Постанова 4856 № 2240/2250/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2240/2250/18 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В. Суддя-доповідач: Курко О. П. 03 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду у справі №2240/2250/18. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по адміністративній справі №2240/2368/20 - задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Як свідчать матеріали справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі № 2240/2250/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії позовні вимоги задоволено. Не погодившись з цим, Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року. 02 вересня 2020 року Сьомий апеляційний адміністративний суд виніс постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнив частково, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - скасував. Прийнято нову постанову в якій адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без врахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; індексації; - зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 27 вересня 2017 року, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду встановлену військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; індексацію, із врахуванням раніше виплачених сум; - в решті позовних вимог відмовлено; - стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Відповідно до виконавчого листа №2240/2250/18 від 29.10.2020 виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом було відкрито виконавче провадження ВП №63552539 від 09.11.2020 року. Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.10.2020 на заяву від 15.09.2020 про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду справа №2240/2250/18 від 02.09.2020 року, ГУ ПФУ в Хмельницькій області чітко визначає, що доплата по перерахунку розміру пенсії та індексації, яка була проведена 21.09.2020 року, починаючи з 27 вересня 2017 року, здійснювалась відповідно до постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року. Також зазначено, що виплата заборгованості згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року у справі № 2240/2250/18 за період з 27.09.2017 року по 30.09.2020 року в розмірі 55826,22 грн. буде здійснена при відповідному фінансуванні; Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не має можливості виконати постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року в частині стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 352,40 грн. у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань. Позивач вважає таку бездіяльність щодо невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправною та оскільки рішення суду по справі №2240/2250/18 відповідачем не виконано, позивач звернувся до суду з даною заявою, в порядку ст. 383 КАС України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Згідно матеріалів справи, рішення суду від 02.09.2020 по справі №2240/2250/18, яке набрало законної сили у встановлений строк відповідачем не виконано, при цьому станом на момент розгляду заяви судом першої інстанції рішення суду не виконано. До апеляційної скарги відповідачем не надано жодних доказів щодо виконання рішення суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб`єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у порушення вимог ст. 129-1 Конституції України та ч. 1 ст. 370 КАС України не виконав рішення суду по справі №2240/2250/18, яке набрало законної сили. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що виплата нарахованої доплати за період з 27.09.2017 року по 30.09.2020 року в розмірі 55826,22 грн. буде здійснена в порядку черговості при відповідному фінансуванні. А тому, відповідач вважає, що в повному обсязі виконав постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов`язав Пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії. Судова колегія зазначає, що відповідачем станом на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не надано доказів, які б свідчили про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області дій, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України звернення щодо виділення коштів на погашення заборгованості на виконання рішення суду, чи роз`яснення процедури здійснення таких виплат враховуючи скасування пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №

649. Зважаючи на це, доводи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення. Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по адміністративній справі № 2240/2250/18. Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визнано протиправними дії відповідача щодо невиконання саме рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 з урахуванням ухвали від 02.12.2020 р. Так, суд зазначає, що в адміністративній справі № 2240/2250/18 відсутня будь-яка ухвала від 02.12.2020 р. При цьому, як вже зазначалось вище, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року у справі № 2240/2250/18. Вказана постанова набрала законної сили. Відтак, посилання суду першої інстанції на невиконання відповідачем рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 р. є безпідставними. Також суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 фактично не виконана, що підтверджується відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд першої інстанції правильно встановив судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №2240/2250/18 та встановив строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду від 02.09.2020 по справі №2240/2250/18 на протязі 30 календарних днів. Водночас щодо вимоги позивача стосовно винесення окремої ухвали, то колегія суддів вважає, що така є передчасною з огляду на встановлення для відповідача строку для подання звіту про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі № 2240/2250/18. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у- скасувати. Прийняти нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області по адміністративній справі №2240/2250/20 - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року по адміністративній справі №2240/2250/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. В решті вимог заяви - відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.