Постанова Одеський апеляційний суд № 520/21615/18

Номер провадження: 22-ц/813/4857/23 Справа № 520/21615/18 Головуючий у першій інстанції Васильків О.В. Доповідач Пузанова Л. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В., суддів: Орловської Н.В., Приходько Л.А., секретар Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та скасування рішення про державну реєстрацію, встановив: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Траст Фінанс»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року. Позов обґрунтований тим, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-5815/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк», яке було реорганізовано у ПАТ «ВіЕс Банк», заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року у розмірі 1 089 134 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Траст Фінанс», замінено сторону у справі № 2-5815/09 з ПАТ «ВіЕс Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Траст Фінанс». На підтвердження наявності підстав для заміни сторони ТОВ «ФК «Траст Фінанс» надало суду копію договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, укладеного з ПАТ «ВіЕс Банк». Позивач має сумніви у справжності цього договору, оскільки кредитор ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» не повідомляли йому про укладення договору відступлення права вимоги, відомості щодо виникнення у нього зобов`язання перед новим кредитором відсутні. При цьому ТОВ «ФК «Траст Фінанс» звернулося до приватного виконавця для здійснення примусового стягнення з нього боргу. У процесі розгляду справи, в червні 2019 року, ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги і просив: визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»; визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечними договорами від 29 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» в частині відступлення прав за іпотечним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Верповської О. В. від 02 січня 2018 року, індексний номер 39069822, про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку 5110136900:22:016:0024 за ТОВ «ФК «Траст Фінанс». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на його та суду неодноразові вимоги відповідачі не надають належних та достатніх доказів на підтвердження дотримання закону при укладенні оспорених ним угод. Зокрема, ними не надано рішення уповноважених осіб банку укладати договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами між ПАТ "ВіЕс банк" та ТОВ "Траст Фінанс" 29.12.2017 року, яке необхідне зважаючи на те, що цей договір підписано від імені ПАТ "ВіЕс банк" ОСОБА_2 на підставі довіреності від 09 жовтня 2015року, згідно із якою права останнього як представника обмежені наявністю рішення уповноважених осіб/органів банку. Також в матеріалах справи відсутні додатки до договору, які б підтвердили, що відступлення прав вимоги відбулося саме за укладеними з ним кредитним та іпотечним договорами і встановити перелік та факт приймання-передачі документації за кредитним договором; відсутні докази на підтвердження факту надсилання заяви №10-3/17991 від 20.12.2017 року про надання згоди щодо проведення факторингової операції між ПАТ "ВіЕс банк" та ТОВ "ФК" Траст Фінанс"" в частині укладеного з ним (позивачем) договору та сама згода НБУ на проведення цієї факторингової операції; відсутній додаток до чергового засідання правління ПАТ "ВіЕс банк" №46 від 13.12.2017року щодо презентації питання продажу частини проблемного портфелю та існують істотні розбіжності у розмірі проблемного кредитного портфелю. Справа розглядалася судами двічі. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.03.2019 року до участі в справі залучено правонаступника відповідача- Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" - Акціонерне товариство "Таскомбанк". Останнім рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд неправильно встановив предмет позову, у зв`язку з чим досліджував обставини, які до нього не відносяться та дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених ним для захисту його як кредитора та іпотекодавця в укладених ще у 2008 році із ПАТ "Фольксбанк" договорів кредиту та іпотеки порушених прав. Вважає, що станом на 2017 рік його борг давно списано, тому право вимоги щодо його стягнення не могло передаватися ТОВ "ФК" Траст Фінанс." Порушивши принцип змагальності сторін, суд першої інстанції, на думку скаржника, при відсутніх доказах на підтвердження факту відступлення права вимоги саме за укладеними із ним (позивачем) угодами, розрахунок кредитної заборгованості за якими та залишкової /балансової/облікової вартості кредиту по кредитному договору, укладеному між ним та ПАТ "Фольксбанк" на дату укладення договору відступлення права вимоги між ПАТ "ВіЕс банк" та ТОВ "ФК" "Траст Фінанс", відповідачами не надано, зробив необґрунтований висновок по суті спору, що виник між сторонами. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судовому засіданні представник відповідача- ТОВ "ФК "Траст Фінанс"- адвокат Рабчун Р.О. викладені в апеляційній скарзі доводи не визнав, рішення суду просив залишити без змін. Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та ТОВ "ФК "Траст Фінанс", перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами, як факт недійсності оспорюваних правочинів та незаконності здійсненої на їх підставі державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою із зміною особи іптекодержателя, так і порушення його прав заміною кредитора у зобов`язанні. В процесі розгляду справи суд встановив, що 23.10.2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KF 53257. В цей же день з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, сторони уклали та нотаріально посвідчили іпотечний договір, предметом іпотеки за умовами якого є належна ОСОБА_1 на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:22:016:0024, розташована на території АДРЕСА_1 , площею 0,0708га, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (т.2, а. с.73-76). Рішенням Київського районного суду м. Одеси, ухваленим 03.12.2009 року у справі №2-5815, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором № KF 53257 від 23.10.2008 року в розмірі 1 089 134,60 гривень, судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. /т.1 а. с.4/. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.01.2014 року у якості правонаступника позивача ПАТ «Фольксбанк» було залучено ПАТ «ВіЕс Банк». 29.12.2017 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Траст Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги, в порядку та на умовах якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитних договорах та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до договору /т.2 а. с. 68-72/. 29.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Траст Фінанс» укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, за умовами якого у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги за кредитними договорами первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні йому права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору. Договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., яка 02.01.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку:24263820, внесла запис щодо заміни іпотекодержателя щодо іпотекодавця ОСОБА_1 (предмет іпотеки- земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:22:016:0024), на ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" /т.2 а. с.64-65 ; т.1, а. с.72/. У підтвердження факту відступлення прав вимоги за укладеним із ОСОБА_1 договором іпотеки нотаріусу надано додаток №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 29 грудня 2017 року, у наведеному переліку в якому під №115 значиться ОСОБА_1 , укладені з ним 23.10.2008 року кредитний договір КF53257 та іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 5110136900:22:016:0024, площею 0,0708, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а. с. 64-67, 72). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2018 року замінено сторону у справі №2-5815/09 з Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» /т.1 а. с.5-6/. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору. Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19.02.2020року у справі №639/4836/17. За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні. Визначаючи, що зобов`язання переходить до нового кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, необхідно враховувати, що відступлення таких прав є неможливим лише стосовно недійсних вимог (тобто лише в разі недійсності самого правочину, в силу якого виникло кредитне зобов`язання). Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань. Наведене не стосується конкретного розміру та грошового вираження вимог за усіма складовими такого зобов`язання, оскільки в силу такого відступлення права вимоги відбувається перенесення на нового кредитора усіх прав, що випливають із договору, укладеного первісним кредитором з боржником, окрім тих, що нерозривно не пов`язані з особою первісного кредитора. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Виходячи зі змісту статті 4 ЦПК України та статей 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно з вимогами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Отже, враховуючи, що факт відступлення права вимоги за укладеним із позивачем кредитним договором та відступлення прав за укладеним ним в забезпечення виконання кредитних зобов`язань іпотечним договором підтверджено належними та достатніми доказами і зважаючи на те, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для нього як для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання та у разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено як передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорених ним правочинів (в частині, що стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 ) недійсними, так і факт порушення при цьому його прав як позичальника та іпотекодавця, тому підстави для задоволення позову відсутні. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних та допустимих доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема, скаржник помилково зазначає, що висновки суду зроблені щодо дійсності укладених 29.12.2017року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ТОВ "ФК "Траст Фінанс" договорів відступлення прав, в той час як ним оспорено дійсність цих угод лише в частині відступлення прав вимоги за укладеними ним із ПАТ "Фольксбанк" 23 жовтня 2008 року договорів кредиту та іпотеки, оскільки судом першої інстанції досліджувалися обставини саме щодо оспореної позивачем частини правочинів та встановлено, що доводи ОСОБА_1 стосовно відсутності у додатках до договорів відступлення прав зазначення про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора за укладеними з ним угодами, спростовуються наданими на вимогу суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. копією нотаріальної справи договору відступлення прав за іпотечними договорами між ПАТ "ВіЕс Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" від 29 грудня 2017року та документів, на підставі яких такий договір посвідчено, а також наданими відповідачем додатком №1 до договору відступлення прав за іпотечними договорами, витягом із додатку №1 до договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 29.12.2017року по кредитному договору КF53257 від 23.10.2008, боржник ОСОБА_1 (т.1 а. с.98104, 105; т.2, а. с.63-140,174). Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи скаржника з приводу нез`ясування судом та недоведення відповідачами розміру наявної у нього перед первісним кредитором заборгованості на час укладення договорів про відступлення права вимоги, оскільки як зазначалося вище, наведені обставини не мають правового значення при вирішенні питання щодо дійсності оспорених у цій справі правочинів та не підлягали дослідженню і встановленню при вирішенні спору, що виник між сторонами, в межах предмета та підстав пред`явлених позивачем вимог. Не мають правового значення при вирішенні цього спору та не впливають на права і обов`язки позивача як позичальника та іпотекодавця у спірних правовідносинах також обставини, які спонукали первісного та нового кредитора до укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами чи відступлення прав за іпотечними договорами, так як об`єм його прав та обов`язків в результаті укладених угод не змінився, а факт невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у спірних правовідносинах ОСОБА_1 визнає та не спростовує. Не спростовують висновків суду також твердження позивача про те, що договір відступлення прав за іпотечними договорами підписано від імені Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" Большаковим Д.К., який ніби- то не мав повноважень на укладення цього договору, зважаючи на те, що довіреність, на підставі якої він діяв від імені товариства обмежувала його право на вчинення правочину наявністю рішення уповноважених осіб/органів банку про укладення договору. Так, довіреністю, виданою ПАТ "ВіЕс Банк" та посвідченою нотаріально 09.10.2015 року, дійсно ОСОБА_2 уповноважений укладати від імені банку, зокрема договори з відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, за рішенням уповноважених осіб/органів банку, однак таке рішення правлінням ПАТ "ВіЕс Банк" прийнято 13.12.2017року (т.2 а. с,117). Такими, що не підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи колегія суддів вважає також посилання скаржника на відсутність доказів прав нового кредитора щодо обсягу невиконаних зобов`язань за кредитним договором , оскільки обставини, які ці докази підтверджують, стосуються прав нового кредитора у зобов`язанні вимагати виконання боржником обов`язків за договором, яке виникає у нього після укладення договору про відступлення права вимоги та регулюється статтею 517 ЦК України, відповідно до положень якої первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Однак це не впливає на дійсність самого договору про відступлення прав вимоги. З огляду на встановлені судом обставини справи, які підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: Н. В. Орловська Л.А. Приходько Повний текст постанови складено 14 квітня 2023 року Суддя Л.В. Пузанова