Постанова 4854 № 540/947/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/947/20 Головуючий в І інстанції: Мельник О.М. Дата та місце ухвалення рішення: 29.10.2020 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. за участю секретаря Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0027573306 та № 0027583306 від 27.11.2019 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.11.2019 року № 0027573306. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.11.2019 року № 0027583306. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що з 30.10.2019 року по 01.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складений акт від 04.11.2019 року № 69-21-22-13-06/ НОМЕР_1 . Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 49.1, 49.2 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України в частині неподання декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року; ст. 180, п. 181.1 ст. 181, ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Розділу V Податкового кодексу України, а саме не нарахування та не сплата до бюджету податку на додану вартість на доходи отримані від впровадження (здійснення) підприємницької діяльності за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року на загальну суму 271555,60 грн. На підставі зазначених висновків, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.11.2019 року: № 0027573306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 339444,5 грн., у тому числі: основного платежу 271555,60 грн., штрафні санкції 67888,90 грн.; № 0027583306, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 170 грн. Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки про порушення п. 181.1 ст. 181, ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2018 року на суму 271555,60 грн., є безпідставними, оскільки в листопаді 2018 року позивач не був платником ПДВ, що підтверджується матеріалами справи. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.11.2019 року № 0027573306 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 271555,60 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67888,90 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання податкової декларацій з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27.11.2019 року № 0027583306 відсутні, отже, таке є безпідставним та підлягає скасуванню. Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного. Згідно акту перевірки, виставляючи позивачу податкове повідомлення - рішення від 27.11.2019 року № 0027573306, відповідач виходив з того, що протягом 9 місяців, трьох кварталів 2018 року, сума отриманого доходу позивача від провадження підприємницької діяльності склала 2808571,40 грн. В акті перевірки зазначено, що перевищення в отримані доходів позивача досягнуто за 9 місяців, три квартали 2018 року - 01.10.2018 року, а тому, позивач мав зареєструватись платником податку на додану вартість з 15.10.2018 року, однак, ФОП ОСОБА_1 своєчасно не подав заяву про реєстрацію в якості платника ПДВ, а саме відповідач вказує, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість лише 04.12.2018 року. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, з 15.10.2018 року по 03.12.2018 року позивач не зареєструвався, як платник податку на додану вартість, не нарахував та не сплачував ПДВ, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість у сумі 271555,60 грн. На підставі наведеного, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 27.11.2019 року № 0027573306 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість: за податковим зобов`язанням - 271555,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 67888,90 грн. Також, враховуючи наведені обставини, а саме не подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 27.11.2019 року № 0027583306 до позивача застосовані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 170 грн. Водночас, за правилами п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), порушення якого фактично стало підставою для виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Аналіз наведених норм ПК України дає підстави для висновку, що кожен суб`єкт господарювання, окрім платників єдиного податку, має прораховувати об`єм здійснених ним оподаткованих операцій на перше число кожного місяця за останні 12 календарних місяців. Разом з цим, як встановлено самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи, протягом 9 місяців 2018 року (з січня по вересень 2018 року), тобто, протягом періоду, за який відповідачем здійснено обрахунок об`єму оподаткованих операцій, позивач був платником єдиного податку третьої групи. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з січня по вересень 2018 року вимоги п. 181.1 ст. 181 ПК України на позивача не розповсюджувались. Як зазначається відповідачем та вбачається з матеріалів справи, позивач перейшов на загальну систему оподаткування лише з 01.10.2018 року. За встановлених у справі обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у податкового органу не було підстав для обрахунку об`єму оподаткованих операцій ФОП ОСОБА_1 в період з січня по вересень 2018 року для визначення останнього в якості платника ПДВ згідно п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки такі вимоги ПКУ за наведений період на позивача не розповсюджувались. В свою чергу, як встановлено самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи, після переходу на загальну систему оподаткування (з 01.10.2018 року) та з огляду на перевищення граничного розміру отриманого доходу від провадження підприємницької діяльності, визначеного п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, позивач з 04.12.2018 року зареєструвався платником податку на додану вартість, що цілком відповідає наведеним вимогам ПКУ та спростовує доводи апелянта. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.11.2019 року № 0027573306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість: за податковим зобов`язанням - 271555,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 67888,90 грн. На підставі наведених висновків, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 27.11.2019 року № 0027583306, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 170 грн. за неподання податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року також підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 817/496/15 та від 24.04.2018 року у справі № 808/7111/13-а колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у цій справі і справах №№ 817/496/15, 808/7111/13-а не є подібними. Що стосується доводів апелянта про несвоєчасність подання позивачем декларації платника єдиного податку за три квартали 2018 року, що також встановлено під час проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що у даній справі позивачем не оскаржувалось податкове повідомлення - рішення щодо застосування штрафних санкцій, які нараховані за вказане порушення. Колегія суддів наголошує, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 27.11.2019 року № 0027583306 та розрахунку до нього чітко вказано, що цим ППР нараховані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість за неподання декларації з ПДВ, а не за несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за три квартали 2018 року. Таким чином, наведені доводи апелянта підлягають відхиленню, як такі, що не є предметом спору у даній справі. Також, колегія суддів не приймає до уваги, в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи без повідомлення відповідача, оскільки згідно матеріалів справи відповідач приймав участь у судових засіданнях по розгляду даної справи, надав пояснення. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Що стосується заявленого відповідачем під час апеляційного розгляду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 296 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга; 2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; 6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; 7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік матеріалів, що додаються. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо порушення позивачем строків звернення до суду і відповідно порушення судом першої інстанції норм процесуального права з цього питання. Згідно ч. 1 ст. 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Водночас, клопотання про залишення заявленого позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та скасування у зв`язку з цим рішення суду першої інстанції, яким фактично змінено вимоги апеляційної скарги, подано відповідачем з пропуском строку на апеляційне оскарження. Крім того, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Як зазначається апелянтом, у даній справі позивач скористався правом на оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги ним отримано рішення - 17.02.2020 року. Колегія суддів враховує, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. У спірних правовідносинах позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2020 року, тобто, до прийняття постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19. Крім того, згідно п. 3 р. 6 «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції з 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Пунктом 1 постанови від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін згідно постанови від 22.04.2020 року № 291 та постанови від 04.05.2020 року № 343, що набрала чинності з 11.05.2020 року) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінетом Міністрів України постановлено установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України карантин. Позивачем у даній справі позов подано засобами поштового зв`язку 09.04.2020 року, що, з урахуванням наведених вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, свідчить про те, що останнім строк звернення до суду не пропущено. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про залишення заявленого позову без розгляду. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про залишення заявленого позову без розгляду відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 03.06.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька