Постанова 4813 № 502/1603/18

Номер провадження: 22-ц/813/4727/21 Номер справи місцевого суду: 502/1603/18 Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Приморської сільської ради Кілійського району про надання додаткового строку для прийняття спадщини В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Приморської сільської ради Кілійського району про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, - додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі у справі, подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення по справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року відмовити в повному обсязі (а.с. 94-96). В судове засідання, призначене на 20.05.2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції з`явилися: апелянт ОСОБА_1 , її представник адвокат Бездоля О.В. та позивач ОСОБА_5 . Представник Приморської сільської ради Кілійського району до суду апеляційної інстанції не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно заповіту від 23.10.2003 року посвідченого державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори, Богачовою Н.М., ОСОБА_4 , заповідав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,02 га, належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ОД № 029131, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 06.10.2003 р. Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 1313, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 029131, виданого на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 28 серпня 2003 року № 499, ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 3,02 га, яка розташована на території Приморської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З повідомлення наданого приватним нотаріусом Богачовою Н.М. № 392/01-16 від 14.07.2017 р. вбачається, що оскільки ОСОБА_3 пропущено строк для прийняття спадщини, йому рекомендовано звернутися до суду для відновлення пропущеного строку для прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що позивач відповідно до ст.ст.1223, 1233 ЦК України мав право на прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом, але в нотаріальну контору в строк, передбачений законом, не звернувся в зв`язку з тим, що не знав про смерть спадкодавця, в зв`язку з чим суд вважав за можливе задовольнити позов. Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно ч.3 до ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Сєвєродонецьк Луганської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції, 23.10.2008 року, актовий запис №1313 (а.с. 7). За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,02 га, належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ОД № 029131, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 06.10.2003 р. Вказаний заповіт було посвідчено 23.10.2003 року державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори, Богачовою Н.М. (а.с. 8). Матеріалами справи також встановлено, що з метою оформлення своїх прав, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Одеської області - Богачової Н.М., однак Листом від 14.07.2017 року за №392/01-16, ОСОБА_3 було роз`яснено, що для оформлення спадщини на майно, йому необхідно було прийняти спадщину, однак оскільки ОСОБА_3 пропущено строк для прийняття спадщини, йому рекомендовано звернутися до суду для відновлення пропущеного строку для прийняття спадщини. Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 належним відповідачем визначив - Приморську сільську раду Кілійського району. Водночас, апеляційним розглядом справи встановлено, що апелянт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною дочкою ОСОБА_4 , тобто спадкоємцем першої черги спадкування за законом. Апелянт ОСОБА_1 не була залучена до участі в розгляді справи у суді першої інстанції. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» міститься правова позиція відповідно до якої особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №761/30025/16-ц, у постанові Верховного Суду (ВС/КЦС у справі №352/382/18 від 30 квітня 2020 року). Таким чином, суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців померлого та не залучив їх до розгляду позову у першій інстанції, у той час як позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину і лише за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути уваги на наступне. Пунктом 24постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Проте, вирішуючи спір, суд не дав належного обґрунтування мотивів, з яких він виходив при визначенні поважності причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та не зазначив чи пов`язані ці обставини з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року скасувати. Прийняти постанову. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Приморської сільської ради Кілійського району про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 31.05.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда