Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/765/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/765/21 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В. Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Миніч Т.І., Коломієць О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 295/765/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Стрілецької О.В. в м. Житомирі, в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що у період з 2005 року по 2018 рік сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась дочка ОСОБА_4 . З 2018 року сімейне життя сторін розладналось, що призвело до припинення шлюбних стосунків. Відповідач залишив позивача з донькою та пішов із сім`ї. Позивач вказує, що дочка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Щомісячно на утримання дитини позивач витрачає близько 10000,00 грн, зокрема, сплачує батьківську плату за дитячий садочок, оплачує вартість стоматологічних послуг. Дочка має ортопедичне захворювання нижніх кінцівок, у зв`язку з чим потребує лікування та придбання ортопедичного взуття, також періодично потребує лікування у інших лікарів. Дитина відвідує курси підготовки до школи, вартість яких становить 1050,00 грн в місяць. Позивач також несе витрати на оплату комунальних послуг. Батько жодної участі в утриманні дитини не бере, не приділяє належної уваги вихованню дочки, не підтримує зв`язок з дошкільним навчальним закладом, у якому вона навчається. Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та займається торгівлею побутовими електротоварами, розмір його доходу не є стабільним. Відповідач має задовільний стан здоров`я, матеріально забезпечений, має автомобіль, інших осіб на утриманні не має. Добровільної домовленості про участь батька в утриманні дитини між сторонами не досягнуто. На думку позивача, відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 5000,00 грн щомісячно. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, до повноліття дитини, починаючи з 01.02.2021 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2021 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04.03.2021 року шляхом зазначення дати, з якої аліменти присуджені до стягнення, «починаючи з 22.01.2021 року». У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наданий відповідачем договір оренди житла безпідставно був розцінений судом першої інстанції як доказ фінансового зобов`язання ОСОБА_2 , оскільки ним належним чином не доведено факт сплати орендної плати в розмірі 4500 грн., а також комунальних послуг. Крім цього зазначає, що відповідач має значний дохід, а тому спроможний сплачувати аліменти у визначеній нею сумі 5000 грн. Про вказане свідчать і дії відповідача щодо оплати дитячого садка, покупка іграшок, поповнення мобільного рахунку дитини та ін. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення дітьми повноліття. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України. Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11). Згідно копії довідки Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради №10-14/18806 від 18.09.2020 року, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за місцем проживання матері АДРЕСА_1 (а.с. 13). Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №1514 від 16.12.2020 року ОСОБА_2 визначено порядок побачень з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша-третя субота місяця з 10:00 до 19:00 години та друга, четверта неділя місяця з 10:00 до 19:00 години на нейтральній території (а.с. 12). Згідно наданих позивачем копій квитанцій, які видані АТ «Укрпошта», у листопаді та грудні 2020 року позивачем внесено батьківську плату за відвідування Леонець Євангеліною дошкільного навчального закладу у сумі по 600,60 грн та 600,10 грн відповідно (а.с. 14-15). З копій медичних документів вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребувала лікування у лікарів: стоматолога, ортопеда-травматолога, отоларинголога, у зв`язку з чим позивачем понесені витрати на консультації лікарів, проведення лабораторних досліджень, масажі, тощо. Також позивачем для дитини придбавалось спеціальне ортопедичне взуття, що підтверджується копіями доданих до позову квитанцій (а.с. 16-27, 31-32). Відповідно до змісту довідки, яка видана 10.11.2020 року ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_3 відвідує курс «Підготовка до школи» в клубі сімейного розвитку Panda club з 01.09.2020 року. Оплата за навчання складає 1050 грн в місяць і вноситься своєчасно (а.с. 28-30). Також позивачем подано до суду копії товарних чеків про купівлю товарів для дитини одягу та товарів для творчості (а.с. 33-35). Крім цього встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець та здійснює оптову та роздрібну торгівлю побутовими електротоварами, які призначені для приймання, записування та відтворення звуку й зображення (а.с. 36, 71). Відповідно до копії свідоцтва платника єдиного внеску від 30.03.2012 року ОСОБА_2 є платником єдиного податку, ставка якого становить 20% до розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 72). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів в І-му кварталі 2020 року ОСОБА_2 отримав нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 114811, 00 грн.; в ІІ-му кварталі 11892,00 грн., з яких 3558, 00 грн. соціальна виплата; 85383,34 грн., з яких 3558,00 грн. соціальна виплата; 496 678,00 грн, з яких 3997,00 грн. соціальна виплата. Зі змісту супровідного листа ГУ ДПС у Житомирській області вбачається, що відповідно до інформації, яка міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах ДПС України «Податковий Блок», користувачами яких є територіальні органи ДПС, стосовно ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , загальна сума доходу за 2020 рік склала 1557 359,00 грн. (декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер 7082892 від 03.02.2021 року, тип документу звітний). Згідно з п. 292.1 ст. 291 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Відповідно до Листа ДФС від 01.10.2015 №9166/Б/99-99-17-02-02-14, фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування та зареєструватись платником єдиного податку, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 Кодексу. Згідно із підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Кодексу платники єдиного податку першої і другої груп ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, згідно з пунктом 295.1 статті 295 Кодексу зобов`язані сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Механізм визначення чистого доходу передбачено статтею 177 Кодексу та застосовується при оподаткуванні доходів, отриманих фізичними особами підприємцями, від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Отже, на платників єдиного податку - фізичних осіб не поширюються вимоги чинного законодавства щодо порядку визначення чистого доходу при сплаті єдиного податку. Таким чином, для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування не передбачено визначення чистого доходу. Відповідно до п. 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146, утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що достатніх доказів, які б переконливо підтверджували розмір безпосереднього прибутку відповідача, який він отримує від здійснення підприємницької діяльності після сплати ним податків, обов`язків платежів, розрахунків з контрагентами, інших витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності матеріали справи не містять. З огляду на наведене доводи в апеляційній скарзі про те, що відповідач за рік офіційно отримав дохід в розмірі 1 557 359 грн, що в середньому складає 129 780грн. в місяць, а тому може сплачувати аліменти в сумі 5 000грн. є неспроможними та ґрунтуються на припущеннях. Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції обґрунтовано за аналогією врахував правила, за якими визначається заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування (ч. 2 ст. 195 СК України), відповідно до яких така заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, яка (заробітна плата), серед іншого, станом на день ухвалення судом рішення становила 10675 грн. відповідно до даних Міністерства фінансів України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (в редакції чинній на момент розгляду апеляційної скарги), прожитковий мінімум для дітей віком з 6 до 18 років з 01.01.2021 року становить 2395 гривень. Визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо. Встановлення цих обставин має суттєве значення у випадках, коли позивач просить стягнути аліменти у розмірі, який перевищує прожитковий мінімум встановлений в державі для дитини відповідного віку. В такому разі позивач, відповідно до ст. 81 ЦПК України, має довести наявність обставин для стягнення аліментів у більш високому (значному) розмірі. Закон визначає аліменти саме як кошти на утримання дитини, а тому встановивши значний розмір доходу відповідача, який може вимірюватись десятками тисяч гривень, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір стягуваних з платника аліментів. Позивачем не надано суду доказів, за допомогою яких можливо встановити дійсну потребу в стягнені заявленого розміру аліментів у взаємозв`язку із можливістю відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі. А тому, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 3000 грн. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо збільшення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх малолітньої дитини, колегія суддів також враховує, що відповідачу визначені щотижневі дні побачень з дитиною, що також передбачає потребу витрат на дитину. Окрім того матеріалами справи підтверджується, що відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини у добровільному порядку. Доводи позивача про матеріальні затрати на лікування та розвиток дитини можуть бути підставою для стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України за наявності для того, передбачених наведеною нормою, підстав. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді