Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2751/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2751/20 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. при секретарі Цехмейстренко Ю.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання незаконним і скасування наказу, визнання незаконими дії, стягення коштів, ВСТАНОВИЛА: У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області № 177-О від 26.06.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», визнати незаконними утримання надбавки за інтенсивну працю в розмірі 6340,00 грн та щомісячної премії в розмірі 2340,00 грн; стягнути з бюджетних асигнувань відповідача незаконно утриману частину заробітної плати (надбавки за інтенсивну працю в розмірі 6340,00 грн та щомісячної премії в розмірі 2340,00 грн). В обґрунтування позову зазначалось, що позивач не вчиняла дисциплінарного проступку, окрім того, оскаржуваний наказ не містить посилання в чому саме полягає нібито вчинений нею дисциплінарний проступок. Позивач зазначає. що у наказі міститься лише посилання на загальну фразу «за неналежне виконання службових обов`язків». При проведенні дисциплінарного провадження позивач надавала письмові пояснення та докази вчинення нею як керівником всіх залежних від неї заходів, спрямованих на врегулювання та недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів її підлеглими. Виконувала всі вказівки керівництва та відділу з питань запобігання корупції ГУ ДПС у Миколаївській області, надавала запитувану інформацію, своєчасно інформувала про наявність можливого виникнення конфлікту інтересів, проте відповідач при обрані виду дисциплінарного стягнення не взяв до ували її пояснення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Миколаєві позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.06.2020 року № 177-О «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що під час проведення дисциплінарного провадження комісія на своєму засіданні дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 є факт дисциплінарного проступку. Описання дисциплінарного проступку було викладено у Протоколі засідання дисциплінарної комісії та полягає у невжиття Позивачем як керівником своєчасних управлінських рішень з питань врегулювання реального конфлікту інтересів відносно її підлеглої ОСОБА_2 , що призвело до направлення матеріалів до Управління стратегічних розслідувань та НАЗК. Це саме й свідчить про неналежне виконання службових обов`язків позивачем у межах покладених на неї повноважень керівника. Відповідач зазначає, що оскаржуваний Наказ прийнятий у межах та у спосіб, визначений законом, а відтак, позовні вимоги не належать задоволенню. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначається, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм пи обрані виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу. Позивач зазначає, що апеляційна скарга лише перераховує норми законодавства України та хронологію подій до винесення оскаржуваного наказу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 р. клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Щербакової А.О. про проведення в режимі відеоконференції судового засідання за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №400/2751/20 задоволено. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 р. клопотання ОСОБА_1 про проведення в режимі відеоконференції судового засідання за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №400/2751/20 задоволено. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, наказом ГУ ДПС в Миколаївській області від 29.08.2019 року № 14-О ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Южноукраїнського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області в порядку переведення з Головного управління ДФС у Миколаївській області (а. с. 18). На підставі доповідної записки Начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області (далі по тексту Відділ запобігання корупції ГУ ДПС) від 19.05.2020 року за № 122/14-29-14-10 начальнику ГУ ДПС у Миколаївській області запропоновано ініціювати дисциплінарне провадження у відношенні низки працівників Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області, у тому числі й ОСОБА_3 , за виявлені порушення в їх діях антикорупційного законодавства (а. с. 26). 27.05.2020 року в.о. Начальником ГУ ДПС у Миколаївській області було видано Наказ № 153-О про переведення ОСОБА_1 з посади начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області на посаду заступника начальника управління начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області (а. с. 17). 12.06.2020 року в.о. Начальником ГУ ДПС в Миколаївській області було видано Наказ № 165-О про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області ОСОБА_1 (а. с. 16). Дисциплінарною комісією ГУ ДПС в Миколаївській області проведено дисциплінарне провадження у період з 12.06.2020 року по 26.06.2020 року відносно низки посадових та службових осіб, у тому числі ОСОБА_1 . Матеріали дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 обліковуються у Дисциплінарній справі № 16, копія якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а. с. 128-109). Під час проведення дисциплінарного провадження Позивач надавала Дисциплінарній комісії пояснення та копії документів, на які посилалась у поясненнях, характеристику. Позивача було запрошено на засідання Дисциплінарної комісії, але вона письмово повідомила, що не має наміру приймати участь у засіданні комісії. На засіданні Дисциплінарної комісії 24.06.2020 року, п`ятим пунктом було розглянуто питання щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Після виступу доповідача та обговорення цього питання, комісія, шляхом голосування, ухвалила рішення підтвердити в діях ОСОБА_1 заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області наявний факт дисциплінарного проступку (п. 5 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу»), який передбачає дисциплінарне стягнення у вигляді догани (ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу»). Своє рішення Дисциплінарна комісія оформила Протоком № 16 від 24.06.2020 року (а. с. 135-144). Після чого 24.06.2020 року направила на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС в Миколаївській області подання з рекомендацію застосувати до заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а. с. 131-133). 30.06.2020 року в.о. начальником ГУ ДПС в Миколаївській області винесено Наказ № 177-О від 26.06.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 » та оголошення їй догани «за неналежне виконання службових обов`язків під час перебування на посаді начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС в Миколаївській області в частині неналежного виконання посадових обов`язків, пов`язаних із запобіганням та врегулюванням реального та потенційного конфлікту інтересів у підлеглих осіб, а саме: процедур пп. 1.2.33.,1.2.34. р. функцій 1.2. та підпункту 3.3.3. Положення про Южноукраїнське управління ГУ ДПС у Миколаївській області, затвердженого наказом ГУ ДПС у Миколаївській області 05.09.2019 року № 35 «Про затвердження Положень»; процедур пп. 1.2.33, 1.2.34 функцій п. 1.2 та пп. 4.3.3.Положення про Южноукраїнське управління ГУ ДПС у Миколаївській області, затвердженого наказом ГУ ДПС у Миколаївській області 24.01.2020 року № 253; порушення п. 4 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»; п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» (а. с. 13-14). 30.06.2020 року позивач була ознайомлена з Наказом року № 177-О «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 26.06.2020 року. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний Наказ № 177-О не містить усіх відомостей, передбачених частиною 2 ст. 77 Закону № 889-VIII , є не вмотивованим та не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та розсудливості, т.я. під час розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (протокол засідання комісіяї від 24.06.2020 арк.спр.135-144) не були враховані та відображені надані ОСОБА_1 пояснення, адресовані голові дисциплінарної комісії та в.о. начальника ГУ ДПС у Миколаєвській області ОСОБА_4 ?єву та начальнику відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаєвській області. Разом з тим, суд відмовив в задоволенні позову в частині визнаня незаконними утримання надбавки за інтенсивну працю та щомісячної премії та їх стягнення, оскільки позивачем не доведено що таке утримання надбавки та премії було наслідком прийняття оскаржуваного Наказу № 177-О. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності державних службовців, врегульовано Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Статтею 62 Закон № 889-VIII закріплено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця. У силу вимог частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни, державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 65 зазначеного Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. При цьому, дисциплінарними проступками згідно пункту 7 частини другої цієї статті є: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження державної служби та особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, вбачається, що державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов`язки та у разі вчинення дисциплінарного проступку може бути звільнений за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Частиною першою статті 69 Закону № 889-VIII встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Частинами першою - третьою статті 73 Закону № 889-VIII передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Зі змісту положень Закону № 889-VIII вбачається, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців З аналізу вище перелічених норм права, вбачається, що саме на Дисциплінарну комісію законодавцем покладений обов`язок доведення чи є в діях державного службовця склад дисциплінарного проступку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, в зазначеній справі дисциплінарна комісія у Протоколі № 16 від 24.06.2020 року виклала свій висновок, до якого дійшла під час здійснення дисциплінарного провадження, та ухвалила рішення: «в діях ОСОБА_5 наявний факт дисциплінарного проступку». Разом з тим позивач не оскаржує процедуру проведення дисциплінарного провадження, не оскаржує рішення дисциплінарної комісії, оформлене Протоколом № 16, проте наполягає, що в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку. Так, при прийнятті оскаржуваного Наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідач повинен прийняти рішення про застосування та\або не застосування дисциплінарного стягнення відносно державного службовця та визначає, який вид дисциплінарного стягнення має бути застосований. Частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII закріплено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Частиною другою статті 77 цього Закону передбачено, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Вимагає зазначення у рішенні виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації. Таким чином, зазначення в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного пункту частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дозволяє чітко визначити як кваліфікував дії чи бездіяльність державного службовця саме той орган (посадова особа), який прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити правильність застосування до державного службовця певного виду стягнення. Крім цього, вірним є висновок суду першої інстанції, що обрання того чи іншого виду стягнення передбаченого статтею 66 Закону України «Про державну службу», безпосередньо залежить від того, який саме дисциплінарний проступок вчинений державним службовцем. А відтак, саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18. Згідно ч. 2,3 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. У справах щодо застосування суб`єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконувала свої посадові обов`язки, перебуваючи на посаді начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС у Миколаївській області та вживала у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції, здійснювала контроль за їх реалізацією. З матеріалів справи вбачається,що що позивач перебуваючи на посаді начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС у Миколаївській області для працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , згідно організаційно-штатної структури була керівником вищого рівня та від їх безпосередніх керівників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 доповідних записок щод врегулювання конфлікту інтересів, на погодження не отримувала. Навпаки, позивач отримала від цих безпосередніх керівників інформацію, що всіма працівниками відділу надано відомості про відсутність потенційного або реального конфлікту інтересів. Крім того відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» заходи щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів зобов`язані вживати особи уповноважені на виконання функцій держави (працівники), тобто повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявніність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника. При надходженні повідомлень про наявність потенційного конфлікту інтересів від працівників управління, в установлені антикорупційним законодавством терміни позивачем направлено на ГУ доповідні записки для вжиття заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів шляхом здійснення службових повноважень під зовнішнім контролем. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в діях позивачки ОСОБА_1 , як державного службовця, яка обіймала посаду начальника Южноукраїнського управління ГУ ДПС у Миколаївській області та 27.05.2020р. посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Южноукраїнського управління ГУ ДПС у Миколаївській області, відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки матеріалами справи не доведено протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків, встановлених Законом та нормативно правовими актами, та в тому числі і в частині невжиття заходів для запобігання та врегулюванні конфлікту інтересів, за яке на позивача може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальност, оскільки відсутній склад адміністративного проступку та оскаржуваний наказ № 177-О не містить усіх відомостей, передбачених частиною 2 ст.77 Закону № 889-VIII, тому не вбачається правових підстав для задоволення апеляційної скарги . Разом з тим, апеляційна скарга не містить доводів які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянт перераховує норми законодавства України та викладає хронологію подій , які склались до винесення оскаржуваного наказу. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено та підписано 03.06.2021 року Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець