Постанова 4813 № 520/17436/19

Номер провадження: 22-ц/813/6446/21 Номер справи місцевого суду: 520/17436/19 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сіваченко Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 31 липня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг», третя особа Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності, в якому позивач просить суд: - визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича щодо проведення державної реєстрації права власності за ПАТ «Дельта банк» житлової квартири АДРЕСА_1 протиправними; - скасувати запис №30594456 про проведену державну реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона була власником квартири АДРЕСА_1 , яку передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») на підставі іпотечного договору від 24.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., зареєстрованого в реєстрі за №2171. В подальшому позивач дізналась, що 06 березня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергієм Васильовичем винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ПАТ «Дельта банк», про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №30594453. Позивач вважає дії державного реєстратора з проведеної вказаної державної реєстрації прав протиправними, а запис №30594453, таким що підлягає скасуванню, з підстав того, що спірну державну реєстрацію було проведено в супереч Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», положення якого розповсюджуються на спірні правовідносини, позивачка належним чином не було повідомлено про вчиненні дії з боку банку, а також державним реєстратором не було взято до уваги, що впровадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебували цивільна справа №522/18650/18 з розгляду питання про визнання протиправним рішення державного реєстратора щодо відмови ПАТ «Дельта Банк» у проведенні державної реєстрації прав стосовно цього самого предмету іпотеки, за попереднім зверненням ПАТ «Дельта Банк». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В., КП «Агенція реєстраційних послуг», ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволено частково. Визнано дії державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. з винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 протиправними. Скасовано запис про право власності №30594453, зареєстрований 04.03.2019 року державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 . Стягнено з державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 594 гривні 40 (сорок) копійок. Стягнено з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 594 гривні 40 копійок. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: - спірна квартира не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; - п. 4.2. іпотечного договору передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 07.07.2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради. 24 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11158827000, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 79 400 дол. США, з розрахунку 13,50 % річних на строк з 24.05.2007 року по 24.05.2017 року. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 24 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., згідно умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів. Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом. Через неналежне виконання умов кредитного договору, у лютому 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та припинення права власності. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11158827000, укладеним 24 травня 2007 року між АІКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого по зазначеному кредитному договору є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 у розмірі 132593, 46 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1059819, 53 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 . Визначений спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого статтею 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» оскаржило його в апеляційному порядку та просило рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено в повному обсязі. В подальшому, 13 квітня 2018 року представником AT «Дельта банк» Пономаренко Юлією Вікторівною було подано заяву про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 27708719) на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та, як вбачається з картки прийому заяви, нею подані зокрема, наступні документи: Іпотечний договір б/н від 24.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С В., укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов`язань по договору про надання споживчого кредиту №11158827000 від 24.05.2007 року та договору про надання споживчого кредиту №11158872000/2 від 24.05.2007 року; Договір про надання споживчого кредиту №11158827000 від 24.05.2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 ; Виписку із договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року з Додатком І, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. від 05.04.2018 року; Лист-вимога від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17, видавник: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ДЕЛЬТА БАНК" Кадиров В.В. Проте, перевіривши подані документи 19 квітня 2018 року Державний реєстратор Кукліна Альбіна Олександрівна прийняла рішення №40707832 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Підставою для відмови у державній реєстрації стало те, що іпотекодержателем порушено вимоги ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», розділів 4,5 іпотечного договору, а також Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Будучи незгодним з вказаним рішенням державного реєстратора, 23 жовтня 2018 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 р. за № 40707832, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кукліною Альбіною Олександрівною; зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 63,8 кв.м., житлова площею 37, кв.м. за AT «Дельта Банк», внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру; стягнути з Відповідачів на користь AT «Дельта Банк» (МФО 300001, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (справа №522/18650/18). Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Бондарю В.Я., який ухвалою від 24 жовтня 2018 року передав справу до Київського районного суду м. Одеси. За наслідком розгляду вказаної справи, Київським районним судом м. Одеси 12 березня 2019 року ухвалено рішення, яким у задоволенні вказаного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної Альбіни Олександрівни, Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі. Зазначеним рішенням суду встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов Договору кредиту, 11 вересня 2017 року на її поштову адресу АДРЕСА_4 було направлено Лист-вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, а в разі невиконання повідомлено про процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Однак, із поданого заявником рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2017р. неможливо встановити, що саме ОСОБА_2 отримано лист-вимогу AT «Дельта Банк» від 11.09.2017р. за №02.4.1/1097/17, оскільки вказаний бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про зміст поштового відправлення та яку саме кореспонденцію отримано адресатом, у зв`язку із відсутністю опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення. Також судом першої інстанції звернено увагу на те, що на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2017 року невірно вказана поштова адреса ОСОБА_2 , а саме: замість поштового індексу 65101, вказано 65121, а також замість АДРЕСА_6 , вказано АДРЕСА_6 , що може бути зовсім іншою поштовою адресою. Крім того, згідно зазначеного рекомендованого повідомлення, лист від AT «Дельта Банк» було отримано нібито одержувачем особисто, але без зазначення підпису ОСОБА_2 лише вказане прізвище. Також судом першої інстанції було встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що, зокрема вказано в оскаржуваному рішенні. Зазначене рішення суду від 12.03.2019р. по справі №522/18650/19, набрало законної сили 15.04.2019 року, ПАТ «Дельта Банк» не оскаржувалось. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням положень ст. 82 ЦПК України, встановлені обставини рішенням Київського районного суду міста Одеси від 12.03.2019р. по справі №522/18650/19, додатковому доказуванню не підлягають, приймаючи до уваги, що ці встановлені обставини не спростовувались з боку ПАТ «Дельта Банк» в цій справі. Також, як вбачається з витребуваних судом першої інстанції належним чином завірених копій матеріалів реєстраційної справи №1780877351101, ПАТ «Дельта Банк», до ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи з оскарження ПАТ «Дельта Банк» рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 р. за № 40707832, а саме 04 березня 2019 року повторно звернувся до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича з заявою про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 32956488) на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та, як вбачається з картки прийому заяви, до неї подані зокрема, наступні документи: Іпотечний договір б/н від 24.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С В., зареєстрований в реєстрі за №2171; Лист-вимога від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17, видавник: AT "ДЕЛЬТА БАНК"; Поштове повідомлення Укрпошти від 11.09.2017 року за №651010473942. На підставі зазначених документів, державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. 06.03.2019 року винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45837326, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ПАТ «Дельта Банк». На підставі вказаного рішення, за ПАТ «Дельта Банк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , запис про реєстрацію права власності №30594456 від 04.03.2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №1588748522 від 06.03.2019 року наявним в матеріалах реєстраційної справи №1780877351101. В подальшому як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №201021763 від 20.02.2020 року, 10.02.2020 року було зареєстровано право власності на вказану квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 , запис про право власності 35406054, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №51049127 від 10.02.2020 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. на підставі: договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні від 10.02.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №35. Щодо винесеного державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45837326 від 06.03.2019 року, суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Частиною 2 ст. 18 Закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року №1127. Відповідно до п. 61 Порядку, в редакції на час здійснення спірної реєстрації, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. З наведеного слідує, що згідно з умовами чинного законодавства та укладеного сторонами договору іпотеки, підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором, та наявність документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя є підставою для проведення такої державної реєстрації. Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства. Як вбачається, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником ПАТ «Дельта Банк» були додані документи, зокрема: Лист-вимога від 11.09.2017 року, вих. № 02.4.1/1097/17, видавник: AT "ДЕЛЬТА БАНК"; Поштове повідомлення Укрпошти від 11.09.2017 року за №651010473942. Як вбачається з вказаного поштового повідомлення, воно було отримано 06.10.2017 року, з зазначенням прізвища одержувача ОСОБА_4 . Натомість суд позбавлений можливості перевірити, що зазначене повідомлення отримане саме ОСОБА_2 . Крім того, зазначене повідомлення містить в графі отримання, лише значення прізвища, підпис особи одержувача відсутній. В поштовому повідомленні не міститься запис листоноші про особу отримувача, а саме: чи отримано поштову кореспонденцію особисто одержувачем чи іншою особою, за довіреністю чи згідно договору. Крім того, зазначене поштове повідомлення не містить інформацію про склад поштового відправлення, за наслідком чого суд позбавлений можливості пересвідчитись, що зазначеним поштовим відправленням було скеровано саме - Лист-вимогу від 11.09.2017 року, вих. №02.4.1/1097/17. З урахуванням викладеного, зазначене поштове повідомлення не є належним доказом вручення листа-вимоги 11.09.2017р., вих. №02.4.1/1097/17 саме ОСОБА_2 , а відтак не є належним підтвердженням факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем - боржником письмової вимоги іпотеко держателя. Крім того, як вже зазначалось, саме зазначений Лист-вимога і поштове повідомлення, з початку подавалось АТ «Дельта-Банк» для проведення цієї державної реєстрації права власності державному реєстратору Кукліній Альбіні Олександрівні, якою за наслідком перевірки доданих документів було винесено 19.04.2018 року рішення №40707832 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень». Зазначене рішення державного реєстратора, оскаржувалось АТ «Дельта Банк», за наслідком чого Київським районним судом міста Одеси 12.03.2019 року ухвалено рішення по справі №522/18650/18, яким у задоволенні вказаного позову відмовлено та встановлено не відповідність зазначеного поштового повідомлення вимогам законну та визнано таким, що не підтверджує належне завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем - боржником письмової вимоги іпотеко держателя. Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав за нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: - прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; - виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування ( у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; - встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; - перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; - прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); - відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майна та їх обтяження, про об`єкти та суб`єкти цих прав; - формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; - видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Крім того, ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», в редакції діючій станом на момент винесення спірного рішення, Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя Тобто обов`язковою та невід`ємною обставиною при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Проте зі змісту інформаційної довідки, в переліку документів на підставі яких у ПАТ «Дельта Банк» виникло право власності на предмет іпотеки, наведених в її змісті, документ про оцінку фактичної вартості предмету іпотеки, за якою було набуто право власності, відсутній, як і не міститься в матеріалах реєстраційної справи з проведеної спірної державної реєстрації прав. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року по справі №522/18650/19, яке набрало законної сили 15.04.2019р., встановлено, що спірна квартира (квартира АДРЕСА_2 ) підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника. З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважав, що спірна квартира АДРЕСА_2 , не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк». Отже, у державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Дельта Банк». Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20. Тобто після ухвалення судового рішення Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року по справі №464/8589/15-ц, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свою раніше прийняту правову позицію, тому застосуванню підлягає положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про обов`язковість для судів висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду. У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вказані позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за наслідками прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ПАТ «Дельта Банк», фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З урахуванням викладеного висновку, встановлених обставин щодо допущених порушень під час звернення стягнення на спірне майно, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та вважав за необхідне задовольнити заявлені вимоги частково, шляхом визнання дій державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича з винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 протиправними та скасувати запис про право власності №30594453, зареєстрований 04.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45837326 від 06.03.2019 року стосовно об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 . Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд першої інстанції до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію права власності. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що, зокрема вказано у рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року та підтверджено оскаржуваним рішенням. Мораторій на задоволення вимог кредиторів за валютними кредитами розповсюджується і на позасудові способи звернення стягнення. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 грудня 2019 року, виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не залежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 червня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк