Постанова 4850 № 200/10375/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року справа №200/10375/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання Мирошниченко О.Л, за участю: представника відповідача Сенникова А.А., діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області в особі відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 200/10375/20-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області в особі відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУДПС у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 44006-1318 від 30.06.2017 року, № 44005-1318 від 30.06.2017 року та № 145288-5634-0540 від 21.07.2020 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області: № 44006-1318 від 30.06.2017 року у сумі 112739,20 грн., № 44005-1318 від 30.06.2017 року в сумі 119504 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 103-106). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу та уточнену апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає правомірними податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 року № 44006-1318, № 44005-1318, посилаючись на висновки Верховного суду України в постанові від 08.12.2009 року у справі № 21-1573во09, Верховного суду в постановах від 21.08.2018 року у справі № 265/6419/16-а, від 31.08.2018 року у справі № 822/1815/16, згідно яких у разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення. Ухвалою суду від 09.04.2021 року замінено відповідача у справі № 200/10375/20-а - ГУ ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) на його правонаступника - ГУ ДПС у Донецькій області відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44070187). Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За ОСОБА_1 був зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ДН № 003708 для будівництва ринку у смт. Ялта, загальною площею 0,7 га на підставі рішення Ялтинської селищної ради від 12.12.2001 року № 287 (а.с. 8). 30.06.2017 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення відносно позивача за платежем земельний податок з фізичних осіб № 44006-1318 на суму 112739,20 грн. за 2016 рік, № 44005-1318 на суму 119504 грн. за 2017 рік (а.с. 15). Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 23.03.2018 року у справі № 241/1186/17 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ялтинської селищної ради від 12.12.2001 року № 287; визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії I-ДН № 003708 на земельну ділянку площею 0,70 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с. 11-13). Рішення суду набрало законної сили 24.04.2018 року. 21.07.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення- рішення відносно позивача за платежем земельний податок з фізичних осіб № 145288-5634-05408 на суму 36997,13 грн. за 2018 рік (а.с. 16). Рішення суду оскаржено в частині податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 року № 44006-1318 на суму 112739,20 грн., № 44005-1318 на суму 119504 грн. Згідно п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 ПК України). Згідно пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК Україна платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1 ст. 271 ПК України). Згідно п. 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). За змістом ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст.286 ПК України). Згідно пп. 19-1.1.24 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу. За приписами пп. 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством. Згідно пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном «безнадійний», згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК України, розуміється, зокрема: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп. 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України). Статтею 102 ПК України встановлені строки давності та їх застосування. Згідно п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. За змістом п. 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577). Порядок № 577 розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу ПК України, визначає механізм списання безнадійного податкового боргу. Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (п. 3.1 Порядку № 577). Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (п. 3.2 Порядку № 577). Згідно п. 4.2. Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. За змістом п. 4.4-4.5 розділу 4 Порядку № 577 структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що податковий борг, який протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення не був стягнутий податковим органом, визнається безнадійним та підлягає списанню органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу. За матеріалами справи податковий борг за ОСОБА_1 виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 44006-1318, № 44005-1318 від 30.06.2017 року за податковий період 2016-2017 роки. Враховуючи відсутність доказів стягнення податковим органом сум податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий борг з земельного податку з фізичних осіб за період 2016 2017 роки набув статус безнадійного, оскільки минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (1095 днів) для його стягнення, а тому такий податковий борг підлягає списанню контролюючим органом у відповідності до Порядку №

577. За змістом Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Посилання апелянта в обгрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень № 44006-1318, № 44005-1318 від 30.06.2017 року на висновки Верховного суду України в постанові від 08.12.2009 року у справі № 21-1573во09, Верховного суду в постановах від 21.08.2018 року у справі № 265/6419/16-а, від 31.08.2018 року у справі № 822/1815/16 є недоречними, оскільки у цій справі спірні ппр визнанні протиправними та скасовані у зв`язку з тим, що податковий борг з земельного податку з фізичних осіб за період 2016 2017 роки набув статус безнадійного, оскільки минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (1095 днів) для його стягнення, а не у зв`язку з визнанням недійсним державного акту на право постійного користування землею на підставі судового рішення. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 року № 44006-1318, № 44005-1318. В решті вимог рішення суду не оскаржене. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області в особі відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 200/10375/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області в особі відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Повний текст постанови складений 3 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова