Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 523/9277/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 523/9277/20 Головуючий в 1 інстанції: Дяченко В.Г. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до т.в.о. інспектора ВУСАФППДР УБДР Департаменту патрульної поліції Ромашкан Артура Сергійовича, Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до т.в.о. інспектора ВУСАФППДР УБДР Департаменту патрульної поліції Ромашкан Артура Сергійовича, Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому позивач просить скасувати постанову серії 1АВ № 00013040 від 03 червня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову вказано, що 12 червня 2020 року позивач отримав оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., однак у складі правопорушення відсутня суб`єктивна сторона. Відповідачі відзив на позов не надали, в судове засідання не з`явились. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до т.в.о. інспектора ВУСАФППДР УБДР Департаменту патрульної поліції Ромашкан Артура Сергійовича, Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено. Скасовано постанову серія 1АВ № 00013040 від 03.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрито. Стягнуто, за рахунок бюджетних асигнувань, з Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (031151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 9), на користь держави, судовий збір в сумі 840,80 гривень. На вказане рішення суду Департамент патрульної поліції України подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позоних вимог повністю. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно з вимогами ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2020 року о 07:15 год., на автодорозі М05 Київ-Одеса 19+400, в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад 037-1219, зафіксовано транспортний засіб Mercedes-Benz ML 250 Bluetec, д/зн. НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 50 км/год., чим порушила пункт 12.9 (б) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП. Вищевикладене вказано у постанові серії 1АВ № 00013040 від 03 червня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, згідно з якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач не оскаржує подію, що викладена в оспорюваній постанові. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до положень статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) органи Національної поліції розглядають справи про порушення Правил дорожнього руху. Вимогами ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасників дорожнього руху зобов`язано знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з положеннями пп. «б» п.12.9 ПДР України, водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Відповідно до вимог ч.3 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з приміткою до ст.122 КУпАП, суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Приписами ст.14-2 КУпАП передбачено, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу. Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 14 листопада 2018 року №1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу. Згідно з положеннями п.4 ч.3 даного Порядку визначено, що підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є, зокрема, користування транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички). Відповідно до вимог ч.9 Порядку, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача здійснюється працівником сервісного центру МВС шляхом формування заяви, яка роздруковується та підписується заявником (заявниками), за допомогою програмних засобів Реєстру на підставі інформації, що міститься у поданих документах, та за умови відсутності підстав для відмови, визначених цим Порядком. У разі коли до сервісного центру МВС звертається належний користувач без присутності власника відповідного транспортного засобу, відомості про такого власника вносяться до заяви автоматично за допомогою програмних засобів Реєстру. У відповідності до вимог ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною третьою ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з положеннями ст.268 КУпАП, особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу. Приписами ст.279-1 КУпАП, у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Під час вирішення справи суд першої інстанції виходив з того, що вимогами ст. 279-3 визначено порядок звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Зазначено, що 23 червня 2020 року громадянин України ОСОБА_2 подав до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції заяви про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, що викладене в постанові серії 1АВ № 00013040 від 03 червня 2020 року. Проте, згідно відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.07.2020 року вказано, що підстави для зміни суб`єкта правопорушення у вищезазначеній постанові відсутні, через недотримання заявником вимог Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою КМУ від 10.11.2017 року №833 (а.с.52). Сплата суми штрафу підтверджується витягом з сайту https://bdr.mvs.gov.ua/, згідно з яким штраф за спірною постановою сплачено в сумі 510 грн. (а.с. 45) На думку суду першої інстанції, відповідачем т.в.о. інспектора ВУСАФППДР УБДР Департаменту патрульної поліції Ромашкан Артура Сергійовича не було виконано вимоги ст.280 КУпАП щодо зобов`язання при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 280 КУпАП також зазначено, що особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу. Зважаючи на вимоги ст.279-1 КУпАП, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. З урахуванням вищевикладеного, відповідальною особою є фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. Позивач ОСОБА_1 не заперечує факт того, що автомобіль Mercedes-Benz ML 250 Bluetec, номерний знак НОМЕР_2 зареєстровано саме за ним. Вказана обставина підтверджується витягом з бази даних Інформаційного порталу Національної поліції «Армор» (а.с.123). Крім того, позивач мав змогу вчинити дії щодо належного оформлення права користування на транспортний засіб Mercedes-Benz ML 250 Bluetec номерний знак НОМЕР_2 за будь-якою особою, таким чином дотримуючись вимог Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 14 листопада 2018 року №1197. Отже, колегія суддів вважає, що під час складання оскаржуваної постанови, інспектором було вірно встановлено відповідальну особу відповідно до приписів ст.14-2 КУпАП та інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020 року. Щодо доводів апелянта стосовно несплати позивачем судового збору, колегія суддів зазначає наступне. У позовній заяві ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору до моменту ухвалення судового рішення у справі у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем. Крім того, 02.07.2020 року на електронну адресу Суворовського районного суду м. Одеса було направлено заяву Департаменту патрульної поліції про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з несплатою судового збору з незрозумілих підстав. Положеннями ч.1 ст.133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Позивача фізичну особу може бути звільнено від сплати судового збору у разі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу такої особи за попередній календарний рік. Проте, з матеріалів справи не вбачається підтвердження факту сплати позивачем судового збору, чи підстав для зменшення йому розміру судових витрат або для звільнення позивача від сплати судового збору. Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань, з Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (031151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), на користь держави, судовий збір в сумі 840,80 гривень. З огляду на вищевказане, колегія суддів зауважує, що стягнення судового збору в сумі 840, 80 грн. з Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції є передчасним та помилковим. Щодо доводів апелянта стосовно того, що Управління патрульної поліції в Миколаївській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, при цьому саме посадова особа Управління патрульної поліції в Миколаївській області розглядала справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає, що адміністративний позов пред`явлено до належного відповідача, що повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду з приводу того, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення (постанова від 26 грудня 2019 року по справі № 724/716/16-а). Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Згідно до положень ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року скасувати. Прийняти у справі №523/9277/20 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до т.в.о. інспектора ВУСАФППДР УБДР Департаменту патрульної поліції Ромашкан Артура Сергійовича, Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.