Постанова 4807 № 2-4240/09

Дата документу 01.06.2021 Справа № 2-4240/09 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-4240/09 Головуючий у 1 інстанції: Філіпова І.М. Провадження № 22-ц/807/2167/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «01» червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Гончар М.С., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, ВСТАНОВИВ: В лютому 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. В обґрунтування вимог зазначило, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року задоволено позов ТОВ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-201/062/2006. 12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийнято на себе вимоги за кредитними договорами. 10 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №CNL-201/062/2006. На підставі зазначеного просило замінити вибулого стягувача ТОВ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у справі №2-4240/2009 за позовом ТОВ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-201/062/2006. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача у виконавчому провадженні за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 2-4240/2009 від 22 грудня 2009 року з ТОВ «ОТП Банк» у цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CNL-201/062/2006 на його правонаступника - ТОВ «Вердикт-Капітал». Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на непред`явлення виконавчих листів до виконання до органів виконавчої служби, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17, просив скасувати ухвалу суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви, судові витрати покласти на ТОВ «Вердикт Капітал». Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «ОТП Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що перехід права вимоги підтверджується договором факторингу №1-09/18 від 10 вересня 2018 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року задоволено позов ТОВ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-201/062/2006. Рішення суду набрало законної сили 02 січня 2010 року (а.с.39). 12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кредитним договором № CNL-201/062/2006 від 03.04.2006 року (а.с.9-12). 10 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-09/18, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кредитним договором № CNL-201/062/2006 від 03 квітня 2006 року (а.с.13-24). Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Питання процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення регламентовано статтею 442 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. За приписами ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу). За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Вказана позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц. Задовольняючи заяву ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції правильно виходив із того, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло всіх прав кредитора ТОВ «ОТП Банк», у тому числі на отримання виконання зобов`язань за кредитним договором №CNL-201/062/2006 від 03 квітня 2006 року, а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», договору факторингу №1-09/18 від 10 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал». Законодавством нікчемність таких договорів також не передбачена. Таким чином, колегія суддів вважає погоджується з висновком суду першої інстанції про належність ТОВ «Вердикт Капітал» як правонаступника стягувача. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було замінено сторону виконавчого провадження за відсутності відкритого виконавчого провадження, не заслуговують на увагу, оскільки заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18). Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з листом Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25 березня 2021 року, який був наданий ОСОБА_1 , виконавче провадження №1247915 з примусового виконання виконавчого листа №2-5923, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 18 грудня 2008 року, постановою від 30 червня 2009 року було закінчено та передано до Запорізького ВДВС м. Запоріжжя за належністю. Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції не було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, є безпідставними, оскільки висновок у вказаній справі стосувався інших фактичних обставин справи (заміна боржника (померлої фізичної особи) у виконавчому провадженні правонаступником), які не є тотожними з цією справою. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі №2-2189/10. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не має, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 04 червня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська М.С. Гончар