Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 340/2874/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 340/2874/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (повний текст складено 23 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Кіровоградського окружного адміністративного суду стосовно нарахування судді ОСОБА_1 винагороди з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року); - зобов`язати Кіровоградський окружний адміністративний суд перерахувати судді ОСОБА_1 винагороду з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів статті 135 та пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року) і виплатити кошти з урахуванням раніше отриманих. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Кіровоградського окружного адміністративного суду стосовно нарахування судді ОСОБА_1 винагороди з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року). Зобов`язано Кіровоградський окружний адміністративний суд перерахувати судді ОСОБА_1 винагороду з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів статті 135 та пункту 24 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року) і виплатити кошти з урахуванням раніше отриманих. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачемподано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що приписами пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( від 02 червня 2016 року) визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст..132 із наступними змінами). Апелянт наголошує, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України, якою доведено до відома, що посадовий оклад судді місцевого суду з 01 січня 2017 року установити в розмірі 16 000 грн. до проходження кваліфікаційного оцінювання та 24 000 грн. після проходження такого оцінювання. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, указом Президента України від 23 грудня 2005 року №1824/2005 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області. До виконання службових обов`язків судді позивач приступив з 06 січня 2006 року. 21 квітня 2006 року Кваліфікаційна комісія суддів загальних судів Дніпропетровського апеляційного округу перевірила кваліфікаційний рівень підготовки судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 та присвоїла йому 5 кваліфікаційний клас судді. 23 квітня 2009 року Кваліфікаційна комісія суддів загальних судів Дніпропетровського апеляційного округу розглянула подані матеріали про присвоєння 4-ого кваліфікаційного класу судді, голові Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , та присвоїла 4 кваліфікаційний клас судді. Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2011 року №33 36-VІ ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду. Призначенню на посаду судді адміністративного суду передував кваліфікаційний іспит, який приймала Вища кваліфікаційна комісія суддів України далі у 2011 році. До виконання службових обов`язків судді адміністративного суду позивач приступив з 09 червня 2011 року. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06 березня 2019 року №274/вс-19 ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя. З 01 січня 2017 року суддівська винагорода, яку отримував позивач, обчислювалась на підставі припису пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року). З 07 березня 2019 року суддівська винагорода, яку отримує позивач, обчислюється на підставі приписів статті 135 та пункту 24 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року). Вважаючи дії відповідача щодо нарахування винагороди з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року) протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду задоволено. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 340/2874/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду з огляду на те, що що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права в частині обов`язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, зазначив, що застосування відповідачем - Кіровоградським окружним адміністративним судом до позивача приписів закону України «Про судоустрій і статус суддів ( від 02 червня 2016 року) в частині оплати праці а саме нарахування суддівської винагороди у період з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року ( часу непроходження позивачем кваліфікаційного оцінювання з незалежних від нього причин) суперечить пункту 7 частини 2 статті 2 КАС України, приписами якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а тому суд визнає протиправними дії Кіровоградського окружного адміністративного суду стосовно нарахування судді ОСОБА_1 винагороди з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), визначено: Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (Частина 1, 3 статті 135 Закону №1402-VIII). Згідно пунктів 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII: Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами)». Відповідно до частини третьої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»: Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат». Приписами пункту 24 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( від 02 червня 2016 року) встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01 січня 2017 року для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; з 01 січня 2018 року для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; з 01 січня 2019 року для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Таким чином, з 01 січня 2017 року розмір винагороди судді першої інстанції обчислювався за двома формулами, і вибір певної формули залежав від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання, як вірно вказав суд першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 12 травня 2011 року №33 36-VІ ОСОБА_1 обраний безстроково на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду. Призначенню на посаду судді адміністративного суду передував кваліфікаційний іспит, який приймала Вища кваліфікаційна комісія суддів України далі у 2011 році. До виконання службових обов`язків судді адміністративного суду позивач приступив з 09 червня 2011 року. При цьому, лише 06 березня 2019 року ВККС визнала позивача таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді ( Рішення № 274/вс-19 від 06.03.2019). В подальшому, саме з дати підтвердження здатності здійснювати правосуддя - з 06 березня 2019 року позивачу розпочалося нарахування суддівської винагороди у більшому розмірі. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, в якому чітко визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо визнання дій відповідача протиправними стосовно нарахування ОСОБА_1 винагороди з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до приписів пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не відповідно до пункту 24 Прикінцевих та Перехідних положень, оскільки застосуванню останнього передувало підтвердження відповідності займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання. Колегія суддів наголошує, що стаття 148 Закону №1402-VIII передбачає, що Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 БК бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання коштів, який означає, що бюджетні кошті використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. За статтею 23 БК будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 48 БК розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Так, в обґрунтування апеляційної скарги, Кіровоградський окружний адміністративний суд вказував, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України, якою доведено до відома, що посадовий оклад судді місцевого суду з 01 січня 2017 року установити в розмірі 16 000 грн. до проходження кваліфікаційного оцінювання та 24 000 грн. після проходження такого оцінювання. В матеріалах справи наявний лист ДСА України від 13.01.2017 № 11-256/17, в якому надано роз`яснення щодо оплати праці суддів, а саме зазначено, що посадовий оклад судді місцевого суду з 01 січня 2017 року установити у розмірі 16000 грн до проходження кваліфікаційного оцінювання та 24000 грн після проходження такого оцінювання. За встановленого правового регулювання, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено, що відповідач, з огляду на свій правовий статус бюджетної установи, не може на власний розсуд розпоряджатися бюджетними коштами, які йому виділено. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 822/620/15. З огляду на доводи Кіровоградського окружного адміністративного суду, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що функції головного розпорядника бюджетних коштів, які виділяються на забезпечення діяльності судів, виконує ДСА, яка не є учасником даної справи. Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, обрав спосіб захисту свого права, а також визначив відповідача за цим позовом. Водночас, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення першої інстанції, обмежений доводами апеляційної скарги і не може замінювати неналежну сторону на цій стадії процесу. Таким чином, ураховуючи, що до 06 березня 2019 року позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання, а приписами пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, а також те, що розпорядником бюджетних коштів, які виділяються на забезпечення діяльності судів, є ДСА, в той час як сам суд не може на власний розсуд розпоряджатись такими коштами, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року по 06 березня 2019 року відповідно до пункту 24 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року). Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року - задовольнити повністю. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити дії - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 02 червня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна