Постанова 4857 № 260/536/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/536/21 пров. № А/857/6714/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. про повернення позовної заяви Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору (суддя суду І інстанції: Скраль Т.В.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 11.03.2021р. м.Ужгород; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. повернуто позивачу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради в порядку ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України його позовну заяву до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору (а.с.18-19). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради, який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвели до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви (а.с.22-24). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що на виконання ухвали суду від 18.02.2021р. про залишення позовної заяви без руху позивачем 02.03.2021р. скеровано заяву про усунення недоліків позовної заяви та доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу позовної заяви з додатками, доказ надіслання до суду позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, а також платіжне доручення про сплату судового збору. Разом з тим, судом прийнято рішення про повернення позовної заяви, оскільки позивачем не представлено доказів надсилання копії позовної заяви (з додатками) на адресу відповідача. Наведену копію позовної заяви позивачем скеровано на поштову адресу відповідача, а також в порядку ч.1 ст.161 КАС України на електронну адресу. Докази, які підтверджують наведені обставини, були надані суду, однак такі помилково не враховані останнім. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311, ч.2 ст.312 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, 15.02.2021р. до суду першої інстанції надійшла позовна заява Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору (а.с.1-5). Ухвалою суду від 18.02.2021р. залишено позовну заяву Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради без руху, оскільки така не відповідає вимогам ст.161 КАС України. Для усунення виявлених недоліків позивач повинен представити в п`ятиденний строк докази сплати судового збору, докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками, заяву про поновлення строку звернення до суду із розглядуваним позовом (а.с.8-9). Вказану ухвалу отримано позивачем 25.02.2021р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11). 02.03.2020р. позивачем скеровано поштою до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої були долучені докази надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу позовної заяви з додатками; докази своєчасного звернення до суду із розглядуваним позовом, а також платіжне доручення № 6143 від 01.03.2021р. про сплату судового збору (а.с.12-17). Зазначена заява з додатками надійшла до суду першої інстанції 05.03.2021р. Згідно ухвали суду від 11.03.2021р. заявлений позов повернуто позивачу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, оскільки останнім виконані вимоги ухвали суду від 18.02.2021р. про залишення позовної заяви без руху частково, а саме: не представлено доказів скерування копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (а.с.18-19). Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими та поспішними, виходячи з наступного. Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом - КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що судом першої інстанції передчасно та поспішно прийнято ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки у встановлений строк позивачем скеровано поштою заяву про усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, після отримання 25.02.2021р. копії ухвали суду від 18.02.2021р. про залишення позовної заяви без руху позивач Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради скерував до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (з додатками). Остання була направлена через органи поштового зв`язку 02.03.2021р. і поступила до суду першої інстанції 05.03.2021р. Відповідно до ч.9 ст.120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Таким чином, позивачем в установлені судом строки та у визначений процесуальним законом спосіб були вжиті заходи для виконання ухвали суду від 18.02.2021р. та усунення недоліків позовної заяви. Щодо недоліків, які слугували підставою для повернення позовної заяви колегія суддів звертає увагу на наступне. По-перше, представленими доказами позивачем доведено факт усунення такого недоліку як непредставлення доказів про скерування копії позовної заяви на адресу відповідача. Зокрема, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.03.2021р. позивачем скеровану на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками, які вручені адресату 04.03.2021р. (а.с.14, 27-28). Водночас, судом не конкретизовано, які саме докази підтверджують надсилання відповідних документів іншим учасникам справи. В частині необхідності представлення опису вкладення колегія суддів виходить з того, що згідно п.8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009р., оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 цих Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Відповідно до п.19 вказаних Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів, крім листів з оголошеною цінністю, опис вкладення не передбачений. Таким чином, наведеними Правилами визначені в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю. У частині 2 ст.161 КАС України законодавець чітко визначив категорію (рекомендований лист з повідомленням про вручення) поштового відправлення, якою суб`єкт владних повноважень має підтвердити надіслання відповідачу та третім особам позовної заяви та додатків до неї. Враховуючи, що з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю, колегія суддів приходить до висновок про невідповідність приписам чинного законодавства вимоги суду щодо витребування у позивача опису вкладення як належного доказу надсилання поштової кореспонденції. Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009р., розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України № 2759-III від 04.10.2001р. «Про поштовий зв`язок» передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Отже, із аналізу наведених норм слідує, належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Наведена практика узгоджується з позицією Верховного Суду по аналогічній категорії справи, зокрема, така викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018р. у справі № 820/1186/17. По-друге, суд помилково поклав на позивача обов`язок по виконанню вимог ч.2 ст.161 КАС України, відповідно до якої суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів. Із змісту позовної заяви слідує, що позивач Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради оскаржує постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору; вказаний позов поданий в порядку ст.287 КАС України. Тобто, у розглядуваних правовідносин позивач є боржником по виконавчому провадженню, ним оскаржується постанова державного виконавця, через що наведена справа належить до категорії термінових адміністративних справ. Особливості подання заяв по суті справи в цій категорії справ визначено правилами ст.269 КАС України, яка не передбачає обов`язку позивача представляти докази скерування копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи. По-третє, ухвала суду першої інстанції не визначає підстав для повернення позовної заяви, яка визначена ч.4 ст.169 КАС України. За таких умов суд помилково виніс ухвалу про повернення позовної заяви без покликання на конкретну норму процесуального закону, тобто, не застосував норму, яка підлягала застосуванню. Отже, виносячи оскаржувану ухвалу від 11.03.2021р., суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин, обмежившись лише констатацією факту часткового виконання позивачем вимог суду в установлений строк. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради на підставі ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.). Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу в даному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради задовольнити. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 260/536/21 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 02.06.2021р.