Постанова 4809 № 386/907/20

ПОСТАНОВА Іменем України 03 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 386/907/20 провадження № 22-ц/4809/680/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області у складі судді Шкамерди К.С. від 20 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 підписала заяву № б/н від 24.07.2014 року, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк вказав, що на підставі укладеного між ними договору було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано відповідачу у користування кредитну картку, тобто надана можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Зазначив, що відповідно до п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язався, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань з погашення кредиту, сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України становлять 86,4 % - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». Банк вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, яка станом на 30.09.2020 року становить 35 073,46 грн., з яких: 967,73 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 000,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 967,73 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 000,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 347,48 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 33 758,25 грн. нарахована пеня, 0, 00 грн. нараховано комісії. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути зазначену суму боргу. Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували суму наданого відповідачу кредиту та користування кредитними коштами. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Судом встановлено, що 24 липня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. /а.с.12/. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за договором станом на 30.09.2020 року становить 35 073,46 грн., з яких: 967,73 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 000,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 967,73 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 000,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 347,48 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 33 758,25 грн. нарахована пеня, 0, 00 грн. нараховано комісії /а.с.6-9/. Звернувшись з даним позовом до суду, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, процентами, пенею, комісією та штрафи. На підтвердження своїх вимог позивач, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, надав підписану відповідачем анкету-заяву від 24 липня 2014 року, витяг з Умов та Правил банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Разом з тим, в анкеті-заяві від 14 березня 2014 року не зазначено кредитний ліміт за платіжною карткою, відомостей, яку саме кредитну картку та за яким тарифом з обслуговування кредитних карток просила надати відповідач. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та про встановлення відповідальності в вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 03 березня 2010 року, та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не містять підпису відповідача. До того ж установлено, що станом на час підписання відповідачем анкети-заяви від 14 березня 2014 року Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку існували в редакції від 01 березня 2014 року, а в подальшому - в редакціях від 01 квітня 2014 року, 01 травня 2014 року та багатьох інших. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі розрахунок заборгованості (який до того ж не містить розміру кредитного ліміту) за договором № б/н від 24 липня 2014 року не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору. До того ж, інші, надані Банком докази на підтвердження факту наявної заборгованості не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі Положення) п.48, у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Крім того, п.51 Положення визначено, що первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. За п.52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Оскільки виписка за договором (а.с.47-49) не містить обов`язкових реквізитів первинного документу, вона є недійсною, і не може враховуватись судом як доказ. Таким чином, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердило належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в розмірі, зазначених в позовній заяві, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: О.А. Письменний А.М. Головань Л.М. Дьомич