Ухвала КАС ВС № 9901/215/21

УХВАЛА 02 червня 2021 року Київ справа №9901/215/21 адміністративне провадження №П/9901/215/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Хохуляка В.В., розглянувши заяву адвоката ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 в частині,- у с т а н о в и в : 01 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України, відповідач у справі), в якому позивач просить визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме пункту 597 Додатку №1, відповідно до якого застосовано санкції до ОСОБА_1 . Одночасно з позовною заявою 01 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича про забезпечення позову, у якій заявник просив заборонити Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України та Національному банку України вчиняти дії стосовно забезпечення реалізації персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 , а саме блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, примусове видворення за межі України. Заява обґрунтована тим, що оскаржуваний Указ Президента України має очевидні ознаки протиправності та порушує права та свободи позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Оскаржуваним Указом фактично позбавлено позивача права власності на його майно, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, положенням Цивільного кодексу України, та унеможливлює утримання позивачем неповнолітнього сина та дружини, яка має серйозні проблеми зі здоров`ям. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Окрім того, позивач звернув увагу на тому, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує ризик його видворення до Республіки Вірменія, яка наразі знаходиться фактично у стані війни. За змістом частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Аналізуючи зміст клопотання про забезпечення позову позивач у якості правових підстав його забезпечення визначив пункти 1 ,2 частини другої статті 150 цього Кодексу. Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Пункт 3 частини першої статті 151 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15 січня 2020 року Аналіз прохальної частини заяви про вжиття заходів забезпечення позову вказує на те, що позивачем обраний вид (захід) забезпечення позову зазначений у пункті 4 частини першої статті 151 цього Кодексу - заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин. Об`єктом правовідносин у справі №9901/215/21 є Указ Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме пункту 597 Додатку №1, відповідно до якого застосовано санкції до ОСОБА_1 .. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить заборонити Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України та Національному банку України вчиняти дії стосовно забезпечення реалізації персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 , а саме блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, примусове видворення за межі України. Забезпечення позову шляхом заборони Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України та Національному банку України вчиняти дії стосовно забезпечення реалізації персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 фактично призведе до зупинення оскаржуваного Указу Президента України в частині. Частина 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає випадки, коли не допускається забезпечення позову. Зокрема, пункт 1 цієї статті встановлює, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Встановлена наведеною нормою заборона є імперативною. Будь-яких виключень із встановленого нею правила чинними нормативно-правовими актами не передбачено. З огляду на те, що прохальна частина заяви про забезпечення позову фактично зводиться до часткового зупинення акта Президента України, що забороняється процесуальним законодавством України, клопотання адвоката ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 150, 151, 154, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд у х в а л и в : У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_1 - Ореховського Миколи Леонідовича про забезпечення позову у справі № П/9901/215/21 відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження. Головуючий: Р. Ф. Ханова Судді: Л. І. Бившева І. А. Гончарова І. Я. Олендер В. В. Хохуляк