Постанова 4855 № 640/19088/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19088/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Кучми А.Ю. та Бєлової Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк», в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов`язати відповідача включити дані про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ВТБ Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням електронних платіжних систем №1277934 від 22 липня 2013 року та надати вказаний перелік Фонду гарантуванню вкладів фізичних осіб для затвердження в реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що кошти на рахунок позивача надійшли від іншого клієнта банку та за результатами проведеної перевірки встановлено наявність ознак нікчемності таких операцій, у зв`язку з чим відповідач повідомив сторін операції про її нікчемність, що мало наслідком не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з огляду на нікчемність правочину щодо перерахування коштів з рахунку юридичної особи на рахунок позивача. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що банк не був стороною договору про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, укладеного між позивачем та ТОВ «Студія проект», а відповідні транзакції були вчинені саме на у мовах такого договору, а тому виконуючи переказ коштів з одного рахунку на інший АТ «ВТБ Банк» не набув прав на кошти, що переказувались, тобто така операція не є правочином між банком і позивачем, а тому така операція не може бути визнана відповідачем нікчемною. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу положень п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2013 року між позивачем та АТ «ВТБ Банк» укладено договір №1277934 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів, за яким позивачу відкрито поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів (а.с.10). 04 січня 2018 року між позивачем (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія проект» (позичальник) укладено договір №01/01-18 про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги (а.с.11), відповідно до п.1.1. якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу на суму: 140000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п.2.1. цього Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику повну суму безвідсоткової зворотної фінансової допомоги не пізніше 01 травня 2018 року. Пунктом 3.1. вказаного Договору передбачено, що безвідсоткова зворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк по 31 грудня 2018 року. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 надала TOB «Студія проект» 99000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, а саме: квитанція №1 від 05.01.2018 квитанція №2 від 10.01.2018, квитанція №3 від 17.01.2018, квитанція №4 від 22.01.2018, квитанція №5 від 23.01.2018, квитанція №6 від 24.01.2018, квитанція №7 від 25.01.2018, квитанція №8 від 26.01.2018, квитанція №9 від 29.01.2018, квитанція №10 від 30.01.2018, квитанція № 11 від 31.01.2018 (а.с.12-14). Відповідно до виписки з банку AT «ВТБ Банк» №438559-2019/0729 по рахунку ОСОБА_1 (а.с.15-18) 23.11.2018 на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_1 від TOB «Студія проект» перераховано повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно Договору № 01/01-18 від 04.01.2018 у розмірі 23000,00 грн., 72000,00 грн. та 26.11.2018 - 2000,00 грн. Рішенням Правління Національного банку України №764-рш/БТ від 13.11.2018 віднесено АТ «ВТБ Банк» до категорії проблемних строком на 180 днів. На підставі рішення Правління Національного банку України від 27.11.2018 №769-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2018 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року №849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2018 року №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ Банк» строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ «ВТБ Банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку, відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка О.В. строком на два роки з 19 грудня 2018 року по 18 грудня 2020 року включно. На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21 грудня 2018 року розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам АТ «ВТБ Банк» наступного змісту: «З 21 грудня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає відшкодування коштів вкладникам АТ «ВТБ Банк» за першою частиною Загального реєстру. Відшкодування коштів вкладникам здійснюються через відділення банків-агентів Фонду, підключених до Автоматизованої системи виплат Фонду. Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до будь-якого із вказаних банків-агентів з паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково пред`являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.». Листами від 31.05.2019 вих.№№3214/1-2, 3217/1-2, 3220/1-2 та від 10.07.2019 вих.№4020/1-2 (а.с.19-22) відповідач повідомив ТОВ «Студія Проект» та позивача, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними виявлено, що правочини в частині внесення 23.11.2018 та 26.11.2018 грошових коштів в розмірі 23000,00 грн. 72000,00 грн. та 2000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати спірні правочини нікчемними, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. У силу приписів ст.27 наведеного Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частиною 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. У силу приписів п.п.2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що Уповноважена особа наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку, що ліквідується, за рахунок коштів Фонду. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.2 наведеного Закону вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Таким чином, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку. Такий статус передбачає, зокрема, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту). Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно зі ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Як зазначалося, між позивачем та банком укладено договір банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів №1277934 від 22.07.2013, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. Крім того, як було встановлено раніше, відповідно до виписки по рахунку, на рахунок позивача від TOB «Студія Проект» надійшли кошти 23.11.2018 у розмірі 23000,00 грн., 72000,00 грн. та 26.11.2018 - 2000,00 грн. з призначенням платежу - повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 01/01-18 від 04.01.2018. Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі до 200000 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв`язку тим, що на думку Уповноваженої особи правочини щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «Студія Проект» на рахунок позивача в АТ «ВТБ Банк» є нікчемними відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Пунктами 4, 6 ч.2 ст.37 наведеного Закону закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку Відповідно до ч.2 ст.38 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу. Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у даній категорії справ, викладений у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, за яким перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38 вказаного Закону. У цьому рішенні Верховний Суд зазначив, що якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Суд апеляційної інстанції наголошує, що спірні правочини не створили та не створюють позивачу чи іншим особам будь-яких переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, вони не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Уповноважена особа, у свою чергу, не довела належними та допустимими доказами те, що у момент вчинення цих правочинів позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому саме така перевага полягала. Відповідно до ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/19355/15. У даному випадку також неможливо стверджувати про нікчемність вчинених позивачем спірних правочинів з огляду на певні заборони, встановлені рішенням Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних. Суд апеляційної інстанції наголошує, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею та не доводиться до відома клієнтів банку. При цьому, невиконання посадовими особами банку приписів цього рішення не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність спірних правочинів. Колегія суддів звертає увагу, що АТ «ВТБ Банк», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Студія Проект» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому банк не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ «Студія Проект», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу. Крім того, процедура виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації розпочалася з 28 листопада 2018 року, натомість договір №1277934 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів був укладений 22.03.2013, а кошти на рахунок позивача від ТОВ «Студія Проект» надійшли 23.11.2018 та 26.11.2018, тобто до початку процедури виведення банку з ринку. Таким чином, відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати спірні правочини нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки їх нікчемності, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду. При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об`єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивачів на кошти, що розміщені на банківському рахунку. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок Уповноваженої особи щодо нікчемності спірних правочинів, а тому відповідач протиправно застосував наслідки їх нікчемності, не включивши позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду. Аналогічну правову позицію щодо застосування норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та у подібних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях (зокрема постанови від 17 травня 2019 року у справі №826/7207/15, від 17 травня 2019 року у справі № 826/28100/15, від 16 травня 2019 року у справі № 820/7242/15). Відповідно до п.6 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки, зокрема перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків. Таким чином, зобов`язання відповідача включити дані про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності правових підстав вважати спірні правочини нікчемними, що мало наслідком порушення прав позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладами, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 22 липня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма