Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/4801/21

Справа № 127/4801/21 Провадження № 33/801/427/2021 Категорія: 155 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 рокуСправа № 127/4801/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув його апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 406919 від 13 лютого 2021 року водій ОСОБА_1 13 лютого 2021 року о 12:40 год. в м. Вінниця по вул. Некрасова, 8 керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проходив в присутності лікаря-нарколога. Висновок № 0529 1,59 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з нього судовий збір в сумі 454 грн. в дохід держави. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина доведена матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №406919 від 13 лютого 2021 року (а.с. 1), висновком медичного огляду на стан сп`яніння №0529 від 13 лютого 2021 року (а.с. 2), рапортом працівника поліції Корсуна О. від 13 лютого 2021 року (а.с. 4), карткою обліку адміністративного правопорушення (а.с. 5). Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що на його думку працівниками поліції не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вважає, що суд попередньої інстанції не надав належної оцінки тому, що огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я проведений за відсутності свідків. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення його до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Поряд з цим вважає, що суд попередньої інстанції розглянув вказану справу у його відсутності, у зв`язку із чим було порушено право останнього на захист. Також особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що справа була розглянута в його відсутності, а копію оскаржуваної постанови він отримав лише 27 квітня 2021 року після звернення до суду із відповідною заявою. Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке. Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова Вінницького міського суду Вінницької області ухвалена 15 квітня 2021 року без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (а.с. 34-35), копія якої отримана ОСОБА_1 27 квітня 2021 року, що підтверджується проставленою відміткою про отримання на заяві останнього (а.с. 37). Апеляційна скарга на вказану постанову подана ОСОБА_1 30 квітня 2021 року (а.с. 38-44). З огляду на наведене, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, тому такий строк слід поновити. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 406919 від 13 лютого 2021 року водій ОСОБА_1 13 лютого 2021 року о 12:40 год. в м. Вінниця по вул. Некрасова, 8 керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проходив в присутності лікаря-нарколога. Висновок № 0529 1,59 ‰. Даний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 відмовився від його підпису не вказавши мотиви своєї відмови від підписання. Поряд з цим, ОСОБА_1 підписав висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 0529 від 13 лютого 2021 року відповідно до якого встановлено перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння. Результат - 1,59 ‰. Будь-яких зауважень щодо їх змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції на час складання протоколу про адміністративні правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції на час складання протоколу про адміністративні правопорушення) особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП (в редакції на час складання протоколу про адміністративні правопорушення) огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п.7 Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння. Вказаним правом ОСОБА_1 скористався, підписавши висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, будь-яких зауважень щодо його змісту не вказав. Жодного доказу, який би піддавав сумніву достовірність складення протоколу стосовно ОСОБА_1 , справжність показань стану сп`яніння зазначених у висновку не надано. Таким чином, суд приймає до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 406919 від 13 лютого 2021 та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 0529 від 13 лютого 2021 року, як доказ вини ОСОБА_1 у керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доводи ОСОБА_1 про недоведеність факту керування транспортним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, у тому числі відеозаписами події, з яких вбачається, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності неодноразово у своїх поясненнях підтверджував факт керування автомобілем, з метою його перепаркування, що безсумнівно підтверджує обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки в протоколі відсутні свідки, є непереконливими, оскільки згідно з положенням ч.4 ст.266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. У відповідності до вказаної норми присутність двох свідків при огляді на стан сп`яніння в медичній установі не передбачено. Також в протоколі докладно викладена суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші необхідні відомості. Будь-які виправлення в протоколі відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи направлення на проходження огляду на стан сп`яніння не є беззаперечним доказом порушення з боку працівників поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп`яніння, адже ОСОБА_1 погодився на проходження огляду в медичному закладі, та був туди доставлений поліцейськими, чого ним не заперечується в поданій скарзі, тому і необхідності надання такого направлення у працівників поліції не було. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі направлення особи на проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, таке направлення на огляд залишається в документах закладу, який проводив огляд і у разі сумніву в його наявності останнє могло б бути витребуване судом за відповідним клопотанням сторони захисту. Посилання заявника на те, що суд першої інстанції порушив його право на захист, розглянувши справу у його відсутності у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати в судовому засіданні свої пояснення та користуватися іншими правами, передбаченими ст. 268 КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів адміністративної справи слідує, що суд попередньої інстанції, виконуючи приписи КУпАП, з метою забезпечення належного права на захист ОСОБА_1 неодноразово вживав заходи щодо повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду вказаної справи, зокрема шляхом направлення судової повістки за адресами, які вказані останнім в протоколі про адміністративне правопорушення АДРЕСА_1 (а.с. 8, 13) та в заяві про передачу вказаної адміністративної справи за підсудністю АДРЕСА_2 (а.с. 17) , а також шляхом передачі телефонограми (а.с. 26) та відправлення судової повістки за допомогою SMS-повідомлення на мобільний номер телефону вказаний заявником під час складання відносно нього зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 12, 14, 28). Таким чином, ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що суд попередньої інстанції належним чином повідомив ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи. Відтак, посилання апелянта на порушення його права на захист з вказаних обставин не відповідають дійсності та спростовуються належними і допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи. Разом з тим, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, процесуальні права ОСОБА_1 поновлені шляхом звернення до апеляційного суду і під час апеляційного розгляду судом безпосередньо перевірені докази, якими обґрунтовані обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують. При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим. Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено. З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О.Ю. Береговий