Постанова 4857 № 380/9392/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9392/20 пров. № А/857/8726/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Ішук Л.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення виплати доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, суддя у І інстанції Потабенко В.А., час ухвалення судового рішення не зазначено, місце ухвалення судового рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 19 лютого 2021 року, ВСТАНОВИВ: Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Зобов`язано Департамент патрульної поліції (далі ДПП) нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з 11листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно, а також індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 16 січня 2021 року представник позивача подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2518), у якому просив стягнути з ДПП на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 380/9392/20 клопотання представника позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено повністю і стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У апеляційній скарзі ДПП просив скасувати зазначене додаткове рішення суду першої інстанції. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість, співмірність та підтвердженість належними доказами розміру понесених позивачем витрати на правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягу та якістю виконаних адвокатом робіт, витраченого часу. При цьому наполягає на тому, що така справа віднесена до категорії справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. На розгляді Львівського окружного адміністративного суду за участі представника позивача на даний час перебувають більше як 150 аналогічних (однотипних) справ, а тому при складанні процесуальних документів адвокат використовує єдиний шаблон, змінюючи дані позивача та суму стягнення. Тому задоволений судом розмір витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн. є безпідставним. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі № 380/9392/20 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПП про стягнення доплати за службу в нічний час за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому у пункті 4 резолютивної частини позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Шпарик Н.Я., просив стягнути з ДПП усі понесені витрати на правову допомогу. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ДПП звертав увагу суду першої інстанції на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунку у матеріалах справи, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування такої. У подальшому 16 січня 2021 року адвокатом Шпариком Н.Я. від імені та в інтересах ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано письмове клопотання з проханням ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн, до якого було долучено копії акту виконаних робіт від 15 січня 2021 року та виписки про оплату правничої допомоги від 06 серпня 2020 року на суму 1500 грн. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього процесуального питання оскаржуваним додатковим рішенням суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України). Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому матеріали справи свідчать про те, що рішення у справі № 380/9392/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 Львівським окружним адміністративним судом було ухвалене 04 січня 2021 року. Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи. Оцінюючи правомірність вимоги позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого. Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до матеріалів справи правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Шпарик Н.Я. згідно з ордером від 15 липня 2020 року серії ВС №1042001. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду було надано договір про надання правничої допомоги від 15 липня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шпариком Н.Я., акт виконаних робіт від 15 січня 2021 року до договору від 15 липня 2020 року з описом наданої допомоги та розрахунком витраченого часу, виписку за рахунками від 06 серпня 2020 року. Згідно із вказаними доказами сторони договору про надання правничої допомоги від 15 липня 2020 року погодили вартість наданих ОСОБА_1 адвокатом Шпариком Н.Я. послуг у сумі 3000 грн, які включали у себе підготовку та подання адвокатського запиту, підготовку та подання адміністративного позову, підготовку та подання відповіді на відзив. При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що виходячи із оцінки складності та об`ємності адміністративної справи, що розглядається, а також наявних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 , заявлена вартість послуг адвоката є співмірною із наданими ним послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 15 липня 2020 року. Підсумовуючи наведене, доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційних скарга, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 252, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 20201 року у справі № 380/9392/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Л. П. Іщук Постанова у повному обсязі складена 04 червня 2021 року.