Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12016/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12016/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги представника Потапова Євгена Петровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить: - визнати протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ненадання відповіді на заяву про виплату гарантованої суми відшкодування; - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ БАНК» Новікової Марії Миколаївни внести позивача, в перелік вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування за рахунок шляхом надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , стосовно здійснення йому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 27 червня 2014 року №ДФ-063125 банківського вкладу (депозиту) (Вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів). Позов обґрунтовано тим, що на час звернення до суду позивачем не отримано грошових коштів, які на його думку належать йому та останнього не включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що в свою чергу, позбавило позивача можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована законодавством. Відповідачами подано заперечення на позовну заяву, згідно яких позов не визнано, вказано на відсутність протиправної бездіяльності, оскільки Фонд не володів і не повинен був володіти жодною додатковою інформацією про позивача, окрім тієї, що містилась в Переліку вкладників на підставі якого формується загальний реєстр. Оскільки позивач був відсутній у вказаному переліку вкладників відповідачем правомірно не включено позивача до загального реєстру вкладників. Включення певного вкладника банку до повного переліку вкладників, а потім і до загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду, проте, позивач не набув такого права і не має законних підстав для включення його до такого повного переліку, оскільки грошові кошти були перераховані з рахунку іншого вкладника на рахунок позивача, а тому, є підстави вважати, що була проведена низка операцій, результатом яких стало збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що укладений позивачем договір банківського вкладу або платіжне доручення містять ознаки правочинів, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому укладення між позивачем та банком договору банківського вкладу не є таким, що порушує публічний порядок. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ОСОБА_1 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») (Банк), з іншої сторони, 05.06.2014 було укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_1 . Згідно з п. 1.1 Договору №26202501025972, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України (Гривня), на який зобов`язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять Клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Згідно платіжного доручення від №108362 від 27.06.2014 на рахунок позивача були зараховані грошові кошти в сумі 180000,00 гривень. Між ОСОБА_1 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «Банк Перший» (Банк), з іншої сторони, укладено Договір №ДФ-063125 банківського вкладу (депозиту) (Вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів) від 27.06.2014. Згідно з п. 1.1 - п. 1.2 Договору №ДФ-063125, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Вкладник передав, а Банк прийняв для зберігання грошові кошти у національній валюті України (Гривня), що надійшли від Вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «БАНК ПЕРШИЙ», в розмірі, що дорівнює сумі, зафіксованій в документі, який видається Банком Вкладнику на підтвердження внесення останнім коштів, на строк - 185 днів, з 27 червня 2014 року до 29 грудня 2014 року. В день укладання цього Договору Вкладник передав, а Банк прийняв на Рахунок грошові кошти в розмірі - 180000,00 гривень. З платіжного доручення №108461 від 27 червня 2014 року вбачається, що позивач перерахував кошти зі свого поточного рахунку на депозитний в розмірі 180000,00 грн. Для обслуговування депозитного Договору між позивачем та Банком було укладено Договір №VС/2014-06/36 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій з використанням електронного платіжного засобу від 27.06.2014. Постановою правління Національного банку України від 06.11.2014 №709/БТ, ПАТ «БГ Банк» віднесено до категорії проблемних та запроваджено режим контролю за діяльністю ПАТ «БГ Банк» строком до 180 днів. На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 №745 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 №131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ БАНК», згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «БГ - БАНК». Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 №134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.2015 № 43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БГ БАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду па ліквідацію ПАТ «БГ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову Марію Миколаївну строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016 включно. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 06.03.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «БГ Банк»; для отримання коштів вкладники банку можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «УКРІНБАНК»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Позивач 13.05.2015 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладом. Проте, станом на момент звернення позивача до суду відповіді від відповідача отримано не було, до повного переліку вкладників та відповідно до загального реєстру вкладників позивача включено також не було. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення його в перелік та загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа вчиняла відповідні дії, на виконання своїх повноважень, зазначені дії відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вживалися дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомлення правоохоронних органів за фактом виявлення можливих протиправних дій відносно банку, тобто в ході розгляду даної справи судом не встановлено пасивної поведінки як відповідача відносно позивача при складанні переліку вкладників. Крім того, у відповідності до вимог законодавства Уповноважена особа має право на перевірку правомірності укладання договорів, а також зважаючи на повідомлення від 04.02.2015 №15-251 від 04.02.2015, №15-256 від 04.02.2015, позивача було повідомлено про нікчемність правочинів. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI). Згідно з частиною першою ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника. Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає зазначених обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту). У силу вимог пункту 3 частини першої статті 2 Закону, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником в розумінні п. 4 частини першої ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частинами першою-третьою, п`ятою-шостою ст. 27 Закону №4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У відповідності до п.п.3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14 (надалі - Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Тобто, чинне законодавство пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Між ОСОБА_1 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк») (Банк), з іншої сторони, 05.06.2014 було укладено Договір банківського рахунку №26202501025972. Згідно платіжного доручення від №108362 від 27.06.2014 на рахунок позивача були зараховані грошові кошти в сумі 180000,00 гривень. Між ОСОБА_1 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «Банк Перший» (Банк), з іншої сторони, укладено Договір №ДФ-063125 банківського вкладу (депозиту) (Вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів) від 27.06.2014. З платіжного доручення №108461 від 27 червня 2014 року вбачається, що позивач перерахував кошти зі свого поточного рахунку на депозитний в розмірі 180000,00 грн. Вказані кошти на вкладний депозитний рахунок позивача були зараховані, що не заперечується відповідачем. Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Під час здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «БГ Банк» Уповноваженою особою згідно з наказом від 08 січня 2015 року № 1-зд було ініційовано перевірку в ПАТ «БГ Банк» депозитних договорів, укладених з фізичними особами у період з 27 червня 2014 року та джерел походження коштів, що надходили на поточні рахунки клієнтів фізичних осіб з 27 червня 2014 року по депозитних та поточних рахунках фізичних осіб, за якими є залишки коштів станом на початок дня 28 листопада 2014 року, оскільки в порушення імперативних вимог постанови НБУ № 383 та Наказу № 311-зл від 27 червня 2014 року о 15 годині 26 хвилин 48 секунд, з поточного рахунку Юридичної особи, відкритого в ПАТ «БГ Банк» на рахунок, відкритий Фізичною особою 1, було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 3588800 (три мільйони п`ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. За результатами проведеної перевірки було складено Акт службового розслідування від 14 січня 2015 року. Службовою перевіркою встановлено, що саме 27 червня 2014 року, в період часу з 17 годин 01 хвилини 13 секунд по 17 годин 03 хвилини 18 секунд з рахунку 1, відкритого Фізичною особою 1 на рахунки 18 фізичних осіб, до складу яких входив і позивач, було перераховано грошові кошти в сумах: 19 платежів по 180000,00 гривень та один на суму 168800, 00 гривень. В той же час, пунктом 1 наказу № 245-зд від 04 квітня 2013 року було встановлено що операційний день банку триває з 9-00 до 17-00. Тобто, 27 червня 2014 року, коли, згідно з Постановою НБУ № 383 та Наказом № 311-зд від 27 червня 2014 року діяла заборона щодо здійснення такого типу операцій, протягом 3 хвилин було здійснено 19 платежів, якими з рахунку Фізичної особи 1, який був відкритий у ПАТ «Банк Перший» було перераховано грошові кошти в сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на поточні рахунки 19 фізичних осіб, до складу яких входив і Відповідач, які теж були відкриті у ПАТ «Банк Перший». В той же час, того ж 27 червня 2014 року, згадані вище фізичні особи уклали договори банківського вкладу (депозиту), в тому числі і позивач. А тому, Уповноважена особа вважала, що правочин за участю позивача, а саме договір від 27 червня 2014 року № ДФ-063125 було здійснено з метою штучного створення обов`язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування вкладів здійснювати за рахунок державних коштів. Повідомленнями від 04 лютого 2015 року №15-251 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» повідомила позивача, що Договір № ДФ-063125 банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів) від 27 червня 2014 є нікчемними. Тобто, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв`язку тим, що на думку відповідача договір банківського вкладу є нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга ст. 215 Цивільного Кодексу України та частина третя ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а. З матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «БГ Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. Інформації щодо причин невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 27 червня 2014 року №ДФ-063125 (Вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів), Уповноваженою особою не надано. Крім того, відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Колегією суддів зауважує, що спірний правочин було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, яка в редакції, чинній до 11 липня 2014 року, взагалі не містила пункту сьомого, як і не містила пункту, який би містив аналогічні пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI (в редакції, чинній з 11 липня 2014 року) положення. Відповідно до висновку висловленою Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, оскільки обмеження операції за рахунком позивача ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджено належними доказами, відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності бездіяльності Уповноваженої особи Фонду стосовно невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. У той же час, у силу вимог п. 12 розділу ІІ Положення №14 протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики. Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення. Окрім того, договір банківського рахунку укладено 27 червня 2014 року, та зараховано кошти на відкритий відповідно до цього договору рахунок позивача. Втім, Постанову Правління Національного банку України № 745 «Про віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних» прийнято 27 листопада 2014 року. Відтак, на дату укладення договору банківського вкладу, позивач не міг знати про те, що у ПАТ «БГ Банк» запроваджено обмеження щодо окремих операцій, а рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних прийнято не було. Щодо позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки Фонд формує загальний реєстр вкладників на підставі переліку або додаткової інформації, які формуються уповноваженою особою Фонду. Оскільки у даному випадку, Фонд не отримував ні переліку вкладників з відомостями про позивача, ні додаткової інформації про позивача, як вкладника, на кошти якого поширюються гарантії Фонду, а тому відсутні підстави для висновку про порушення Фондом прав позивача та, відповідно, підстави для задоволення позову в цій частині. Жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, Уповноваженою особою так і не було надано під час розгляду даного спору. Колегія суддів зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не передбачені такі дії Уповноваженої особи Фонду, як блокування/обмеження коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/11920/15 та від 20.11.2018 у справі № 804/4554/15. Разом із тим, саме зобов`язання Уповноваженої особи надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього. Аналогічну позицію щодо належного способу захисту у спорах цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 02 серпня 2019 року у справі №818/1747/17, від 24 жовтня 2019 року по справі № 826/25/16). Щодо обставини, що договір укладено у період дії постанови Постановою НБУ № 383 від 26.06.2014, якою заборонено ПАТ «Банк Перший» з 27 червня до 27 грудня 2014 (включно) здійснювати залучення у вклади (депозити) кошти від фізичних осіб (у тому числі з видачею депозитних сертифікатів) у національній та іноземних валютах, відкриття поточних рахунків ( у тому числі карткових) фізичним особам, зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у ПАТ «Банк Перший», колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Законом України «Про банки та банківську діяльність», а саме статтею 75 передбачено обов`язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012. Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення). Згідно з підпунктами 5.2, 5.3 Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України. Отже, вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних. Натомість, спірний правочин укладено між позивачем та банком, кошти перераховані на рахунок до віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії проблемних. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника Потапова Євгена Петровича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року - скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 180000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову - відмовити. Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, код ЄДРПОУ 20717958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - невідомий) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 280,14 грн (двісті вісімдесят гривень гривень 14 коп). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 04.06.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна