Постанова 4824 № 939/512/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8348/2021 справа №939/512/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Клок Валентини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Міланіч А.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,- встановила: В лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить ухвалити рішення, яким встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в певний період та визнати за нею право власності на 1/2 частину об`єктів нерухомого майна: - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:04:004:0535, площею 2 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:04:004:0537, площею 2 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:04:002:0206, площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:04:004:0536, площею 2 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:04:004:0538, площею 2 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221080500:03:004:0616, площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:03:001:0063, площею 0,75 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221081000:02:002:1345, площею 0,1496 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельної ділянки, кадастровий номер 3221084000:03:001:0067, площею 1,8174 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Луб`янська сільська рада. Вимоги обґрунтовує тим, що сторони з травня 2012 року по листопад 2018 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і в цей період ними набуті зазначені земельні ділянки. Одночасно із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, у якій ОСОБА_2 просить накласти арешт на вказані земельні ділянки. Необхідність у забезпеченні позову обґрунтовує тим, що відповідач може відчужити земельні ділянки, чим утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року заяву задоволено, накладено арешт на зазначені у вимогах земельні ділянки. Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Клок В.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити. Посилається на те, що суд не звернув уваги на те, що вимоги позивача стосуються лише 1/2 частини майна. Вказує, що позивач не надала, а суд не вказав про те, які саме дії може вчинити відповідач, як реальної загрози, і задля убезпечення чого є необхідним накладення арешту на майно. В судовому засіданні представник скаржника адвокат Клок В.В. доводи апеляційної скарги підтримала. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сскаржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується. Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір. Доводами апеляційної скарги не спростовуються твердження позивача та висновки суду про необхідність застосування заходів забезпечення позову задля можливості гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому суд ще раз звертає увагу, що такі заходи є тимчасовими, продовжують діяти протягом строків, що визначені у статті 158 України, і можуть залежати від процесуальної поведінки сторін та їх сприянню у розгляді справи. Суд також враховує, що апеляційна скарга не містить доводів про те, що вжити заходи забезпечення позову в будь-який спосіб звужують права відповідача у користуванні земельними ділянками. Аргументи скаржника про необхідність доведення реальності загрози апеляційний суд відхиляє та зазначає, що така загроза розглядається як потенційна, що є цілком достатнім для реагування у спосіб накладення арешту на майно. Щодо доводів в частині співмірності забезпечення позову, то апеляційний суд зазначає, що накладення арешту на майно в цілому, а не на 1/2 частину кожної земельної ділянки, не порушує принципу співмірності у матеріальному праві, оскільки земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, проте при частковому арешті не визначаються конкретні межі ділянки і відповідно неможливо виокремити межі, що не перебувають під арештом від тих, що перебувають під такою забороною. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Клок Валентини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 червня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова