Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5615/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5615/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, в якому просив: - стягнути з Виконавчого комітету Черкаської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді (роботі) за період з 22.09.2009 року по 08.12.2020 року включно, в розмірі 1 387 184 грн. 60 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 22.09.2009 року по 25.11.2010 року включно, в сумі 147 110,68 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та просив відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що спірні правовідносини можуть виникнути винятково між працівником та роботодавцем, однак відповідач не є роботодавцем щодо заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, а тому до нього не можуть бути заявлені вимоги про стягнення з Виконавчого комітету Черкаської міської ради середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Позивач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч.2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без позивача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, Соснівським районним судом м. Черкаси у постанові від 21.09.2009 у справі №2а-635/09 встановлено, що розпорядженням Черкаського міського голови №309-р(к) "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 14.11.2008р. у зв`язку із скороченням чисельності керівництва міської ради та її виконавчого комітету і припиненням повноважень на підставі п.1 ст. 40 КзПП. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2009 у справі №2а-635/09 скасовано розпорядження Черкаського міського голови №309-р(к) від 15.11.2008 "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів виконавчого комітету Черкаської міської ради. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів виконавчого комітету Черкаської міської ради допущена до негайного виконання. Вказана постанова набрала законної сили - 19.10.2010, в зв`язку із чим 27.08.2013 Соснівським районним судом м. Черкаси був виданий виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів виконавчого комітету Черкаської міської ради. У виконавчому листі зазначені: стягувач - ОСОБА_1 ; боржник - виконавчий комітет Черкаської міської ради. 14.09.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжуком Сергієм Сергійовичем винесено постанову ВП №63025882 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-635/09 від 27.08.2013. Позивач, вказуючи про невиконання судового рішення про поновлення його на роботі, звернувся до суду із даним позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в частині періоду з 22.09.2009 (день наступний після прийняття постанови у справі №2а-635/09) до 25.11.2010 (останній день повноважень попереднього складу виконавчого комітету ради, до якого входив позивач). Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню. Згідно з статтею 236 КЗпП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що законодавцем передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, який полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Так, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Колегія суддів також враховує, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для виплати компенсації за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі №280/360/19. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Суд попередньої інстанції вірно вказав, що позивача поновлено на посаді постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2009 у справі №2а-635/09, якою визнано неправомірним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови №309-р(к) від 15.11.2008 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Черкаської міської ради та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 10 317,00 грн. допущено до негайного виконання. Верховним Судом у постанові від 06.08.2020 у справі №712/9872/13-а встановлено, що 29 серпня 2009 року Соснівським районним судом м. Черкаси на адресу Черкаської міської ради направлено копію постанови для виконання в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць, яка отримана Черкаською міською радою - 29.09.2009 року. Разом з тим, станом на дату прийняття рішення в даній справі, позивача не було поновлено на роботі, що не заперечується апелянтом. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2009 у справі №2а-635/09, починаючи з 22.09.2009, тобто наступного дня після прийняття постанови у справі №2а-635/09. Визначаючи період, за який слід стягнути спірну суму, слід враховувати, що Соснівським районним судом м. Черкаси у постанові від 21.09.2009 у справі №2а-635/09 встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 15.09.2006 № 2-79 було утворено виконавчий комітет Черкаської міської ради у складі міського голови, секретаря міської ради, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та визначено його чисельність в кількості 8 осіб. Цим же рішенням затверджено ОСОБА_1 заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Рішенням Черкаської міської ради від 29.07.2008 року №4-588 було розпущено виконавчий комітет Черкаської міської ради, утворений рішенням міської ради від 15.09.2006 року №2-79, від 22.05.2007 року №2-602, від 05.06.2007 року №2-677. Визначено чисельність виконавчого комітету Черкаської міської ради в кількості 10 осіб, з яких 5 заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. На підставі даного рішення, розпорядженням Черкаського міського голови №309-р(к) "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 14.11.2008р. у зв`язку із скороченням чисельності керівництва міської ради та її виконавчого комітету і припиненням повноважень на підставі п.1 ст. 40 КзПП. В ході розгляду даної справи встановлено, що згідно постанови Черкаської міської виборчої комісії від 06.11.2010 №53 визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обраним міським головою міста Черкаси. Відповідно до Рішення №2-6 від 25.11.2010 новообраної Черкаської міської ради, сформованої за результатами чергових виборів 31.10.2010, було визначено чисельність виконавчого комітету Черкаської міської ради в кількості 10 осіб, а також утворено виконавчий комітет Черкаської міської ради у складі: міський голова, секретар міської ради, перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, 3 (три) заступники міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючий справами виконавчого комітету та трьох інших осіб на громадських засадах. Таким чином, з аналізу частини 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Отже, 25.11.2010 року є датою формування нового складу виконавчого комітету Черкаської міської ради, та відповідно датою закінчення повноважень попереднього складу виконавчого комітету, до якого входив позивач. Беручи до уваги, що посада позивача є виборною, а строк перебування на ній обмежується строком повноважень Виконавчого комітету Черкаської міської ради, до складу якого входив позивач, а також те, що позивача не було обрано до нового складувиконавчого комітету, а докази повторного обрання його до складу Черкаської міської ради після 25.11.2010 року - відсутні, суд першої інстанції вірно вказав, що 25.11.2010 є граничною датою до якої позивач міг би здійснювати надані йому повноваження, а отже стягнення середнього заробітку слід здійснити, починаючи з 22.09.2009 до 25.11.2010. Оцінюючи доводи апеляційної скарги відносно того, що спірні правовідносини можуть виникнути винятково між працівником та роботодавцем, натомість Виконавчий комітет Черкаської міської ради не є роботодавцем щодо заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, а тому до нього не можуть бути заявлені вимоги, що стали предметом даного спору, то такі доводи були обґрунтовано спростовані судом першої інстанції, який зазначив наступне. З аналізу ст. 236 КзПП вбачається, що виплата незаконно звільненому працівнику середнього заробітку здійснюється у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі. Позивача звільнено розпорядженням №309-р(к) Черкаського міського головаи. Надалі судовим рішенням визнано дії Черкаського міського голови ОСОБА_2 щодо звільнення позивача протиправними та стягнуто з Виконавчого комітету Черкаської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закону №280) сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Згідно пунктів 2, 3, 7, 8, частини 4 статті 42 Закону №280 сільський, селищний, міський голова: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради. За наведених обставин, можливо дійти висновку, що міський голова здійснює керівництво виконавчим комітетом Черкаської міської ради та наділений повноваженнями вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради, а тому Черкаський міський голова не був позбавлений можливості внесення пропозицій від імені виконавчого комітету Черкаської міської ради для винесення на сесію Черкаської міської ради проекту рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Вказані обставини спростовують доводи відповідача про відсутність у нього повноважень на поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, у зв`язку із чим доводи апелянта щодо неналежності відповідача є безпідставними. Судова колегія не приймає твердження апелянта щодо пропуску строку позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, позаяк у постанові від 25 липня 2018 року у справі №552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У п.2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у ч.2 ст.233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Крім того, апелянтом не спростовано жодними обґрунтованими доводами вірність визначеного судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 147 110,68 грн. (298 робочих днів х 493,66 грн. середньоденної заробітної плати). Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 02.06.2021