Постанова 4856 № 2240/2250/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2240/2250/18 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В. Суддя-доповідач: Курко О. П. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення суду від 25.05.2020 у справі №560/2250/20 у тридцятиденний строк після отримання цієї ухвали. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без врахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою КМУ від 22.09.2010 № 889; індексації. Зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 27.09.2017, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою КМУ від 22.09.2010 № 889; індексацію, із врахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, яка надійшла на адресу головного управління 12.03.2021, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по адміністративній справі № 2240/2368/20 - задоволено. Визнано протиправним дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 з урахуванням ухвали суду від 02.12.2020 по адміністративній справі № 2240/2250/18 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Направлено окрему ухвалу сторонам та Пенсійному Фонду України для вжиття відповідних заходів щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 2240/2250/20. Крім того, в мотивувальній частині зазначеної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 2240/2250/18 та встановлення строку для подання головним управлінням звіту про виконання рішення суду від 02.09.2020 по справі № 2240/2250/18 на протязі 30 календарних днів з дати набрання законної сили даної ухвали. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 (отримана 14.09.2020) головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 21.09.2020 здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 27.09.2017, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену військовослужбовцям Збройних Сил України згідно постанови КМУ від 22.09.2010 № 889, індексацію, із врахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 27.09.2017 склав 8282,40 грн. Сума доплати за період з 27.09.2017 по 30.09.2020 становить 55826,22 грн. Заборгованість по виплаті обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і включена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 18.03.2021 присвоєно реєстраційний номер рішення в реєстрі 75474. Сума доплати буде виплачена при відповідному фінансування. Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду виконане в повному обсязі. Встановлюючи новий строк для подання звіту, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виконало в повному обсязі рішення суду від 25.05.2020, оскільки кошти у розмірі 55826,22 грн залишаються невиплаченими позивачу. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Так, у звіті про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року відповідач вказав на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративною суду від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року: визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Таким чином, на переконання відповідача скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 постанови Уряду № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Крім того, ГУ ПФУ в Хмельницькій області вказує на те, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень з порушеннями бюджетного законодавства. З урахуванням вищевикладеного відповідач вказав, що виплата заборгованості за рішенням суду за період з 27.09.2017 року по 30.09.2020 року в сумі 55826,22 грн. буде здійснена при відповідному фінансуванні, що фактично вказує на те, що відповідач не виконав постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов`язав Пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії. Так, механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком

649. Пунктами 1 та 2 цієї постанови було передбачене затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також те, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Згідно з пунктом 3 безпосередньо Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Пунктом 4 Порядку визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до пункту 5 Порядку для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (пункт 6 Порядку). Пунктом 10 Порядку було передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінене, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Натомість відповідачем не доведено, що після 22 липня 2020 року будь-які дії з метою реалізації виплати позивачу належних сум були вчинені, крім здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 27.09.2017 та включення такої заборгованості до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що саме по собі не є беззаперечним доказом виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі №2240/2250/18, оскільки останнім, суд зобов`язував не лише здійснити перерахунок пенсій позивача, а й виплатити її, чого відповідачем на момент розгляду даного звіту здійснено не було. Зважаючи на це, доводи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення. Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Судова колегія вважає, що фактично ГУ ПФУ в Хмельницькій області постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі №2240/2250/18 виконано лише частково. На підставі викладеного, беручи до уваги невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі №2240/2250/18, яка набрала законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності встановити новий строк для подання звіту у 30-денний строк для суб`єкта владних повноважень на виконання судового рішення. Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зазначено в оскаржуваній ухвалі про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення суду від 25.05.2020 у справі №560/2250/20 у тридцятиденний строк після отримання цієї ухвали. Так, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа містить № 2240/2250/20, а не як зазначив суд першої інстанції № 560/2250/20. При цьому, рішення, яке підлягає виконанню є постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №2240/2250/20 у тридцятиденний строк з моменту прийняття даної постанови. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.