Постанова 4816 № 587/2530/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м.Суми Справа №587/2530/20 Номер провадження 22-ц/816/875/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Кондратенко Світланою Юріївною, ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 березня 2021 року в складі судді Степаненка О.А. ухваленого в м. Суми, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання вироку суду, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кондратенко С.Ю. звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2006 року, яке ухвалою Верховного Суду України від 05 жовтня 2006 року залишено без зміни, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальних збитків на суму 16329 грн 44 коп. та 70000 грн 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Посилаючись на те, що відповідач вирок суду у цій частині не виконав та не відшкодував завдану позивачу шкоду, є підстави для покладення на нього відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 36662 грн 81 коп. та інфляційні збитки в розмірі 44783 грн 31 коп., а разом 81446 грн 12 коп. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42121 грн 31 коп. інфляційних витрат у зв`язку з невідшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та трьох процентів річних. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 469 грн 44 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кондратенко С.Ю., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру присуджених до стягнення сум та стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати на загальну суму 81446 грн 12 коп. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при обрахуванні трьох процентів річних та інфляційних втрат безпідставно виходив з існуючої на час ухвалення судового рішення суми боргу та вважає, що базовою є сума основного боргу, яка стягнута на користь позивача за вироком суду. Також вказує на те, що часткове погашення боргу мало місце через значний проміжок часу, чим були порушені права позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої доводи мотивує тим, що призначене вироком суду покарання він відбув та став на шлях виправлення, не мав можливості погасити заборгованість, так як вироком суду в нього конфісковано все належне на праві власності майно. На даний час він працює та частково погашає присуджену до стягнення суму. На переконання відповідача, передбачені ст. 625 ЦК України виплати поширюються виключно на грошові зобов`язання, які існували між сторонами до ухвалення судового рішення. Стягнення на користь позивача вказаних сум, поставить його в пожиттєву кабалу та призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок чергових аналогічних позовів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду України зважаючи на окрему думку суддів, в даному випадку має бути застосована позиція Верховного Суду України, викладена у справі №6-24962цс15. Відзивів на апеляційні скарги в установлений судом строк подані не були. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступних обставин. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що вироком Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2006 року, який ухвалою Верховного Суду України від 05 жовтня 2006 року залишено без зміни, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п. 6, 9, ст. 185 ч. 5, ст. 14 ч. 1 ст. 115 ч. 2 п. 6, 9, ст. 14 ч. 1 ст. 187 ч. 4 КК України та на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю (а.с. 5-13, 14-16). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16329 грн 44 коп. майнової шкоди та 70000 грн моральної шкоди. 22 листопада 2006 року Апеляційним судом Вінницької області видано виконавчий лист на примусове виконання вказаного вироку в частині стягнення на користь ОСОБА_1 присуджених сум (а.с. 17). Постановою державного виконавця відділу ДВС Сокирянського районного управління юстиції Торжок А.Р. відкрито виконавче провадження за №42132700 з примусового виконання виконавчого листа №1-31/2006, виданого 22 листопада 2006 року (а.с. 18). 23 січня 2017 року вказаний виконавчий лист було передано до Ковпаківського ВДВС м. Суми, у зв`язку зі звільненням боржника ОСОБА_2 з Сокирянської ВК №67 (а.с. 19). З інформації, наданої ОСОБА_4 Ковпаківським відділом ДВС м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), вбачається, що 03 лютого 2017 року на виконання до відділу надійшли виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суми боргу на загальну суду 96329 грн 44 коп. та починаючи з 07 квітня 2017 року ОСОБА_4 почав перераховувати кошти на часткове погашення боргу (а.с. 55-56). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спір стосується порушення грошового зобов`язання, а тому є підстави для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Зокрема, за змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. У відповідності до приписів ст.ст. 524, 533-535і 625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Спір виник з приводу стягнення на підставі ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих з 05 жовтня 2006 року (день набрання вироку законної сили) по день звернення до суду з позовом 26 листопада 2020 року за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, підтвердженої вироком суду. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Статтею 3 цього Закону визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено. Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_6 про те, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не поширюється на деліктні зобов`язання, так як вони суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у вказаних постановах, які у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при ухваленні судового рішення. Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду у справі №586/2196215-ц не є підставою для відступлення від усталеної судової практики Верховного Суду щодо застосування положень ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин. Перебування відповідача в місцях позбавлення волі, відсутність у нього заробітку та майна на яке може бути звернуто стягнення, на переконання колегії суддів, не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання щодо відшкодування спричиненої його діями шкоди та покладення на нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України за його невиконання. Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за невиконання боргового зобов`язання. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром присуджених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки суд першої інстанції, при їх обрахуванні безпідставно виходив з залишку боргу відповідача, який існував станом на 01 березня 2021 року, тоді як протягом більш ніж десяти років ОСОБА_2 вирок суду, в частині стягнення на користь позивача спричиненої шкоди, взагалі не виконував, а починаючи з 07 квітня 2017 року частково погашав заборгованості. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Тобто, беручи до уваги часткове погашення відповідачем заборгованості, розмір інфляційних втрат має обраховуватися виходячи з суми боргу який існував в встановлені періоди, а саме: у період з 05 жовтня 2006 року по 06 квітня 2017 року розмір боргу 86329 грн 44 коп., а інфляційне збільшення становить 262 096 грн 38 коп. = 86 329,44 грн x 4.03600235 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 86 329,44 грн; 07 квітня 2017 року по 25 липня 2017 року - 86076 грн 87 коп. (з урахуванням сплачених 07 квітня 2017 року 252 грн 56 коп.), інфляційне збільшення становить - 3 490 грн 23 коп. = 86 076,88 грн x 1.04054781 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 86 076,88 грн; 26 липня 2017 року по 04 вересня 2017 року 84203 грн 03 коп. (з урахуванням сплачених 26 липня 2017 року 1873 грн 85 коп.), інфляційне збільшення становить 84 грн 20 коп. = 84 203,03 грн. x 0.99900000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 84 203,03 грн; 05 вересня 2017 року по 19 листопада 2017 року 83795 грн 64 коп. (з урахуванням сплачених 05 вересня 2017 року 407 грн 36 коп.), інфляційне збільшення становить 3 480 грн 05 коп. = 83 795,64 грн. x 1.04153016 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 83 795,64 грн; 20 листопада 2017 року по 26 листопада 2017 року 82899 грн 45 коп. (з урахуванням сплачених 20 листопада 2017 року 896 грн 19 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 27 листопада 2017 року по 17 грудня 2017 року - 82861 грн 70 коп. (з урахуванням сплачений 27 листопада 2017 року 37 грн 75 коп.), інфляційне збільшення становить 828 грн 62 коп. = 82 861,70 грн x 1.01000000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 82 861,70 грн; 18 грудня 2017 року по 17 січня 2018 року 82 770 грн 79 коп. (з урахуванням сплачених 18 грудня 2017 року 90 грн 91 коп.), інфляційне збільшення становить 1 241 грн 56 коп. = 82 770,79 грн x 1.01500000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 82 770,79 грн; 18 січня 2018 року по 25 січня 2018 року 82679 грн 88 коп. (з урахуванням сплаченого 18 січня 2018 року 90 грн 91 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 26 січня 2018 року по 15 лютого 2018 року 82588 грн 97 коп. (з урахуванням сплачених 26 січня 2018 року 90 грн 91 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 16 лютого 2018 року по 25 березня 2018 року 82407 грн 15 коп. (з урахуванням сплачених 16 лютого 2018 року 181 грн 82 коп.), інфляційне збільшення становить 906 грн 48 коп. = 82 407,15 грн x 1.01100000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 82 407,15 грн; 26 березня 2018 року по 15 квітня 2018 року 82225 грн 33 коп. (з урахуванням сплачених 26 березня 2018 року 181 грн 82 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 16 квітня 2018 року по 20 травня 2018 року 82088 грн 97 коп. ( з урахуванням сплачених 16 квітня 2018 року 136 грн 36 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 21 травня 2018 року по 30 липня 2018 року 81952 грн 61 коп. (з урахуванням сплачених 21 травня 2018 року 136 грн 36 коп.), інфляційне збільшення становить 573 грн 67 коп. = 81 952,61 грн x 0.99300000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 81 952,61 грн; 31 липня 2018 року по 30 жовтня 2018 року 81816 грн 25 коп. ( з урахуванням сплачених 31 липня 2018 року 136 грн 36 коп.), інфляційне збільшення становить 2 971 грн 81 коп. = 81 816,25 грн x 1.03632300 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 81 816,25 грн; 31 жовтня 2018 року по 15 листопада 2018 року 81407 грн 18 коп. (з урахуванням сплачених 31 жовтня 2018 року 136 грн 36 коп. та 272 грн 73 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 16 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року 81270 грн 80 коп. (з урахуванням сплачених 16 листопада 2018 року 136 грн 36 коп.), інфляційне збільшення становить 650 грн 17 коп. = 81 270,80 грн x 1.00800000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 81 270,80 грн; 21 грудня 2018 року по 16 січня 2019 року 81134 грн 44 коп.( з урахуванням сплачених 21 грудня 2018 року 136 грн 36 коп.), інфляційне збільшення становить 811 грн 34 коп. = 81 134,44 грн x 1.01000000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 81 134,44 грн; 17 січня 2019 року по 17 лютого 2019 року 80861 грн 71 коп. (з урахуванням сплачених 17 січня 2019 року 272 грн 73 коп.), інфляційне збільшення становить 404 грн 31 коп. = 80 861,71 грн x 1.00500000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 80 861,71 грн; 18 лютого 2019 року по 14 квітня 2019 року 80588 грн 98 коп. (з урахуванням сплачених 18 лютого 2019 року 272 грн 73 коп.), інфляційне збільшення становить 725 грн 30 коп. = 80 588,98 грн x 1.00900000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 80 588,98 грн; 15 квітня 2019 року по 01 травня 2019 року 806361 грн 71 коп. (з урахуванням сплачених 15 квітня 2019 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить 803 грн 62 коп. = 80 361,71 грн x 1.01000000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 80 361,71 грн; 02 травня 2019 року по 12 червня 2019 року 80088 грн 98 коп. (з урахуванням сплачених 02 травня 2019 року 272 грн 73 коп.), інфляційне збільшення становить 560 грн 62 коп. = 80 088,98 грн x 1.00700000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 80 088,98 грн; 13 червня 2019 року по 15 липня 2019 року 79816 грн 25 коп. (з урахуванням сплачених 13 червня 2019 року 272 грн 73 коп.), інфляційне збільшення становить 399 грн 08 коп. = 79 816,25 грн x 0.99500000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 79 816,25 грн; 16 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року 79634 грн 43 коп. (з урахуванням сплачених 16 липня 2019 року 181 грн 82 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 16 серпня 2019 року по 15 вересня 2019 року - 79407 грн 16 коп. (з урахуванням сплачених 16 серпня 2019 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 16 вересня 2019 року по 15 жовтня 2019 року 79179 грн 89 коп. (з урахуванням сплачених 16 вересня 2019 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 16 жовтня 2019 року по 19 листопада 2019 року 78952 грн 62 коп. (з урахуванням сплачених 16 жовтня 2019 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить 78 грн 95 коп. = 78 952,62 грн x 1.00100000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 78 952,62 грн; 20 листопада 2019 року по 16 грудня 2019 року 78725 грн 35 коп. (з урахуванням сплачених 20 листопада 2019 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить -157 грн 45 коп. = 78 725,35 грн x 0.99800000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 78 725,35 грн; 17 грудня 2019 року по 26 січня 2020 року 78498 грн 08 коп. (з урахуванням сплачених 17 грудня 2019 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить 157 грн 00 коп. = 78 498,08 грн x 1.00200000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 78 498,08 грн; 27 січня 2020 року по 03 березня 2020 року 78043 грн 53 коп. ( з урахуванням сплачених 27 січня 2020 року 454 грн 55 коп.), інфляційне збільшення становить -234 грн 13 коп. = 78 043,53 x 0.99700000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 78 043,53 грн; 04 березня 2020 року по 08 квітня 2020 року 77004 грн 46 коп. (з урахуванням сплачених 04 березня 2020 року 1039 грн 07 коп.), інфляційне збільшення становить 616 грн 04 коп. = 77 004,46 грн x 1.00800000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 77 004,46 грн; 09 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року 75905 грн 21 коп. (з урахуванням сплачених 09 квітня 2020 року 1099 грн 25 коп.), інфляційне збільшення становить 607 грн 24 коп. = 75 905,21 грн x 1.00800000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 75 905,21 грн; 13 травня 2020 року по 28 липня 2020 року 74823 грн 84 коп. (з урахуванням сплачених 13 травня 2020 року 1081 грн 37 коп.), інфляційне збільшення становить -76 грн 62 коп. = 74 823,84 грн x 0.99897596 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 74 823,84 грн; 29 липня 2020 року по 10 серпня 2020 року 74369 грн 29 коп. (з урахуванням сплачених 29 липня 2020 року 454 грн 55 коп.), інфляційне збільшення становить 0 грн; 11 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року 74096 грн 56 коп. (з урахуванням сплачених 11 серпня 2020 року 272 гн 73 коп.), інфляційне збільшення становить -148 грн 19 коп. = 74 096,56 грн x 0.99800000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 74 096,56 грн; 08 вересня 2020 року по 12 жовтня 2020 року 73869 грн 29 коп. (з урахуванням сплачених 08 вересня 2020 року 227 грн 27 коп.), інфляційне збільшення становить 369 грн 35 коп. = 73 869,29 грн x 1.00500000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 73 869,29 грн; 13 жовтня 2020 року по 26 листопада 2020 року 73651 грн 11 коп. (з урахуванням сплачених 13 жовтня 2020 року 218 грн 18 коп), інфляційне збільшення становить 1 703 грн 55 коп. = 73 651,11 грн x 1.02313000 (величина приросту споживчих цін у цей період) - 73 651,11 грн. Таким чином, за період з 05 жовтня 2006 року по 26 липня 2020 року загальний розмір інфляційних втрат становить 280 829 грн 28 коп. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що у межах заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати на суму 44783 грн 31 коп. З урахування періоду прострочення грошового зобов`язання відповідачем та його розміру, який існував у вказаних періодах, загальний розмір 3% річних становить 35 977 грн 57 коп. Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині розміру присуджених до стягнення сум, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44783 грн 31 коп. інфляційних втрат та 35 977 грн 57 коп. три проценти річних, а не в розмірі, визначеному судом першої інстанції. Рішення суду підлягає зміні також у частині розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь держави належить стягнути 833 грн 73 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1239 грн 19 коп. за апеляційний перегляд рішення суду. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Кондратенко Світланою Юріївною, задовольнити частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 березня 2021 року в частині присудженого до стягнення розміру інфляційних втрат, трьох процентів річних та судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44783 гривні 31 копійка інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 35 977 гривні 57 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 833 гривні 73 копійки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1239 гривні 19 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - О.І. Собина Судді: В.І. Криворотенко О.Ю. Кононенко