Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, які направлені на стягнення збитків за фактичне використання Приватним підприємством «Продлогістіка» земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114 у розмірі 481475,71 грн. Підставою відповідного позову стало використання Приватним підприємством «Продлогістіка» земельної ділянки площею 128000 кв.м. з кадастровим номером 5110300000:01:004:0066 без укладання договору оренди земельної ділянки. При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура посилається на Акт №1 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, пп.16.1.4. п.16.1. ст.16, ч.1 ст.269, ст.270, п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України). Відповідно до п.288.5. ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. За змістом норми статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки,а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок). Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відповідно до частини 3 Порядку відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п.5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993р. №284). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.ч.1, 2, 3 ст.124 ЗК України). Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу). Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст.224, ч.1 ст.225 ЦК України). Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру. Звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог, прокурор посилається на положення ст.ст. 224,225 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зазначив, що розмір збитків ПП «Продлогістіка» за фактичне використання земельної ділянки площею 12800 кв.м. за період з липня 2016 року по грудень 2018 року, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 114 у розмірі 481475,71 грн., визначений актом №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р., затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 14.03.2019 №

93. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в них наявний Акт №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.12.2018р. яким визначено розмір збитків нанесених Приватним підприємством ЕЛЛАДА-Д, акту №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019р. щодо визначення розмір збитків нанесених Приватним підприємством Продлогістіка, на який в якості обґрунтування позовних вимог посилається прокурор, матеріали справи не містять. Судом також зазначено,що Білгород-Дністровській місцевій прокуратурі було відомо про відсутність в матеріалах справи акту по ПП «Продлогістіка», оскільки в матеріалах справи міститься Акт від 29.08.2019р. за №01-11/408/2019 складений відповідальними працівниками відділу документального забезпечення (канцелярії) суду з якого вбачається що під час розкриття поштового відправлення, а саме: позовної заяви №16-11888-19вих від 23.08.2019р. (вх.ГСОО № 2616/19 від 29.08.2019р.), яка надійшла від Білгород-Дністровська місцева прокуратура, було виявлено недоліки, а саме, зокрема: не виявилось копії акту №1 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 24.01.2019, зазначеного в додатку під п.7.. Зазначений Акт від 29.08.2019р. за №01-11/408/2019 був скерований на адресу Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, що останньою не заперечувалось. У статті 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті). Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішується судом на стадії підготовчого засідання (стаття 182 ГПК). Відповідно до частини 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у сказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2019 року позовну заяву керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради до приватного підприємства Продлогістіка про стягнення збитків у сумі 481 475,71 грн. (вх.№2616/19 від 29.08.2019р.) та додані до неї документи було повернуто позивачу. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. ухвалу Господарського суду Одеської області про повернення позовної заяви від 03.09.2019р. у справі №916/2560/19 скасовано, справу №916/2560/19 передано на розгляд Господарському суду Одеської області. Проте, прокуратурою після скасування Південно-західним апеляційним господарським судом ухвали суду від 03.09.2019р. про повернення позовної заяви та направлення матеріалів справи на розгляд до господарського суду Одеської області, відповідний акт з клопотанням про поновлення строку на його подання наданий не був. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідний акт був доданий прокуратурою лише 11.01.2021р. в якості додатку до відповіді на відзив, при цьому без жодного обґрунтування неможливості подання його в установлений ГПК строк та клопотання про поновлення відповідного строку. Щодо посилань скаржника на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено Білгород-Дністровській міській раді у прийнятті доказів на підтвердження позовних вимог, чим порушено норми процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засідання 02.03.2021р. представником Білгород-Дністровської міської ради було подано заяву про поновлення строку на подання до суду доказів, з доданням відповідних доказів. Ухвалою суду від 02.03.2021р. було відмовлено Білгород-Дністровській міській раді в задоволенні заяви в порядку ст. 119 ГПК України про поновлення строку на подання до суду доказів, оскільки вона була подано з порушенням строків на її подання, вже після закриття підготовчого засідання та з`ясування наявності у сторін клопотань по ст. 207 ГПК України та без належного обґрунтування. При цьому, як зазначено судом, представником Білгород-Дністровською міською радою у першому судовому засідання по розгляді справи по суті 12.02.2021р. було зазначено про відсутність у нього будь яких заяв чи клопотань, які пов`язані з розглядом справи, та які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Крім того судом вказано, що Білгород-Дністровській міській раді про відсутність в матеріалах справи Акту №1 було відомо ще з грудня 2020р., оскільки про це було зазначено у відзиві на позов, проте подавши відповідь на відзив позивач відповідного Акту не надав, а лише послався на нього в якості своїх заперечень. Враховуючи вищевикладене, судом зазначено, що Акт №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 28.12.2018р. яким визначено розмір збитків нанесених Приватним підприємством «ЕЛЛАДА-Д» не приймається до уваги господарським судом в якості доказу, який свідчить про визначення розміру збитків, оскільки відповідний акт складено відносно іншої особи, яка не є стороною дійсної справи. Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. За змістом частин 2, 8 статті 80 ГПК України позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до висновку щодо застосування, зокрема, ст. 80 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача). За змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. В силу вимог ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України). Прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду. Аналогічний висновок вкладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019р. у справі №925/2028/15. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 03.02.2021р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні 11.02.2020р. В судовому засіданні 11.02.2021р. було розпочато розгляд справи по суті, з`ясовано у представників Білгород-Дністровської міської ради та відповідача наявність заява чи клопотання в порядку ст. 207 ГПК України, та задоволено клопотання прокуратури про відкладення розгляд справи, в зв`язку з чим було оголошено протокольно про перерву в розгляді справи на 02.03.2021р. о 12:00 В судовому засідання 02.03.2021р. представником Білгород-Дністровської міської ради було подано заяву про поновлення строку на подання до суду доказів, з доданням відповідних доказів. В той же час Білгород-Дністровською міською радою жодним чином не обґрунтовано поважність пропуску строку на подання відповідних доказів та неможливість подання відповідних доказів на стадії підготовчого засідання, в зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суд про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів. При цьому, в матеріалах справи відсутні письмові повідомлення Білгород-Дністровської міської ради про те, що відповідні докази не можуть бути подані останнім з об`єктивних причин, із зазначенням який доказ не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищевикладене, Акт №1 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 28.12.2018р. яким визначено розмір збитків нанесених Приватним підприємством «ЕЛЛАДА-Д» підставно не прийнято до уваги господарським судом в якості доказу, який свідчить про визначення розміру збитків, оскільки відповідний акт складено відносно іншої особи, яка не є стороною дійсної справи. Таким чином місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять, а прокурором та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розміру збитків нанесених Приватним підприємством «Продлогістіка», який є основним доказом щодо обґрунтування заявленої до стягнення суми збитків. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2021 року у справі №916/2560/19 відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України. Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2021 року у справі №916/2560/19 залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено 07.06.2021 року Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Я.Ф. Савицький