Постанова 4814 № 527/179/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/179/21 Номер провадження 22-ц/814/1323/21Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року, ухвалене суддею Свістєльнік Ю.М., у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву від 20.02.2020 р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, за ним утворилася заборгованість станом на 07.12.2020 р. у розмірі 35165,65 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 28341,44 грн. та заборгованості за процентами у сумі 6824,21 грн., яку просив стягнути з відповідача на користь банку та судові витрати у розмірі 2270 грн. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.02.2020 р. в сумі 28341,44 гривень та 1829,49 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. З вказаним рішенням місцевого суду не погодився позивач АТ «Акцент-Банк», оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі представник банку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з вказаними Умовами та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Боржник користувався кредитними коштами, отже, був обізнаний та погодився з Умовами і правилами. Вважає, що банк має право на отримання процентів в порядку ч. 1 ст. 1048 ЦК України відповідно до Умов і правил, які діяли на момент зняття кредитних коштів, а посилання суду на постанову ВС від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів є помилковими, оскільки у цій справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не були підписані боржником. Тоді як у даній справі відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко оговорені усі умови кредитування, строки, процентна ставка. Стосовно підпису висловлена правова позиція ВС у постанові від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19. Розмір заборгованості підтверджено розрахунком та банківською випискою. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу - без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно статуту Акціонерне товариство „Акцент-Банк" є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства „Акцент-Банк" (а.с.18-20). 20.02.2020 р. ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої своїм підписом погодився на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також в анкеті-заяві зазначено, що він ознайомився та згодний з умовами надання банківських послуг, екземпляр договору згодний отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту https://a-bank.com.ua/.terms. Також відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 07.12.2020 р. заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором перед банком становить 35165,65 грн., з яких: 28341,44 грн. - заборгованість за кредитом; 6824,21 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом у сумі 28341,44 грн. суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання перед банком, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, на що він розраховував при укладенні договору. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором у сім 6824,21 грн. суд першої інстанції виходив із того, що додані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи не містять підпису відповідача. У підписаній відповідачем заяві-анкеті відсутні домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, а надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, а роздруківка із сайту банку не може бути належним доказом, оскільки достовірно не підтверджують, що саме додані до позову Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, та що вони на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, та зафіксовані, саме в тих документах, що додані банком до позовної заяви. Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні процентів. У частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 28341,44 грн. рішення суду не оскаржується, тому колегією суддів у цій частині не переглядається. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за процентами за користування кредитом, з огляду на таке. За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін. Згідно з ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ст.ст. 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як правильно встановив суд першої інстанції, у заяві позичальника від 20.02.2020 р., підписаній відповідачем, процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути проценти. Обґрунтовуючи право вимоги, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.02.2020 р., посилається на порушення норм закону та умов договору. Разом з тим, як правильно зазначив місцевий суд, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці додані до позову Умови надання кредиту та Тарифи розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та зафіксовані, саме в тих документах, що додані банком до позовної заяви. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03.07.2019 р., зроблено правовий висновок про те, що банк повинен повідомити споживача про умови кредитування та узгодити з ним саме ті умови, про які вважав узгодженими банк. Оскільки додані позивачем Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи не містять підпису відповідача, а у підписаній відповідачем заяві-анкеті відсутні домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення процентів. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що сторони погодили процентну ставку та інші умови договору шляхом підписання паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 6-7), до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки не містять підпису відповідача. Як зазначено в цьому паспорті, ОСОБА_1 підписав його простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 20.02.2020 р. о 12:22 з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг. Між тим, як правильно встановлено місцевим судом та вказувалося вище, зазначені Умови і правила надання банківських послуг відповідачем не підписувалися, вони не є складовою кредитного договору, відповідно, доказів щодо згоди відповідача з їх умовами матеріали справи не містять, в тому числі, щодо підписання документів електронним підписом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додана до апеляційної скарги виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 до уваги колегії суддів не приймається, оскільки позивач не навів в апеляційній скарзі жодних підстав, у зв`язку з чим він не подав вказану виписку до суду першої інстанції, та не надав докази неможливості подання вказаного документу до місцевого суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові ВП ВС у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 р., та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун