Постанова 4813 № 520/21615/18

Номер провадження: 22-ц/813/3119/21 Номер справи місцевого суду: 520/21615/18 Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, постановлене під головуванням судді Пучкової І.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк», товариства з обмеженою відповідальністю«ФК «Траст Фінанс» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, - в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (надалі ПАТ «ВіЕс Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (надалі ТОВ «ФК «Траст Фінанс»), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив: - визнати недійсним договір відступлення права вимоги б/н від 29 грудня 2017р. укладений між ПАТ «ВіЕс банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором KF53257 від 23 жовтня 2008р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»; - визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечними договорами б/н від 29 грудня 2017р. укладений між ПАТ «ВіЕс банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» в частині відступлення прав за іпотечним договором від 23 жовтня 2008р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. від 02.01.2018р. індексний номер - 39069822 про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку 5110136900:22:016:0024 за ТОВ «ФК «Траст Фінанс». В обґрунтування свого позову зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2009 року з нього на користь ПАТ «Фольксбанк», яке було реорганізовано у ПАТ «ВіЕс Банк» було стягнуто борг за кредитним договором. Ухвалою суду від 19.10.2018 року було замінено сторону у зазначеній цивільній справі на ТОВ «ФК «Траст Фінанс». На підтвердження підстав заміни сторони ТОВ «ФК «Траст Фінанс» було надіслано копію договору відступлення права вимоги від 29.12.2017 року, однак у позивача цей договір визиває істотні сумніви щодо його справжності. Також позивач зазначив, що ним частково виконано рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2009 року, його заборгованість перед ПАТ «ВіЕс Банк» станом на дату укладення договору відступлення права вимоги між ПАТ «ВіЕс Банк» і ТОВ «ФК`Траст Фінанс» є істотною умовою договору, проте ані ПАТ «ВіЕС Банк», ані ТОВ «ФК «Траст Фінанс» жодним чином не повідомили його про факт укладання договору. При цьому ТОВ «ФК «Траст Фінанс» звернулося до приватного виконавця для здійснення примусового стягнення з ОСОБА_1 боргу. Позивач вважає, що такі дії викликають у нього істотні сумніви щодо реальних підстав наявності у ТОВ «ФК «Траст Фінанс» права вимоги стягнення з нього боргу за кредитним договором, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. Судом до участі у справі в якості правонаступника відповідача ПАТ «ВіЕс Банк» було залучено АТ «Таскомбанк». Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги відмовлено. Не погодившись з рішеннями суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, визнаними судом встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд розглянув справу за відсутністю позивача, не повідомленого належним чином про слухання справи 07 жовтня 2020 року, при цьому судом не була розглянута подана заява про відкладення розгляду справи, в якій вказана поважна причина неможливості участі у засіданні, а в протоколі судового засідання вказано, що позивач не повідомив суд про причини неявки, що не відповідає дійсності, що є обов`язковою підставою для рішення суду відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Також судом не надано відповідної правової оцінки щодо невиконання АТ «Таскомбанк», ТОВ «ФК «Трастфінанс» та приватним нотаріусом ухвал про витребування доказів. Судом не було розглянуто клопотання про визнання доказу недопустимим та недостовірним щодо додатку №1 до договору відступлення права вимоги між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс», який підписаний незрозумілою особою та який неможливо прочитати, що призвело до хибного та необґрунтованого рішення. Також ОСОБА_1 зазначив, що він подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказав три позовні вимоги, дві з яких розглянуті не були та рішення по вказаним позовним вимогам не постановлено. Відзиву до суду надано не було. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23 жовтня 2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KF53257 про надання кредиту. 03.12.2009 року рішенням Київського районного суду м. Одеси з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № KF 53257 від 23 жовтня 2008 року в розмірі 1 089 134 грн. 60 коп. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.01.2014 року у якості правонаступника позивача ПАТ «Фольксбанк» було залучено ПАТ «ВіЕс Банк». 29.12.2017 року між ТОВ «ФК`Траст Фінанс» та ПАТ «ВіЕс Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., за реєстровим № 5803, відповідно до якого права іпотекодержателя за іпотечним договором № KF 53257 від 23 жовтня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О., за реєстровим № 2886, перейшло до ТОВ «ФК`Траст Фінанс». Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2018 року замінено сторону у цивільній справі № 2-5815/09 за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідача ПАТ «ВіЕс Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК» Траст Фінанс». Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Позивачем не зазначено жодної підстави, за якою суд може дійти висновку та вважати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 29.12.2007 року. Крім того, позивач у договорі про відступлення прав вимоги від 29.12.2007 року не є стороною цього правочину. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом вірно встановлено, що ТОВ «ФК «Траст Фінанс» та ПАТ «ВіЕс Банк» під час укладення договору відступлення прав вимоги від 29.12.2017 року дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а доводи позивача про визнання вказаного правочину недійсними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважаючи позовну заяву про визнання договору про відступлення права вимоги від 29.12.2017 року недійсним, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вона є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд розглянув справу за відсутністю позивача, не повідомленого належним чином про слухання справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 про розгляд справи призначеної на 07 жовтня 2020 року був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак позивач в судове засідання не з`явився та не надав доказів поважної причини нез`явлення до суду (а.с. 169 т. 2). Доводи про те, що судом не надано відповідної правової оцінки щодо невиконання АТ «Таскомбанк», ТОВ «ФК «Трастфінанс» та приватним нотаріусом ухвал про витребування доказів є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Доводи про те, що судом не було розглянуто клопотання про визнання доказу недопустимим та недостовірним щодо додатку №1 до договору відступлення права вимоги між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс», який підписаний незрозумілою особою та який неможливо прочитати, що призвело до хибного та необґрунтованого рішення, колегія судді не приймає за їх необґрунтованістю, з тих підстав, що вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що судом справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням наданих доказів. Доводи про те, що судом не були розглянуті всі позовні вимоги, які зазначені у збільшеній позовній заяві є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Вказані доводи не є обґрунтованими, та не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 04 червня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ С.М. Сегеда