Постанова 4856 № 137/208/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 137/208/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гопкін П.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Дегтярьова Олега Миколайовича на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора відділення поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Боднюка Сергія Миколайовича, відділення поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 795745 від 07.03.2021, В С Т А Н О В И В : Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області Боднюка Сергія Миколайовича, відділення поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 795745 від 07.03.2021 Цим рішенням скасовано постанову серії БАА № 795745 від 07.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч.1ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , 500 (п`ятсот) грн. у якості компенсації витрат за професійну правничу допомогу та 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. у якості компенсації витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням в частині визначеної суми відшкодування витрат на правову допомогу, його оскаржив позивач, який вважає, що суд при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати рішення в оскаржуваній частині і прийняте нове в цій частині, яким відшкодувати йому понесені витрати на правову допомогу в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суду були надані всі необхідні документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., а тому підстав для визначення витрат, які підлягають відшкодуванню, в розмірі 500 грн. не було. Крім того, зазначає, що відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За змістом частини дев`ятої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору. Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18. Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу було заявлено у позовній заяві, однак докази на підтвердження витрат та детальний опис наданих послуг із зазначенням затраченого часу та вартості наданих послуг, подані до суду 06 квітня 2021 року (а.с.43-48). Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи. Отже, можливість взяття судом до уваги поданих сторонами доказів безпосередньо залежить від виконання ними обов`язку з їх надсилання (надання) іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених ч. 9 ст. 79 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, поданий представником позивача детальний опис робіт(наданих послуг) складений за формою заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з викладенням обґрунтування та містить прохання про стягнення з ГУНП у Вінницькій області про відшкодування позивачу 5000 грн. Як зазначено в цій заяві, додатками є підтвердження направлення відповідачам детального опису робіт (наданих послуг) (а.с.45). Водночас, докази про надіслання позивачем відповідачу - ГУНП у Вінницькій області заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з детальним описом робіт, відсутні. Поштова квитанція від 06.04.21 про оплату рекомендованого листа на адресу ГУНП (а.с.37) не є таким доказом, оскільки приєднана позивачем до іншого клопотання - про долучення до матеріалів справи у якості доказів копії адвокатського запиту № 43/20 від 11.03.21 р., копії відповіді ВП №5 (Немирів), копії конверту (а.с. 38-42) Заява про відшкодування витрат з детальним описом наданих адвокатом послуг в додатках до клопотання не значиться. З урахуванням наведеного та з огляду на те, що надані позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу взагалі не могли бути враховані судом першої інстанції в якості доказів, адже подані з порушенням вимог ч. 9 ст. 79 КАС України без направлення їх копій іншим учасникам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Згідно усталеної практики Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19, від 31.03.2020 року у справі № 726/549/19, від 04.02.2021 року у справі № 806/2299/18). Відтак, відсутність у матеріалах справи поданих з дотриманням вимог процесуального закону доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що не було враховано судом першої інстанції, свідчить про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідача. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, оскільки рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачем в апеляційному порядку не оскаржено, суд апеляційної інстанції не має повноважень на його перегляд. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Дегтярьова Олега Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Літинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.