Постанова 4805 № 295/386/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/386/21 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Галацевич О.М. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/386/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Лєдньовим Д.М. в м.Житомирі в с т а н о в и в: У січні 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які сплачує відповідач на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому зазначила, що за судовим рішенням відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі Ѕ частини доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно. Вказуючи на те, що визначена судом сума аліментів не є достатньою для задоволення повсякденних потреб дітей. Натомість з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів, майновий стан відповідача значно покращився, оскільки він на даний час неофіційно займається високооплачуваною художньою ковкою, яка приносить йому значні доходи та має у власності автомобіль. З урахуванням вищевикладеного позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути з відповідача аліменти на утримання кожної дитини в розмірі по 2875,88 грн щомісячно. Рішенням Богунського райсуду м. Житомира від 16 лютого 2021 року позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.02.2019 року. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 1800,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, апелянт просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів і стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі по 2875,88 грн. на кожну дитину щомісячно. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на даний час відповідач неофіційно займається діяльністю, яка приносить йому значний дохід, про що свідчать паперові копії електронних доказів (скріншоти) його сторінки у Фейсбук. Також суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, не надав належної оцінки наданому позивачем детальному розрахунку мінімальних потреб на кожну дитину, пославшись лише на наявність у відповідача ще однієї дитини. Відповідач направив на адресу суду відзив на вказану апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначив, що визначаючи розмір аліментів суд врахував матеріальне положення сторін та дослідив надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5-8). Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.02.2019 з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. 27 грудня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Житомирській області 27.12.2016, актовий запис №

187. У цьому шлюбі у відповідача ОСОБА_2 народилась дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.27). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині зміни способу стягнення аліментівє обґрунтованими та нею частково доведено умови, передбачені ст. 181, 192 СК України, для зміни способу та розміру раніше присуджених аліментів. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Частинами 1,3 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК тільки вказує на можливість змінити раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальний стан позивача, відповідача, розмір витрат, які несе позивач щомісячно на утримання дітей, та право дітей на аліменти, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати їх до повноліття, як спосіб захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності та розвитку, суд першої інстанції надав належну оцінку наявним доказам та прийшов до вірного висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліменти та збільшення їх розміру на утримання дітей до 1800 грн. щомісячно на кожну дитину. При цьому, судом було враховано, що матеріальне становище відповідача значно покращилось з моменту ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, зміну його сімейного стану та перебування на утриманні ще однієї малолітньої дитини, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, зміну спосубу їх стягнення (п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді