Постанова 4819 № 766/10730/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/10730/19 Номер провадження: №22-ц/819/311/21 №22-ц/819/396/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., секретар судового засідання Давиденко І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та адвоката Гонтар Поліни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року та апеляційною скаргою адвоката Гонтар Поліни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Ус О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належав магазин-прибудова " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0109 га із кадастровим номером: 6510136900:01:001:0283 за тією ж адресою, які є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5 за спільні кошти. Маючи намір отримати кредит під іпотеку зазначених об`єктів нерухомого майна, 25.09.2015 року нею видано 2 довіреності на ім`я ОСОБА_3 , згідно яких вона надала останній право розпорядження магазином-прибудовою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що внаслідок зловмисної домовленості її представника за довіреностями ОСОБА_3 із ОСОБА_4 , із використанням представником наданих їй довіреностей, а також сфальшованої нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 про надання дозволу ОСОБА_1 на продаж спірних об`єктів нерухомого майна, за відсутності згоди власників майна на його відчуження, 28.09.2015 року за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу магазин-прибудова " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та земельна ділянка під ним загальною площею 0,0109 га з кадастровим номером 6510136900:01:001:0283 передані у власність ОСОБА_4 , при цьому жодних грошових коштів за відчуження майна нею не отримано. 27.10.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 набув у власність спірні магазин-прибудову " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . 28.04.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 набуто у власність спірні магазин-прибудову " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що укладенню правочинів передувало вчинення на неї психологічного тиску зі сторони раніше невідомих людей, серед яких був ОСОБА_4 , та вимагання неіснуючого боргу перед бізнес-партнерами у розмірі 40000 доларів США із застосуванням погроз щодо життя та здоров`я її родини, позивачка зазначила, що її психологічний стан був вкрай пригніченим і погрози сприймались реально, тому довідавшись у 2016 році про відчуження майна, вона не мала змоги ознайомитися із змістом договорів купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували чинити на неї тиск, а після чергової спроби повернути спірне майно 12.10.2017 року її чоловіка ОСОБА_5 було побито невідомими особами, тому і звернення до суду з позовом стало можливим лише в травні 2019 року. За наведених обставин, позивачка просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу магазину-прибудови " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та земельної ділянки під ними, як такі, що вчинені внаслідок зловмисної домовленості між її представником ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 та витребувати спірне нерухоме майно у ОСОБА_2 . Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гонтар П.А. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність судового рішення та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також не врахування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, просила рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гонтар П.А., яка діє від імені ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. На рішення суду першої інстанції подана також апеляційна скарга адвокатом Гонтар П.А., яка діє від імені ОСОБА_2 , у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині змінити, відмовивши у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог. Крім того, не погоджуючись з ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року, адвокат Гонтар П.А., яка діє від імені ОСОБА_2 , подала на неї апеляційну скаргу та, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просила її скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у справі. Заслухавши доповідача, осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційні скарги адвоката Гонтар П.А., яка діє від імені ОСОБА_2 , підлягають задоволенню з огляду на наступне. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої суду копії розписки ОСОБА_1 вбачається, що за продаж оспорюваних правочинів продавець ОСОБА_1 отримала 100000 доларів США, що є значно більшим, аніж ціна продажу майна, зазначена представником у нотаріально посвідчених договорах купівлі-продажу та є свідченням зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, однак через пропуск строку позовної давності в задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними слід відмовити. Оскільки вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідними від задоволення вимог про визнання договорів недійсними, відсутні підстави і для їх задоволення. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2015 року ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатися належним їй на праві приватної власності майном, а саме: магазином-прибудовою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до довіреності ОСОБА_3 надано право укладати всі дозволені законом угоди, а саме: продавати, обміняти, укладати попередній договір, укладати договір іпотеки, одержувати довідки або інші документи про наявність грошових сум, відсотків (нарахувань) по них чи рух зазначених сум; розписуватися на документах та в одержанні грошових коштів; перераховувати кошти для сплати мита, податків та інших обов`язкових платежів. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І., зареєстрована в реєстрі за №2031 (а.с.12 т.1). У цей же день ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 видано довіреність, якою уповноважено ОСОБА_3 розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,0109 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0283, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довіреності ОСОБА_3 надано право укладати всі дозволені законом угоди, а саме: продавати, обміняти, укладати попередній договір, укладати договір іпотеки, одержувати довідки або інші документи про наявність грошових сум, відсотків (нарахувань) по них чи рух зазначених сум; розписуватися на документах та в одержанні грошових коштів; перераховувати кошти для сплати мита, податків та інших обов`язкових платежів. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І., зареєстрована в реєстрі за №2032 (а.с.13 т.1). 28 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. 25.09.2015 року за реєстровим №2031 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу магазину-прибудови " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 459 кв.м, на земельній ділянці загальною площею 0,0109 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0283. Пунктом 1.6 договору визначено, що справжність підпису чоловіка продавця ОСОБА_5 на заяві про згоду продати майно засвідчена у встановленому законом порядку приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. 24.09.2015 року за реєстровим №1998. Згідно п.2.1 договору продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 498130,00 грн, які будуть зараховані продавцем на рахунок покупця протягом двох банківських днів з моменту підписання договору, що має бути підтверджено відповідним платіжним дорученням. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І., зареєстрований в реєстрі №2040 (а.с.236-237 т.1). Також 28 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. 25.09.2015 року за реєстровим №2032 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0109 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6510136900:01:001:0283. Пунктом 1.6 договору визначено, що справжність підпису чоловіка продавця ОСОБА_5 на заяві про згоду продати майно засвідчена у встановленому законом порядку приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. 24.09.2015 року за реєстровим №1998. За п.2.1, 2.2 договору, продаж земельної ділянки вчинено за погоджену сторонами суму 22982,00 грн, яку покупець зобов`язується передати продавцю одразу після підписання цього договору до його державної реєстрації в приміщенні нотаріальної контори, де посвідчений договір. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І., зареєстрований в реєстрі №2041 (а.с.234-235 т.1). 27 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_6 придбав магазин-прибудову " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 459,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці, площею 0,0109 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0283. За п.2.1 договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 397540,00 грн., які продавець зобов`язується сплатити покупцю на протязі одного банківського дня з моменту нотаріального посвідчення договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М., зареєстрований в реєстрі за №4174 (а.с.24 т.1). Цього ж дня між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_6 придбав земельну ділянку загальною площею 0,0109 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6510136900:01:001:0283. Продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 10984,00 грн, які продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М., зареєстрований в реєстрі №4174 (а.с. 25 т.1). 28 квітня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купила магазин-прибудову « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 459,0 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, площею 0,0109 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0283. За п.3 договору продаж вчинено за 2103138,00 грн, які продавець одержав на рахунок, відкритий у ПАТ "Банк Восток" на ім`я ОСОБА_6 , згідно з платіжним дорученням №2 від 28.04.2017 року до підписання цього договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. та зареєстрований в реєстрі №966 (а.с.94). Відомості про право власності ОСОБА_2 на підставі вищевказаного договору внесено 28.04.2017 року, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86176569 від 28.04.2017 р. (а.с. 95 т.1). Цього ж дня між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку загальною площею 0,0109 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6510136900:01:001:0283. Згідно п.2.1 Договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 100 062 грн, які продавець одержав на рахунок, відкритий у ПАТ "Банк Восток" на ім`я ОСОБА_6 , згідно з платіжним дорученням №1 від 28.04.2017 року до підписання цього договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Дергільовою О.Г. та зареєстрований в реєстрі №967 (а.с.97-98 т.1). Відомості про право власності ОСОБА_2 на підставі вищевказаного договору внесено 28.04.2017 року, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86176712 від 28.04.2017 р. (а.с.99 т.1). Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно частини першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частини першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, а частиною першою статті 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення і відмова від цього права є нікчемною. Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Таким чином, укладення представником правочинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій, тобто договірних відносин. Судом встановлено, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на представництво її інтересів і у нотаріально посвідченій довіреності визначила коло повноважень свого представника ОСОБА_3 , наділивши її правом розпоряджатися належним їй на праві приватної власності майном: магазином-прибудовою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою під ним. Колегія суддів зазначає, що позивачка, надаючи ОСОБА_3 зазначені повноваження, проявивши розумну обачність, не могла не розуміти, що наданий представнику обсяг повноважень надає їй можливість діяти відносно спірного майна будь-яким чином на свій розсуд. Видаючи довіреності, позивачка чітко визначила, які дії входять до повноважень представника, серед яких є як продаж майна, так і право укладення договорів іпотеки, тому посилання ОСОБА_1 на те, що вона надавала довіреність виключно для оформлення договору іпотеки належними та допустимими доказами не доведено, а зміст наданих довіреностей спростовує ці твердження. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень. Верховний Суд України в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину. Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на сторони. Вирішуючи спір, судом досліджено надані нотаріусом та належним чином засвідчені копії документів, які подавалася при укладені оспорюваних правочинів, у тому числі заява ОСОБА_5 , чоловіка позивачки ОСОБА_1 , від 24 вересня 2015 року, у якій останній повідомив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , повністю усвідомлює значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає його внутрішній волі, розуміючи природу цього документу, повідомляє, що дає свою згоду його дружині ОСОБА_1 продати за ціну та на умовах на її власний розсуд магазин-прибудову " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що є їх спільною сумісною власністю та земельну ділянку. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. та зареєстрована в реєстрі за №1998 (а.с.11 т.1). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що про намір та направленість волі ОСОБА_1 здійснити саме продаж оспорюваного майна свідчить і отримана напередодні нотаріально посвідчена згода її чоловіка ОСОБА_5 на його продаж, при цьому згода надана виключно на укладення договору купівлі-продажу, що свідчить про домовленість подружжя та їх спільну волю здійснити відчуження належного їм на праві приватної власності майна шляхом укладення договору купівлі-продажу, а не будь-якого іншого правочину. Доводи апеляційної скарги щодо сфальшованності згоди ОСОБА_1 на продаж спірних об`єктів нерухомості колегія суддів не може взяти до уваги як такі, що спростовуються наявними у справі доказами. Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.09.2017 року ОСОБА_5 звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо підробки нотаріусом Черкашиною Н.І. від його імені заяви про надання дозволу його дружині ОСОБА_1 продати належні їм на праві спільної сумісної власності магазин-прибудову " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку (а.с.21 т.1). За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.358 КК України, яке в подальшому закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення і законність закриття кримінального провадження перевірена судами першої та апеляційної інстанцій. З наданих суду копій судових рішень вбачається, що в рамках цього кримінального провадження проведено ряд експертиз, у тому числі повторну почеркознавчу та комісійну експертизи, якими встановлено, що підпис у заяві ОСОБА_5 про надання згоди на продаж магазину-прибудови « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0109 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0283 виконано самим ОСОБА_7 . Крім того, на даний час ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є завідомо неправдиве показання про потерпілого, надане органу, що здійснює досудове розслідування, вчинене з корисливих мотивів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції поклав в основу рішення відомості, зазначені у фотокопії розписки ОСОБА_1 , наданій ОСОБА_4 , про отримання позивачкою 100 000 доларів США за договорами купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомості, визнавши її достовірним доказом у справі. Разом з тим, судом не враховано, що наведена розписка не може бути визнана достовірним доказом у справі, оскільки в порушення вимог ч.ч.2, 4, 5 ст.95 ЦПК України до суду надіслана фотокопія розписки, яка не посвідчена у передбаченому законом порядку, учасником справи не підтверджена відповідність копії письмового доказу оригіналу власним підписом та не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечувала факт складення такої розписки та свій підпис у ній, оригінал розписки суду не надавався, а відповідність фотокопії розписки оригіналу жодним чином не засвідчена, суду слід було керуватися положеннями ч.6 ст.95 ЦПК України та не брати її до уваги. Приймаючи до уваги, що у даній справі позов заявлено з підстав визначених статтею 232 ЦК України недійсність правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною і питання проведення сторонами правочину розрахунків за договорами та їх повноти виходить за межі підстав та предмета доказування у даній справі, а у разі порушення прав позивачки щодо отримання повного розрахунку за договорами існують інші визначені законом способи захисту порушених прав і це не є підставою для визнання договорів недійсними за ст.232 ЦК України, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у наведеній частині. Отже, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними відсутні, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необхідним додатково зазначити наступне. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов`язано з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. За змістом ст.388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. З огляду на те, що ОСОБА_1 свідомо вчинила односторонні правочини надала нотаріально посвідчені довіреності Поповій О.М., у яких визначила її право повного розпорядження належним власнику спірним майном, ці довіреності були дійсними як на момент вчинення правочинів, так і у подальшому питання їх недійсності власником не порушувалося, при цьому майно відчужене ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 в межах чинного законодавства та повноважень представника, колегія суддів приходить до висновку, що у діях власника була наявна воля на передачу майна іншій особі, що у свою чергу унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, однак при цьому припустився помилкового застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду в його мотивувальній частині з вказаних вище підстав. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Гонтар П.А, яка діє від імені ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Залишаючи без розгляду заяву адвоката Гонтар П.А., яка діє від імені ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не було подано розрахунок понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів. Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2019 року відповідачкою ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому також заявлено клопотання про стягнення з позивача на її користь понесених судових витрат та наведено їх попередній розрахунок згідно вимог ст.178 ЦПК України (а.с.91-93 т.1). 22.08.2019 року адвокатом Гонтар П.А. до суду направлено клопотання про забезпечення судових витрат та документи на підтвердження понесених судових витрат, а саме: - договір №59/19 від 02.07.2019 про надання правової допомоги між АО «Жованник і партнери» та ОСОБА_2 ; - додаткова угода №1 до вказаного договору з визначенням умов оплати послуг адвоката та визначенням авансу в розмірі 25 500,00 грн.; - платіжне доручення про оплату за договором про надання правової допомоги № 59/19 від 02.07.2019 року в сумі 25500,00 грн; - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_8 ; - витяг з Єдиного реєстру адвокатів України у якому вказано, що ОСОБА_8 здійснює свою діяльність у АО «Жованник і партнери». Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно п. 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. З огляду на викладене, та враховуючи, що стороною до закінчення судових дебатів було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а протягом визначеного ст.141 ЦПК України строку подана заява разом із доказами понесення судових витрат, суд першої інстанції помилково залишив без розгляду заяву адвоката Гонтар П.А., яка діє від імені ОСОБА_2 , у зв`язку з чим ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання відшкодування понесених витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376,379,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційні скарги адвоката Гонтар Поліни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складання повного тексту постанови 02 червня 2021 року. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В. Орловська