Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24420/20

Справа № 127/24420/20 Провадження № 22-ц/801/1034/2021 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Шаміної Ю. А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у цивільній справі № 127/24420/20 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.05.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг та підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір. Відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 19.10.2020 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 23 393,71 грн, з яких: 12 187,66 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 756,05 грн - заборгованість за відсотками, 450,00 грн - штраф. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 23 393,71 грн за кредитним договором №SAMABWFC00002045742 від 30.05.2019 та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00002045742 від 30.05.2019 в розмірі 12 187,66 грн (дванадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень шістдесят шість копійок), з яких: 12187,66 грн - заборгованість за тілом кредиту. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 неналежно виконувала умови договору кредиту, допустила заборгованість з його сплати в розмірі 12 187,66 грн, відповідно ця сума підлягає стягненню з неї в примусовому порядку. Разом з тим, оскільки у справі немає підписаних відповідачем умов договору щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, то доведеними вимоги банку в цій частині позову вважати не можна. Отже відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, чим допустив грубе порушення норм матеріального права та умов кредитного договору. Зокрема, відмовивши у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, не врахував характер укладеного між сторонами спору договору та не взяв до уваги зміст підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав. Частинами першою третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено що 30.05.2019 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.4, зворотна сторона). Згідно з інформацією, викладеною в цій заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Правилами користування, Основними умовами обслуговування і кредитування складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 30.05.2019 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором №SAMABWFC00002045742 від 30.05.2019, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/green/tariffs в розділі «Умови та правила», Витяг тарифи користування кредитною карткою «Зелена». Разом з тим, банк надав до матеріалів справи Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» за типами кредитного продукту картка «Універсальна», картка «Універсальна Gold» та картка «Зелена», у якому, серед іншого, міститься інформація про підпис клієнта, а саме: ОСОБА_1 30.05.2019 підтверджено ОТП 77 з номера телефону, що ознайомлений з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг. Згідно з наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 19.10.2020 року становить 23393,71 грн, з яких: 12187,66 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10756,05 - заборгованість за відсотками, 450,00 грн - пеня (а.с. 4). Звертаючись до суду АТ «Акцент-Банк» на обґрунтування позовних вимог, зокрема щодо нарахування процентів посилалося на укладення між сторонами кредитного договору шляхом приєднання підписання анкети-заяви, умови якого визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» та Тарифами Банку. Відмовляючи у стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом суд першої інстанції виходив із того, що банк не надав доказів того, які саме умови кредитування мали на увазі сторони при укладенні договору, зокрема щодо ціни договору (розміру процентів за користування кредитом, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання). Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів частини першої статті 1048 ЦК України з огляду на таке. Відповідно до зазначеної норми закону позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 згаданого Кодексу встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Суд встановив, що в анкеті-заяві позичальника від 30.05.2019 відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та пеню за неналежне виконання зобов`язання. Установивши, що підписана відповідачем анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подані банком Витяг з Умов та Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору. Крім того, варто зазначити, що Паспорт споживчого кредиту наданий банком як доказ містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01 січня 2019 року. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У третьому розділі Паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 50 000 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено статтею 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками не спростовує і не впливає на законність оскаржуваного рішення у цій частині. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 127/7032/17). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Повний текст постанови складено 04 червня 2021 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник