Постанова 4808 № 347/886/16

Справа № 347/886/16 Провадження № 22-ц/4808/676/21 Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О. секретаря Петріва Д.Б. за участю представника апелянта адвоката Атаманюка В.М., представника ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Башуцького І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП «Прикарпатський Експрес» на рішення Косівського районного суду від 02.03.2021 року, ухвалене суддею Крилюк М.І. в м.Косові, у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Прикарпатський Експрес» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні, - в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПП «Прикарпатський Експрес» про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки при звільненні. Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що постановою Верховного Суду від 04.12.2019р. рішення Косівського районного суду від 12.04.2017р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.06.2017р. в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки при звільненні скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін. Враховуючи обставини, які зазначені в постанові ВС України, він збільшив розмір позовних вимог, оскільки розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 станом на 17.11.2015р. становив 1400,00грн. А оскільки, станом на 25.02.2020р. відповідач не видав позивачу трудову книжку, то відповідно розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу становить 72 846,66 грн., яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Косівського районного суду від 02.03.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «Прикарпатський Експрес», м. Коломия. вул.І.Майданського,12 Івано-Франківська область, ідентифікаційний код юридичної особи 35901313 на користь ОСОБА_2 , жителя с.Цуцулин. Косівського району Івано-Франківської області, ІПН НОМЕР_1 - 72 846,66грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот сорок шість гри.66коп) середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні, а також 840,80грн. судового збору та 6000 грн.(шість тисяч грн.) за надання правової допомоги. В решті позовних вимог відмовлено. З таким рішенням відповідач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій вказав на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що 02.01.2015р. ОСОБА_2 проходив стажування в ПП «Прикарпатський Експрес» та після проведення стажування було винесено наказ №5 від 10.02.2015р. про прийняття його на роботу. 17.11.2015р. позивач був звільнений з роботи та виплата йому всіх належних сум була проведена у грудні, оскільки він покинув підприємство навіть не отримавши відповідної частини зароблених коштів. Трудова книжка на даний час належним чином видана позивачу, а тому відсутні жодні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі йому трудової книжки при звільненні. Судом при винесенні рішення не враховано, що позивач уже у 2016 році був працевлаштований у іншого підприємця, тобто негативних наслідків внаслідок невидачі трудової книжки не було. Також суд не вирішив питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, на чому наполягав відповідач, тоді як такий визначений ст.233 КЗпП був пропущений. З наведених мотивів, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просили її задоволити. Представник позивача в режимі відеоконференції скаргу не визнав, просив її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Косівського районного суду від 02.03.2021 року наведеним критеріям відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні не видано трудову книжку у зв`язку з чим, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із заробітку 1400грн. Апеляційний суд погоджується з таким висновком виходячи з наступного. Встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 12.04.2017р. позов ОСОБА_2 до ПП «Прикарпатський Експрес» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди задоволено частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах із ПП «Прикарпатський Експрес» в період з 01.09.2014р. по 10.02.2015р. Зобов`язано ПП «Прикарпатський Експрес» внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про прийняття на роботу з 01.09.2014р. та видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку. Також вирішено стягнути з ПП «Прикарпатський Експрес» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01.09.2014р. по 10.02.2015р. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 39 813 грн. Згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.06.2017р. апеляційну скаргу ПП «Прикарпатський Експрес» відхилено, а рішення Косівського районного суду від 12.04.2017р. залишено без змін. Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.12.2019р. касаційну скаргу ПП «Прикарпатський Експрес» задоволено частково, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12.04.2017р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.06.2017р. в частині позовної вимоги ОСОБА_2 до ПП «Прикарпатський Експрес» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні скасовано. Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Як вбачається з матеріалів справи, судом був встановлений факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах із ПП «Прикарпатський Експрес» в період з 01.09.2014р. по 10.02.2015р. та зобов`язано ПП «Прикарпатський Експрес» внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про прийняття на роботу з 01.09.2014р. та видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку. Також Верховним Судом в постанові від 04.12.2019р. було встановлено наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, виходячи з того, що суди правильно встановили, що з 01 вересня 2014 ОСОБА_2 працював водієм в ПП «Прикарпатський Експрес». Наказом ПП «Прикарпатський Експрес» від 10 лютого 2015 року № 5 ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія транспортних засобів із 10 лютого 2015 року . Наказом ПП «Прикарпатський Експрес» від 17 листопада 2015 року № 27 ОСОБА_1 звільнений з роботи з 17 листопада 2015 року за власним бажанням. Згідно довідки приватного підприємства «Прикарпатський Експрес» від 14.02.2020р. №3/20 - розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 станом на 17.11.2015р. становив 1400,00грн. Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В силу ч.5 ст.235 КЗпПу разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці, пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Як встановлено в судом, на час звільнення та і на час розгляду справи в суді , трудова книжка позивачу не була видана, тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за увесь час затримки. Під час нового розгляду справи позивач збільшив свої вимоги в силу того, що порушення його прав тривало та визначив суму до стягнення станом на 25.02.2020р. в сумі 72 846,66грн. яку підтримував на час ухвалення судового рішення. Згідно ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Апеляційний суд приходить до висновку, що судом обґрунтовано стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки при звільненні в сумі 72 846,66 грн., оскільки встановлено, що право позивача порушено і трудова книжка не видана. Доводи апелянта щодо неврахування судом того факту, що позивач був працевлаштований вже у 2016 році і невидача трудової книжки не спричинила йому перешкод у реалізації його прав не заслуговують на увагу, оскільки законодавством не узалежнюється виплата середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки від працевлаштування за іншим місцем роботи. Також не є обгрунтованими доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з наведеною вимогою, оскільки згідно ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягненняналежної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Суд відмовив у стягненні з відповідача заробітної плати за період з 01.09.2014р. по 10.02.2015р. в сумі 19 047,00 грн., однак в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується. З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу приватного підприємства «Прикарпатський Експрес» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ПП « Прикарпатський експрес» залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 02.03.2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 07 червня 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.