Постанова 4857 № 140/16687/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16687/20 пров. № А/857/8724/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (ухвалене судом у м. Луцьк, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судом під головуванням судді Смокович В.І., повний текст рішення складено - 12 лютого 2021 року) у справі № 140/16687/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 03 листопада 2020 року №000334. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до виданої ліцензії №03180308201902933 (термін дії якої з 31 грудня 2019 року по 31 грудня 2020 року) використовує електронно - касовий апарат моделі MINI-500.02 ME, заводський номер ПБ 57727480, фіскальний номер 3000243278, який внесений у додаток до даної ліцензії; електронно-касовий апарат моделі Екселліо DP-15, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3000794932 також був належним чином зареєстрований у контролюючому органі 25 травня 2020 року (дата реєстраційного посвідчення РРО) під номером НОМЕР_2 , що дає право СГД використовувати у своїй господарській діяльності такий апарат та 25 вересня 2020 року до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №03180308201902933 були внесені зміни, уже з відображенням даних ЕКК Екселліо DP - 15, ФН 3000794932. Звертає увагу, що застосування контролюючим органом не дотримано строку винесення відповідного рішення про застосування штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється, здійснюється шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас позивач вказав, що контролюючий орган прийняв оскаржуване рішення від 03 листопада 2020 року №000334, яке за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню та таке рішення прийняте поза межами строків, встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податковим кодексом України (далі ПК України). Зазначає, що порушення щодо не відображення даних електронно-касового апарату (ФН 3000794932) у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, мало формальний характер, не спричинило шкоди державі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копії ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивачу копії вказаних вище ухвал надсилались засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 10 частини 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Порушення строків винесення оскаржуваного рішення та невідповідність деяких елементів його форми не може бути правовою підставою для скасування такого рішення та звільнення позивача від відповідальності. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу від 21 вересня 2020 року №1837 Про проведення фактичної перевірки, керуючись підпунктами 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2, підпунктом 52-2 пункту 52 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів, ГУ ДПС у Волинській області проведена фактична господарської одиниці - бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 (арк. спр. 8). За наслідками проведення зазначеної перевірки був складений акт від 23 вересня 2020 року №175/09-05/ НОМЕР_3 , яким встановлено порушення вимог статті 15 №481/95-ВР, а саме: факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії (арк. спр. 6-7). Зміст виявленого порушення полягає у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії, а зокрема згідно додатку до ліцензії №03180308201902933 від 12 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 надано право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 30 грудня 2019 року по 30 грудня 2020 року з використання електронно - касового апарату моделі MINI-500.02 ME, заводський номер ПБ 57727480, фіскальний номер 3000243278 (арк. спр. 13-14). Також в ході проведення перевірки установлено, що в період з 01 червня 2020 року по 22 вересня 2020 року здійснювався продаж алкогольних напоїв на загальну суму 30486,00 грн через РРО Екселліо БР-15 заводський №КФ00007472, фіскальний №3000794932, який не зазначений у ліцензії. Судом також установлено, що лише 25 вересня 2020 року після переоформлення ліцензії №03180308201902933, в додатку до вказаної ліцензії було відображено електронно-касовий апарат моделі Екселліо DP-15, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер 3000794932 (арк. спр. 15-16). На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення від 03 листопада 2020 року №000334, яким відповідно до абзацу десятого статті 17 Закону №481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в розмірі 60972,00 грн (арк. спр. 10). Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернулася із даним позовом до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Зміст спірних правовідносин полягає у застосуванні до позивача санкції абзацом 10 частини 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у зв`язку з виявленням роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Досліджуючи обставини справи на предмет наявності у відповідача повноважень щодо здійснення контролю за додержанням законодавства щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, колегією суддів встановлено таке. Згідно із підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як наслідок приведених положень законодавства та обставин справи обумовлена фактична перевірка проведена відповідачем на підставі та у межах повноважень визначених переліченими нормами податкового законодавства. Статтею 15 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР визначено, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Нормами статті 17 №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень. Позивачем фактично не заперечується факт продажу алкогольних напоїв у період з 01 червня 2020 року по 22 вересня 2020 року через РРО Екселліо БР-15 заводський №КФ00007472, фіскальний №3000794932, який не зазначений у ліцензії, проте вказує, що в день проведення фактичної перевірки 22.09.2020 року вказаний електронний контрольно- касовий апарат використовувався на законних підставах, позаяк 25.05.2020 року обумовлений електронно-касовий апарат пройшов реєстрацію в контролюючому органі та був зареєстрований. На переконання суду, наявність обставин щодо реєстрації електронного контрольно- касового апарату у контролюючому органі та реалізації алкогольних напоїв в повному обсязі через такий РРО не спростовує обставин щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії, а зокрема згідно додатку до ліцензії №03180308201902933 від 12 грудня 2019 року. З огляду на встановлений факт доведеності вчинення платником податків податкового правопорушення, визначеного статті 17 Закону №481/95-ВР, обставини щодо реєстрації контрольно касового апарату у контролюючому органі та проведення обсягу їх реалізації через РРО не звільняють платника від відповідальності запровадженої названою нормою Закону. Стосовно ж доводів апеляційної скарги відносно недотримання податковим органом строків, встановлених для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 03 листопада 2020 року №000334, то вказані доводи позивача також не можуть слугувати підставою для скасування такого рішення контролюючого органу та звільнення платника від відповідальності за вчинене правопорушення. Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Отож, обумовлена норма закону встановлює строки, протягом яких податковий орган приймає податкове повідомлення - рішення за результатами перевірки та забезпечує право платника податків на подання заперечень на акт перевірки. Наслідки порушення цих строків положення цієї статті не передбачають. Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. За правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Системний аналіз вищезазначених норм ПК України дає суду підстави для висновку, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, та вручено платнику податків у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, прийняття такого рішення після спливу п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності. Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №2340/4876/18, від 24 квітня 2019 року у справі №820/212/16, від 25 січня 2019 року по справі №826/1479/17, від 03 квітня 2018 року у справі №810/5546/15, від 13 лютого 2018 року у справі №820/1975/17. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням встановленого факту доведеності вчинення платником податків податкового правопорушення, недотримання податковим органом строків, встановлених для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 03 листопада 2020 року №000334 не може слугувати підставою для скасування такого рішення контролюючого органу та звільнення платника від відповідальності за вчинене правопорушення. Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються неналежної форми рішення про застосування фінансових санкцій встановленої ПК України, то колегія суддів зазначає що складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб`єкт господарювання вчинив порушення вимог неподаткового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Позаяк при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа над його зовнішньою формою. Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку про його протиправність і, як наслідок, про скасування такого рішення у випадку якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. З огляду на те, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженим органом у межах його компетенції, із змісту вказаного рішення можна чітко встановити всі обставини вчиненого правопорушення з посиланням на докази, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення та норми права на підставі, яких відповідачем визначена відповідальність, таке рішення на переконання суду є правомірним незважаючи на недотримання окремих елементів щодо його форми. Як наслідок, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно розцінено оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Аналогічна правова позиція щодо рішень прийнятих контролюючим органом не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, з окремими дефектами, висловлена Верховним Судом в постановах від 17 березня 2020 року у справі №804/10744/15, від 17 березня 2020 року у справі №808/4140/15, від 09 квітня 2019 року у справі №826/18053/14, від 18 червня 2019 року у справі №0340/1538/18, від 19 лютого 2019 року у справі №814/946/16, від 25 січня 2019 у справі №812/1112/16, від 28 травня 2019 року у справі №814/386/15, від 15 травня 2019 року у справі №814/1140/15, від 25 вересня 2018 року у справі №809/1653/15, від 14 серпня 2018 року у справі №826/15341/15. Як наслідок приведені позивачем доводи відносно того, що спірне рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій прийняте не у формі податкового повідомлення рішення, на думку суду, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог та визнання такого рішення протиправним. За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії, відповідальність за яке передбачена статтею 17 вказаного закону, а, відтак - правомірність винесеного ГУ ДПС у Волинській області рішення про застосування фінансових санкцій від 03 листопада 2020 року №000334. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст. 134, ст. 139, ст. 252, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 140/16687/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 02 червня 2021 року.