Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/187/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/187/21 Головуючий в 1 інст. Боєв Є.С. Провадження № 33/807/273/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Рогальського В.М., за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рогальського В.М. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, 29 грудня 2020 року о 03 год. 05 хв. біля будинку № 44 по вул. Моторобудівників в м. Запоріжжі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР у лікаря нарколога, що підтверджується висновком №6302 від 29.12.2020, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Від керування транспортним засобом відсторонений. В апеляційній скарзі захисник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування своєї скарги вказує, що посилання суду на неявку ОСОБА_1 24 лютого 2021 року у судове засідання під головуванням судді Карабак Л.Г. не є правдивим, оскільки на дану дату о 15 год. він та ОСОБА_1 прибули до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, однак секретар судді повідомила, що суддя Карабак Л.Г. перебуває на лікарняному і засідання не відбудеться, а тому засідання не відбулось саме з вини суду. Зазначає, що твердження суду про ухилення ОСОБА_1 від відповідальності внаслідок спливу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП через прибуття в м. Запоріжжя орієнтовано 27 березня 2021 року в тій же мірі стосується ухилення суду від проведення судового засідання по справі 24 лютого 2021 року і дотримання неупередженого та справедливого судового розгляду 11 березня 2021 року, враховуючи відсутність вимог національного законодавства, яке зобов`язувало суд перебирати на себе функцію УПП в Запорізькій області ДПП, як обвинувача в справі. Більш того, про дату прибуття ОСОБА_1 27 березня 2021 року було оголошено в засіданні 11 березня 2021 року, як орієнтовну, і суду нічого не заважало призначити справу до розгляду до 27 березня 2021 року. Зауважив, що 29 березня 2021 року не збігав час накладання стягнення і справа також правомірно могла б бути призначена і в дану добу, отже даний спрощений підхід став наслідком неправильного рішення. Вказує про те, що суддя констатує «Захисник просить відкласти розгляд справи з метою лише надання пояснень ОСОБА_1 » знову ж не є правдою, оскільки в клопотанні від 9 березня 2021 року вказано про відкладення розгляду справи через потребу особистого надання його клієнтом додаткових доказів та пояснень. Зазначає, що роз`яснення комітету ВРУ від 15 липня 2020 року про позицію застосування ч. 1 ст. 130 КУпАП не є Кодексом за яким особа може бути притягнута до відповідальності. З 1 липня 2020 року та станом на 29 грудня 2020 року, положення ст. 130 КУпАП не викладено в редакції, яка передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортним засобом, в стані сп`яніння. Розгляд даної справи відбувався після 1 липня 2020 року за заміненими нормами ч. 1 ст. 130 КУпАП що діють зараз. Захисник вказує, що доданими інспектором Кузькіним В.В. до протоколу матеріалами не підтверджується: взагалі керування авто ОСОБА_1 , а тим більш на вул. Моторобудівельників, буд. 44 в м. Запоріжжя; зупинка авто за кермом з ОСОБА_1 о 3 год. 9 хв.; відеозаписами не доводяться керування ОСОБА_1 авто саме о 3 год. 9 хв. 29 грудня 2020 року по АДРЕСА_2 ; наявність свідків керування та огляду в медичному закладі; існування доказів складання протоколу біля буд. АДРЕСА_2 ; пояснення ОСОБА_2 в рапорті, суперечать матеріалам, складеним ОСОБА_3 (протокол, рапорт, направлення) в частині керування, зупинки та доставляння в заклад для огляду; відеозаписи не є безперевними, всупереч наказу МВСУ №1026 від 18 грудня 2018 року і не охоплюють часові проміжки подій, на які посилається суд, так огляд о 3 год. 35 хв., відбір зразків о 4 год. 50 хв., керування авто о 3 год. 5 хв., складання протоколу о 5 год. 10 хв., зупинка авто о 3 год. 9 хв., не доводяться відео. Зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №049030 безпідставно визнано за доказ, в порушення ст. 256 КУпАП. Також вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не складався на АДРЕСА_2 , а був складений без свідків у закладі о 5 год. 10 хв. Четвертий відеозапис, на який посилається суд, вчинений за часовими межами події про які зазначено в протоколі і не підтверджує складання протоколу, а тільки ознайомлення з ним. Зазначає, що із четвертого відеозапису час складання протоколу о 5 год. 58 хв. суперечить вказаному в самому протоколі, через що знову такий протокол суперечить вимогам КУпАП і не може визнаватись за доказ. Крім того вказує, що заперечувати у закладі він не міг оскільки і ОСОБА_4 і ОСОБА_5 постійно насміхались з нього (третій відеозапис). Зауважує, що посилання суду на маркерні точки перебігу події, на які суд спирається у відеозаписах, є дивним, оскільки як зазначалось вище відеозаписи не є безперервними і мають часові проміжки (на відеозаписах 1-2 чітко видно як ОСОБА_6 клацав вмикачем відеореєстратора, вмикаючи та вимикаючи прилад як йому заманеться), через що заперечення ОСОБА_1 , з приводу не керування ним авто були, але інспектор протиправно вимикав в цей час відеозапис. Також вказує, що рапорт ОСОБА_7 не може бути доказом у справі, оскільки складений особою, зацікавленою в обвинуваченні ОСОБА_1 , та з тих підстав, що факти, викладені в ньому, суперечать обставинам справи. Зазначає, що витребуваний акт медичного огляду разом із результатом імунохроматографічного дослідження та висновком №6302 є такими що суперечать порядку огляду на стан сп`яніння, зазначеному в ст. 266 КУпАП та Інструкції затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 9 листопада 2015 року. Зауважує, що в графі «дата заповнення» акту медичного огляду, зазначений час складання даного акту, яким є 3 год. 30 хв. В п. 6 даного акту, вказано точний час огляду, яким є 3 год. 35 хв., що є очевидним, що акт був складений до огляду ОСОБА_1 , а висновок №6302 взагалі невідомо коли складався через пусті графи про таке. Крім того вказує, що посилання суду про те, що заповнення бланку огляду розпочалося о 3 год. 30 хв., по перше суперечить п. 15 розділу 3 Інструкції №1452/735, по друге в графі акту немає посилання на «початок заповнення», по третє слово «розпочалося» вставлено у висновок суду (арк.. 5 абзац 15 постанови) через вільну констатацію подій головуючим яка не узгоджується з наявними доказами. Така ж вільна констатація стосується і висновків про непотрібність свідків під час огляду, у спосіб надання Інструкції №1452/735 вищого статусу ніж ст. 266 КУпАП. Зазначає, що час відбору зразків о 4 год. 50 хв. не підтверджується відеозаписами чи іншими матеріалами, оскільки такого не відбувалось, акт був складений до огляду ОСОБА_1 , із внесенням у нього невідомих даних. Також зауважує, що у висновку №6302 містяться порушення (несумісні з додатком 4) та фальсифікації його певних пунктів, зокрема: - п. 1 не вказано час складання висновку; - у п. 5 не зазначено посаду та підрозділ поліції, особи, яка доставила ОСОБА_1 на огляд; - у п. 6 не вказано назву документу, що посвідчує особу, яка доставила обстежуваного на огляд; - у п. 7 час огляду вказано невірно, оскільки огляд проводився о 4 год. 54 хв., що доводиться третім відео (і спростовує факт відбору о 4 год. 50 хв. та складання самого акту після 4 год. 54 хв.); -у п. 9 вказана назва закладу охорони здоров`я, який не уповноважений проводити огляд на стан сп`яніння, оскільки згідно п. 2.1.2 статусу Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, скороченою його назвою є КНП «ОКЗ НПД» ЗОР, а не ОКЗ НПД (тобто фактично огляд проводив лікар з іншого закладу і який не працює в КНП «ОКЗ НПД» ЗОР, і за адресою відмінною від б. 10-А по вул. Оріхівське шосе в м. Запоріжжя). КНП «ОКЗ НПД» ЗОР не розташований по вул. Сєдова, 31-а, згідно статуту КНП «ОКЗ НПД» ЗОР даний заклад перебуває за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 10-а, і саме за цією адресою мав би проводитьсь огляд, чого не відбулося. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, подану його захисником, просив її задовольнити та показав, що у день та час, вказані у протоколі, транспортним засобом він не керував, а чекав водія, працівникам поліції сказав, що водій пішов до гаражів. Чому працівникам поліції надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, власне посвідчення водія, а також чому у протоколі вказав, що не згоден з результатом (огляду), а не те, що він не був водієм транспортного засобу, пояснити не може. Захисник ОСОБА_1 адвокат Рогальський В.М. подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Заслухавши в судовому засіданні суду ОСОБА_1 , його захисника, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положенням ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пункт 2.9а ПДР України забороняє водія керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.9а ПДР України, передбачена відповідальність статтею 130 КУпАП. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується рядом допустимих доказів, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №049030 від 29 грудня 2020 року, яким вказується, що водій ОСОБА_1 3 годині 5 хвилин 29 грудня 2020 року керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд був проведений у встановленому законодавству порядку у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, лікарем наркологом (а.с.1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 грудня 2020 року, яким зазначено, що ОСОБА_1 було направлено на проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки працівниками поліції виявлені клінічні ознаки такого сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Також в направленні зазначено, що результатом такого огляду є те, що у водія виявили наркотичне сп`яніння - наявність наркотичних речовин (марихуани, амфетаміну, метамфетаміну) (а.с.3); - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 грудня 2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 був напалений на вказаний огляд працівниками поліції. За результатами такого огляду виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (а.с.4); - рапортом працівника УПП в Запорізькій області ДПП від 29.12.2020 року, яким зазначено, що 3 годині 9 хвилин 29 грудня 2020 року під час здійснення охорони громадського порядку м. Запоріжжя на території Шевченківського району по проспекту Моторобудівників був зупинений транспортний засіб «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1 , 1980 року народження. В ході розмови були виявлені клінічні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Після чого водієві запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. За результатами такого огляду виявлено, що громадянин ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння (а.с.5); - відеозаписом з нагрудної камери працівника УПП в Запорізькій області ДПП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, в якому було проведено огляд на стан наркотичного сп`яніння, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.7); - актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 грудня 2020 року за №6502 та результатом імунохроматографічного дослідження, якими вказано, що у ОСОБА_1 позитивний результат огляду на стан наркотичного сп`яніння, є клінічні ознаки такого сп`яніння та за результатами аналізу сечі виявлені наркотичні речовини (а.с.34-35). Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Що стосується безпосередньо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд вважає, що вони є необґрунтованими і такими, що не дають підстав для скасування судового рішення з огляду на наступне. З приводу доводів апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , оскільки судові виклики направлялись не за його адресою місця реєстрації та у період його знаходження на лікарняному, то слід вказати наступне. Так, як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово надсилались повістки із викликом до судових засідань щодо розгляду складеного відносно нього протоколу, за адресою, вказаною в ньому АДРЕСА_3 , і вони були повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 11, а.с.15, а.с.31, а.с.41). Захисника ОСОБА_8 було ознайомлено з матеріалами справи 8 лютого 2021 року та 13 березня 2021 року, що підтверджується відміткою на заявах про ознайомлення із справою (а.с.12, а.с.43). Суд апеляційної інстанції також вживав заходи для виклику ОСОБА_1 до судового засідання, але конверт був повернутий до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 перебуває за межами країни, а суд першої інстанції розглянув справу без участі особи, яка притягається до відповідальності не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд складеного відносно нього протоколу (підтверджується підписом у протоколі в графі «зі змістом протоколу ознайомлений, копію отримав, внесені про мене дані правильні»), розгляду справи в суді (підписом у графі протоколу «ознайомлений з місцем та часом розгляду справи»). Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 мав захисника, який відповідно до КУпАП має право представляти особу в суді, користуватися процесуальними правами особи, відповідно до ст.268 КУпАП, що підтверджується договором про надання правничої допомоги (а.с.13). Крім того апеляційний суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням захисника Олійника Д.В. для забезпечення його участі під час апеляційного розгляду. 25 травня 2021 року ОСОБА_1 прибув до судового засідання, в присутності свого захисника реалізував свої процесуальні права в повному обсязі, в тому числі право дати пояснення суду, висловити заперечення з приводу складеного протоколу, а тому права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушені. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд справи за відсутністю ОСОБА_1 не є порушенням прав і свобод останнього. Апеляційний суд в обґрунтування вказаного висновку виходить з такого. У рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне затягування правопорушником справи, що нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене, це не позбавляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника можливості надати пояснення по справі, в тому числі письмові. Учасники справ про адміністративні правопорушення наділені диспозитивними правами на звернення до суду з метою реалізації своїх прав, визначених Конституцією України та КУпАП. Серед різноманіття прав осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності, визначають право особи на звернення до суду з метою відкладення судового розгляду. Реалізація даного права особою, що притягається до адміністративної відповідальності створює передумови для проміжного рішення суду про перенесення або відкладання судового розгляду (за наявності поважних обставин). Так, захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності було неодноразово реалізовано таке право, що підтверджується матеріалами справи. Також слід зазначити, що положення ст. 277 КУпАП не передбачають прямої вказівки про зупинення провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, якщо особа, яка притягається до відповідальності знаходиться поза межами країни. Водночас, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП. Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним. На думку апеляційного суду, відкладення розгляду справи за клопотаннями не має перешкоджати розгляду справи, оскільки не розгляд такої справи позбавляє суд можливості розглянути справу і призначити справедливе адміністративне стягнення, що в свою чергу порушує один із основних складових принципу верховенства права - невідворотність покарання за вчинене протиправне діяння. Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які викладені в постанові від 11 березня 2021 року щодо розгляду справи без ОСОБА_1 , оскільки клопотання захисника про відкладення розгляду справи від 9 березня 2021 року (а.с.37) має ознаки сформованої позиції захисту, яка направлена на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП внаслідок спливу строків, визначених ст. 38 КУпАП. Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Твердження захисника про те, що під час огляду на стан сп`яніння свідки були відсутні, що свідчить про порушення КУпАП, на думку суду є безпідставними, оскільки огляд в медичному закладі проводиться лікарем закладу охорони здоров`я та в присутності поліцейського, який його доставив. Присутність свідків в такому випадку згідно чинного законодавства не є обов`язковою. Висновок лікаря підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та застережень. Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи не відтворює в повній мірі перебіг усіх подій 29 грудня 2020 року. Однак, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на відеозаписі вбачається, що ОСОБА_1 під час огляду і складання протоколу про адміністративне правопорушення не заперечував факту керування транспортним засобом, а лише зазначив, що з результатом не згодний. Суд першої інстанції намагався викликали в судове засідання свідка, який на думку захисту міг підтвердити, що ОСОБА_1 не керував автомобілем вказаний час. Однак свідок ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, а тому в суду не має підстав вважати, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки відсутні беззаперечні докази вказаного твердження сторони захисту. Крім того апеляційний суд враховує і показання ОСОБА_1 , які він два безпосередньо під час апеляційного розгляду справи та які, на переконання апеляційного суду, логічно не пояснюють причин того, що ОСОБА_1 нібито не будучи водієм транспортного засобу, надав працівникам поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення на право керування транспортним засобом, тобто виконав обов`язки саме водія транспортного засобу, а також в суді не дав логічних пояснень тому, що в протоколі він не навів заперечень з приводу того, що він не був водієм, а заперечував лише наслідки проведеного медичного огляду. Докази, які містяться в матеріалах справи у своїй сукупності є узгодженими, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Послання захисника на розбіжність у часі складання матеріалів провадження, спростовується поясненнями самого ОСОБА_1 (а.с.18-21), в яких викладено, що направлення на огляд відбулося о 03:10 годин 29 грудня 2020 року, заповнення бланку акту розпочалося о 03:30 годин, що вбачається із самого акту, а в 03:35 годин проводився огляд особи, що не суперечить викладеному. О 4: 50 хвилин було відібрано біологічні зразки для проведення лабораторного дослідження, що співпадає з часом, який зафіксовано на відеозаписі поліцейського. Після проведення огляду на стан сп`яніння, після отримання висновків від лікаря, працівником УПП в Запорізькій області ДПП було складено протокол про адміністративне правопорушення о 5:10 годин, що узгоджується з іншими документами по справі та не ставить під сумнів висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що скорочена назва закладу охорони здоров`я в матеріалах справи не відповідає офіційним даним, які є в статуті закладу. Оскільки така обставина за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не свідчить, що перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння, але водночас призведе до порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або медичного персоналу лікарні було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції обрав позицію обвинувача по справі, оскільки зазначені твердження є лише припущеннями, навпаки суд першої інстанції намагався реалізовувати всі процесуальні можливості сторони захисту, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, зазначене підтверджується тим, що суд направляв повістки для виклику ОСОБА_1 та можливого свідка по справі, витребував акт огляду із закладу охорони здоров`я, надав можливості для ознайомлення із матеріалами справи, переносив неодноразово судове засідання. Інші доводи, вже були предметом розгляду суду першої інстанції, та суд дав їм оцінку і навів свої висновки, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.1, 2 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини. Аналізуючи доводи захисника про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне. 17 червня 2020 року прийнято Закон України № 720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Далі - Закон України №720-ІХ). Законом України № 720-ІХ внесено зміни до Закону № 2617-VІІІ, відповідно до яких із Закону № 2617-VІІІ вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином, з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 2617-VІІІ тобто в редакції до 1 липня 2020 року, а саме в редакції Закону № 1446-VIII від 07.07.2016. На стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення посягання, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (статті 2, 8, 13-16 КУпАП). Отже, при розгляді справи порушень вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП в редакції Закону № 1446-VIII від 07.07.2016. Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рогальського В.М. залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/187/21