Постанова 4851 № 440/7403/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 р.Справа № 440/7403/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Л.М. Петрова) від 13.01.2021 року по справі №440/7403/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведеного розрахунку на доплату різниці пенсії за період з 01.01.2016 по 03.10.2020 з застосуванням обмежень максимальним розміром та не нарахування індексації і виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до частини другої статті 55 Закону України №2262-ХІІ, Закону № 2050-ІІІ, постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 та не дотримання вимог постанови КМУ № 1088 від 24.12.2019 щодо проведення належних виплат; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок на доплату пенсії за період з 01.01.2016 по 03.10.2020 без обмеження максимальним розміром та виплатити перераховану пенсію за весь зазначений період разом з виплатою компенсації втрати частини доходів згідно з постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" та з дотриманням вимог пункту 1 частини другої постанови КМУ від 24.12.2019 № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження належної позивачу пенсії максимальним розміром під час проведення перерахунку пенсії з 01.01.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01.01.2016 перерахунок призначеної позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату (доплату) різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації через втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.01.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській областінарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення виплати позивачу пенсії відповідно до п.п. 2 п. 1 постанови Кабінет Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити позивачу пенсію відповідно до п.п. 2 п. 1 постанови Кабінет Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відповідач при перерахунку пенсії жодним чином не порушило права позивача на пенсійне забезпечення щодо визначення та обчислення розміру пенсії, оскільки керувалось виключно положеннями діючого законодавства, якими встановлені обмеження розміру пенсії. Також вважає помилковими висновку суду першої інстанції в частині наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись. У судовому засіданні позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 12.11.2003 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, пенсія призначена відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб в розмірі 82% грошового забезпечення. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2019 у справі №440/2295/19 Департаментом персоналу організації освітньої та наукової діяльності направлено до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку від 08.04.2020 №22/6-888 про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за відповідною посадою згідно з рішенням суду на яку листом від 10.06.2020 №3176-2852/І-03/8-1600/20 отримав відмову. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №440/3670/20 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 82% грошового забезпечення, на підставі довідки від 08.05.2020 №22/6-888, виданої Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, з 01.01.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням 82% розміру грошового забезпечення на підставі довідки від 08.05.2020 №22/6-888, виданої Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, з 01.01.2016. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 03.10.2020 року. Листом від 23.11.2020 №6624-6418/І-03/8-1600/20 відповідач повідомив позивача, що доплата пенсії за рішенням суду позивачу нарахована з 01.01.2016 по 02.10.2020 (до дня набрання рішенням суду чинності) у розмірі 281459,97 грн. Указано, що різниця нарахованих сум пенсії за період з 03.10.2020 по 31.10.2020 у сумі 5899,85 грн виплачена позивачу у листопаді 2020 разом із новим розміром пенсії. Також зазначено, що при виплаті доплати пенсії у розмірі 5899,85 грн не застосовувався Закон №2050-ІІІ та Порядок. Крім того, вказано, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №440/3670/20 виконано в межах покладених на відповідача зобов`язань. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження належної позивачу пенсії максимальним розміром під час проведення перерахунку пенсії з 01.01.2016 є протиправними, оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії у пенсійного органу не було жодних підстав застосовувати до розміру пенсії позивача обмеження граничним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.Також, оскільки відповідачем перераховано пенсію позивачу з 01.01.2016 у жовтні 2020 року, але не виплачено, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати компенсації через втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.01.2016. Крім того, відповідач також допустив протиправну бездіяльність щодо виконання вимог п.п. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" від 24.12.2019 року №1088, оскільки всупереч вимогам вказаної постанови, при виплаті пенсії за жовтень 2020 року позивачу не була проведена виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, яку позивач отримував за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). З урахуванням положень ст. 308 КАС України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки не оскаржується жодною із сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. З приводу висновків суду з приводупротиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження належної позивачу пенсії максимальним розміром під час проведення перерахунку пенсії з 01.01.2016, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн. Пунктом 2 "Прикінцевих положень" цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме: щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10 740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. В подальшому, відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12 квітня 2016 року №1080-VIII статтю 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв`язку з чим частина п`ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відповідно до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Отже, ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. З аналізу вищенаведених змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, можливим є висновок про те, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. При цьому, під час розгляду справи було встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668-VI. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України "Про державну службу" (3723-12),"Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12 ), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з абз. 1 та 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3668-VI, суд зазначає, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3668-VI. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. Так, у постанові від 24.06.2020 по справі № 580/234/19 Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Верховний Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети. При цьому, звертає на себе увагу факт, що нормипункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VIє лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, зчасу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI). Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на те, що перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вказані положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинахвідповідач діяв в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури. Отже, колегія суддів вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для висновку щодо протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії до виплати, починаючи з 01.01.2016 року, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими. Щодо вимоги стосовно виплати компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з п. 2-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. При цьому, слід враховувати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 16.04.2020 у справі за № 200/11292/19-а. Під час розгляду справи встановлено, що доплата пенсії за рішенням суду позивачу з 01.01.2016 по 02.10.2020 відповідачем нарахована у жовтні 2020 року, алене виплачена. Тобто, у даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Слід також зазначити, що у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 по справі № 522/535/17, від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплати компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. З приводу висновку суду щодо наявності підстав для врахування при перерахунку пенсії вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" від 24.12.2019 року №1088, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 року у справі №640/620/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року, частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною. Відповідно до частини другої статті 255 КАС України, рішення суду набрало законної сили 30.09.2020 року. Згідно ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, частина друга пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» втратила чинність з 30.09.2020 року. В зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при виплаті пенсії за жовтень 2020 року відповідач протиправно не застосував вказані положення постанови КМУ та допустив протиправну бездіяльність. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у їх задоволенні. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі цього, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору також підлягає скасуванню. При цьому, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки позивачем не оскаржено, а апеляційна скарга відповідача відповідних доводів в цій частині не містить. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по справі №440/7403/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення судових витрат зі сплати судового збору. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.21 року по справі №440/7403/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 03.06.2021 року