Постанова 4852 № 804/871/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2021 року м. Дніпросправа № 804/871/16 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Коршуна А.О., за участю секретаря судового засідання Цвєткової К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 р. (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі № 804/871/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області на її користь суму вихідної допомоги в розмірі 12 741,30 грн., середній заробіток за період затримки у розрахунку по вихідній допомозі в розмірі 9 266,40 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7 371,00 грн.; середній заробіток за період затримки у розрахунку по грошовій компенсації за невикористану відпустку в розмірі 9 266,40 грн.; 3% річних в розмірі 571,74 грн.; 1 644,78 грн. в рахунок стягнення індексу інфляції за прострочення грошового зобов`язання; 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього до стягнення 43 861,62 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на суму 12 741,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. скасована та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 р. скасовано, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області середнього заробітку за період затримки у розрахунку при звільненні в розмірі 9 266,40 грн. і моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн. скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. залишена без змін. Таким чином, після перегляду справи у касаційному порядку залишилися невирішеними позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки у розрахунку по вихідній допомозі в розмірі 9 266,40 грн.; відшкодування моральної шкоди на суму 3000 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 р. задоволено позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та стягнуто на її користь з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області 3000 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки у розрахунку по вихідній допомозі в розмірі 9 266,40 грн. судом відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку позивачкою не оскаржено. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області у поданій до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у їх задоволенні. Скаржник стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що затримка розрахунку при звільненні в частині виплати одноразової грошової допомоги спричинило позивачці моральну шкоду. На переконання скаржника, суд першої інстанції невірно визначив відповідальну особу, оскільки виплата одноразової грошової допомоги здійснюється МВС України, тому Головне управління МВС України в Дніпропетровській області не порушувало права позивачки і не може нести відповідальність за спричинену їй шкоду, яка залишилась недоведеною. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив. У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Позивачка, належним чином повідомлена про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 12.04.2021, до суду не прибула, про причини неприбуття не повідомила. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Колегія суддів зазначає, що перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто в частині, якою задоволено позовні вимоги про стягнення 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини, які не заперечуються сторонами: ОСОБА_1 з 13.04.2004 проходила службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. Остання посада - інспектор з охорони громадського порядку Томаківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 28.12.2012 № 278 о/с дск (по особовому складу) старшому лейтенанту міліції інженеру-програмісту сектору інформаційних технологій Томаківського районного відділу ОСОБА_1 , надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.12.2012 по 30.10.2015 (підстава: свідоцтво про народження від 14.11.2012 року НОМЕР_1 ). Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13.10.2015 №449 о/с (по особовому складу) старшому лейтенанту міліції інженеру-програмісту сектору інформаційних технологій Томаківського районного відділу ОСОБА_1 , надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 4-х років з 07.10.2015 по 07.10.2016 (підстава: рапорт ОСОБА_1 від 08.10.2015 року та довідка про потребу дитини у домашньому догляді від 07.10.2015 № 26). Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 №485 о/с (по особовому складу), згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до п. 10 та п. 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» звільнено у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції інспектора з охорони громадянського порядку Томаківського районного відділу ОСОБА_1 , з 06.11.2015. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої врахував, що з часу звільнення позивачки зі служби (з 06.11.2015) і до дня постановлення судового рішення у цій справі (11.01.2021) відповідач не сплатив одноразову грошову допомогу, незважаючи на те, що судове рішення про її стягнення набрало законної сили після перегляду справи в касаційному порядку. Позивачка є матір`ю двох малолітніх дітей, які через особливості стану здоров`я та розвитку потребують додаткового піклування та догляду, тому невиплата належних їй сум позбавила її дітей належного та гармонійного розвитку. Суд першої інстанції зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим з наступних підстав. Згідно статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як зазначено у Пленумі Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Як зазначено вище, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р. встановлена обставина невиплати позивачці в день її звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 12741,30 грн. Не проведення остаточного розрахунку при звільненні свідчить про протиправну поведінку відповідача, що призвело до порушення конституційних права позивачки. Зважаючи на сімейні обставини, на яких наголошував суд першої інстанції, позивачка вимушена була звернутись до суду з метою отримання належних їй коштів при звільненні. Відповідач, у свою чергу, незважаючи на підтвердження Верховним Судом законності рішення суду в частині стягнення одноразової грошової допомоги, не здійснив її виплату позивачці, продовживши тим самим порушувати її права протягом більш ніж п`ять років. Усі наведені обставини у їх сукупності свідчать про заподіяння позивачці душевних страждань внаслідок тривалої протиправної поведінки відповідача та наявність, у зв`язку із цим, законних підстав для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди. Стягнута судом сума у розмірі 3000 грн. в рахунок відшкодування такої шкоди, на переконання колегії суддів, є адекватною відносно наведених вище факторів її заподіяння. Доводи скаржника про не встановлення судом першої інстанції відповідальної особи спростовуються постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 р., якою сума одноразової грошової допомоги стягнута саме із відповідача. Крім того, право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень гарантовано статтею 56 Конституції України, на чому акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2020 р., повертаючи справу на новий розгляд. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 р. в адміністративній справі № 804/871/16 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 травня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 02 червня 2021 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя А.О. Коршун