Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/7648/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 року м. Рівне Справа № 569/7648/15-ц Провадження № 22-ц/4815/398/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гордійчук С. О., суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С., секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Захожої Д.А. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2020 року, ухвалене в складі судді Бердій М.А., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі № 569/7648/15-ц, в с т а н о в и в : У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №113407557000, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в сумі 32000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, з кінцевою датою повернення - 26 березня 2018 року. На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 29 квітня 2008 року між банком та відповідачем укладений договір поруки № 201228, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Всупереч умовам зазначеного договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 не здійснювала своєчасно платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим станом на 06.05.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 20224,44 доларів США та 16123,46 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких заборгованість по кредиту строкова - 14704,83 долари США, заборгованість по кредиту прострочена - 3567,02 доларів США, заборгованість по процентах поточна - 0,13 доларів США, заборгованість по процентах прострочена - 1952,46 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 10898,54 грн, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 5224,92 грн. Просить суд про задоволення позовних вимог. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2020 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту за договором про надання споживчого кредиту № 11340757000 від 29 квітня 2008 року в розмірі 8237,66 доларів США. В задоволенні інших позовних вимог Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договором поруки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 8237,66 дол. США, яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що з 28 травня 2014 року ОСОБА_1 взагалі перестала здійснювати платежі на погашення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з чим банк 28 січня 2015 року направив досудові вимоги, які були вручені відповідачам 12 лютого 2015 року. Покликається на те, що суд першої інстанції взагалі не досліджував та не надав оцінки досудовим вимогам. Також зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував розмір кредитних коштів наданих ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідно до п. 5.6 Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 "Про затвердження положення про організацію операційної діяльності в банках України", виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення не відповідає. Установлено, що 29 квітня 2008 року мiж Акцiонерним комерцiйним iнновацiйним банком «УкрСиббанк», що є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту №11340757000, відповідно до п.1.1 умов якого банк зобов`язався надати позивачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в iноземнiй валютi в сумi 32 000 доларів США, а остання зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пiзнiше 26.03.2018 року згідно до графiку погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору), якщо тiльки не буде застосовано інший термiн повернення кредиту вiдповiдно до умов договору. Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 490,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів. Розмір ануїтетного платежу може змінюватися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п.1.3.1,10.2 цього договору. Відповідно до п.1.3.1 за користування кредитними коштами протягом 30 (тридцяти) календарних днiв, рахуючи з дати видачi кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються у розмiрi 13,5% рiчних. По закiнченню цього строку та кожного наступного мiсяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду вiдповiдно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо Банк не повiдомив Позичальника про змiну розмiру процентної ставки на наступний мiсяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмiр процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому мiсяцi. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1. Відповідно до п.1.3.3 укладеного договору нарахування процентів здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ. Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов Договору. За умовами п. 1.4. Кредитного договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме на: споживчі цілі. Згідно до п. 1.5. Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку для подальшого їх використання за цільовим призначенням. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 11340757000 від 29 квітня 2008 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 201288, згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Згідно із пунктом 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя та позичальника є солідарною, що передбачено в пункті 1.4 договору поруки. У пункті 2.2 договору поруки обумовлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги. Відповідно до пункту 3.1 договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором. Установлено, що 30 січня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» направив відповідачам вимоги про сплату заборгованості від 28 січня 2015 року № 30-11/21719 та № 30-11/21720. У вимогах, які були направлені відповідачам, зазначалося, що станом на 22 січня 2015 року позичальник своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплати процентів за користування ним не виконує, враховуючи викладене, банк вимагав усунути порушення кредитного договору, а саме погасити прострочену заборгованість протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення у розмірі: 2218,87 дол. США - прострочена заборгованість по кредиту; 1010,10 дол. США - прострочена заборгованість по процентам. У випадку неусунення порушень на 32 день з дати отримання цього повідомлення, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту, банк вимагав виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 29 квітня 2008 року № 11340757000, а саме: сплатити банку заборгованість з повернення суми кредиту у повному обсязі та нараховані проценти, що разом становить 19281,95 дол. США, з яких 18271,85 дол. США кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість 2218,87 дол. США та 1010,10 дол. США - прострочена заборгованість по процентам. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У справі №569/15082/15-ц судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №12659 від 29.04.2008 року відповідач надав позивачу кредитні кошти в сумі 32 000 дол. США, а позивач використав їх за цільовим призначенням. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2016 року у справі № 569/15082/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року в позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживача та про визнання недійсним Договору про надання споживчого кредиту № 11340757000 від 29.04.2008 року та Додаткової угоди № 1 від 23.03.2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11340757000 від 29.04.2008 року - відмовлено за безпідставністю. Банк надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, зокрема виписку з особового рахунку клієнта банку, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) має статус первинного документа, однак позичальник не довів повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, а тому покликання ОСОБА_1 про недоведеність надання банком кредитних коштів є необґрунтованими. Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована. Зазначаючи про невірність проведеного банком розрахунку, відповідач ОСОБА_1 не представила свого контррозрахунку та не надала доказів на підтвердження своїх заперечень. Матеріали справи не містять доказів проведення сплати боржниками сум за кредитним договором в іншому розмірі, чим зазначав позивач. Крім того, відповідачем також не було надано доказів, які б спростовували те, що банком не було враховано або невірно враховано платежі, які останній сплачував на погашення кредитної заборгованості. Клопотань щодо призначення судово-економічної експертизи відповідачі не заявляли. Таким чином, обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги ОСОБА_1 не спростовані, так само як і розрахунок заборгованості, власний розрахунок нею не наданий, проти факту виконання умов договору та використання кредитних коштів вона не заперечувала, що узгоджується з вимогам ч. 2 ст. 614 ЦК України, згідно яких, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. За таких обставин, наявність зафіксованих та погоджених між сторонами умов в кредитному договору та інших документах, які містять підпис ОСОБА_1 у системному зв`язку з іншими письмовими доказами у справі, свідчать про наявність волевиявлення та існування між сторонами зобов`язальних відносин щодо повернення кредитних коштів у 32 000 доларів США. У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» 30 січня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» направив відповідачам вимоги про сплату заборгованості від 28 січня 2015 року № 30-11/21719 та № 30-11/21720, у яких повідомив про наявність заборгованості та необхідність дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором протягом 31 календарного дня, починаючи з моменту одержання цієї вимоги, та погашення кредитної заборгованості у повному обсязі. Докази вручення вимоги боржнику в матеріалах справи відсутні, втім це не має правового значення для оцінки поведінки позивача у справі з огляду на таке. За наведених обставин, колегія суддів визнає наявними підстави для застосування пункту 12.1 кредитного договору. Відповідно, починаючи з 41 календарного дня, у банка виникло право пред`явлення відповідної вимоги - як до позичальника, так і до поручителя - про дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду. Отже, банк, звернувшись з вимогою про дострокове повернення усієї суми кредиту, в односторонньому порядку змінив строк виконання кредитного договору з 26 березня 2018 року на 13 березня 2015 року, тобто строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення кредитних коштів настав 13 березня 2015 року. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом банк мав право пред`явити до відповідача ОСОБА_1 вимоги про стягнення кредитної заборгованості, відсотків та пені, які утворилися у останньої станом на 13 березня 2015 року. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка виникла за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 11340757000 станом на 13 березня 2015 року у розмірі 19982,99 доларів США, що складається із 18271,85 доларів США заборгованість за кредитом; 1711,14 доларів США - заборгованість за процентами, та заборгованості по пені в розмірі 8201,1 грн., яка складається із: 4780,09 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 3421,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентам. Сторони визначили наведені правила у договорі, встановили обов`язкові для обох сторін правила поведінки, яких вони повинні дотримуватися. Сторони врегулювали свої відносини за правилами частини третьої статті 6 ЦК України на власний розсуд. При цьому зміст вимоги банка, направленої до позичальника та поручителя, не може містити зміни інших умов кредитного договору, окрім зміни умов щодо строку його виконання: саме в цьому й полягає правовий сенс такої вимоги кредитора, направленої боржникам. Враховуючи, що таке рішення про дострокове повернення кредитних коштів приймалося саме банком, незалежно від того, чи отримали позичальник та поручитель такі повідомлення, згадані зміни настали та є обов`язковими для позивача, це зумовлювало обов`язок банка пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, визначеної в договорі. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення поруки, оскільки з 13 березня 2015 року у банка виникло право протягом шести місяців звернутися з відповідним позовом до поручителя. Із позовом про стягнення заборгованості до боржника та поручителя банк звернувся 08 травня 2015 року, тобто в строк. Таким чином, якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16. Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду цієї справи Верховним Судом не встановлено. Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 77, частиною другою статті 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та його застосування уваги не звернув, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального права, за наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 11340757000 станом на 13 березня 2015 року у розмірі 19982,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 червня 2021 року становить 548880,77 грн. та заборгованості по пені в розмірі 8201,1 грн. В решті позовних вимог відмовити. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Крім того, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційним судом на 97%, позивачу слід компенсувати 8860,95 грн судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. ст.526, 553, 559, 614, 1048 ЦК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Захожої Д.А. задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2020 року скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 11340757000 станом на 13 березня 2015 року у розмірі, що складається із 18271,85 доларів США заборгованість за кредитом; 1711,14 доларів США - заборгованість за процентами, а всього 19982,99 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 01 червня 2021 року становить 548880,77 грн.) та заборгованості по пені в розмірі 8201,1 грн., яка складається із: 4780,09 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 3421,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентам. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судового збору у розмірі по 4430,47 грн. з кожного, понесеного позивачем при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 03 червня 2021 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Хилевич С.В. Шимків С.С.