Ухвала КАС ВС № 140/12257/20

УХВАЛА 03 червня 2021 року м. Київ справа № 140/12257/20 адміністративне провадження № К/9901/20466/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/12257/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 03.03.2020 №0005433-5233-0317, №0005429-5233-0317, №0005423-5233-0317, №0005420-5233-0317, №0005430-5233-0317, №0005426-5233-0317, №0005434-5233-0317, №0005422-5233-0317. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2020 №0005433-5233-0317, №0005429-5233-0317, №0005423-5233-0317, №0005420-5233-0317, №0005430-5233-0317 закрито. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 позов задоволено повністю. Представником позивача 22.12.2020 до суду першої інстанції було подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено. Вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у розмірі 5000,00грн (п`ять тисяч грн). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 змінено та викладено в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 39400859) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 є невід`ємною складовою рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/12257/20. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України 31.05.2021, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/12257/20, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення (відшкодування судових витрат на правничу допомогу) відмовити в повному обсязі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Верховний Суд виходить з наступного. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82). Відповідно до пункту 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі «Добріч проти Сербії», п. 54) (п. 86). Європейський суд з прав людини 09.10.2018 постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22). Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Згідно з частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. У касаційній скарзі таких застережень не міститься. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/12257/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ця справа є справою незначної складності. Отже, додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/12257/20 не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 12, 248, 328, 333, 359 КАС України, суд - у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №140/12257/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова