Постанова 4854 № 400/2081/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2081/19 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансової санкції №00019714004 від 26 березня 2019 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в травні випадково дізнався, що до нього застосовано фінансову санкцію у розмірі 6 800 гривень та анульовано ліцензію на право роздрібній торгівлі алкогольними напоями. Вважає, що рішення про застосування фінансової санкції №00019714004 від 26 березня 2019 року застосовано до нього неправомірно, оскільки порушень вимог законодавства України, шляхом продажу алкогольних виробів особі, яка не досягла 18 років, ним не вчинялося. Жодних перевірок органів виконавчої влади, місцевого самоврядування або правоохоронних органів або документів про проведення перевірок, запрошення на розгляд справи щодо дотримання норм вищезазначеного Закону під час діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідачем не проводилося та позивачем не отримувалось. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а тому відповідно до приписів ст.311 КАС України апеляційний перегляд справи відбувається у порядку письмового провадження. Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ДФС у Миколаївській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що на час прийняття оскаржуваного рішення та розгляду справи в суді першої інстанції, та станом на теперішній час, постанова Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є чинною, а тому відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, її положення можуть застосовуватися в частині, що не суперечить Податковому кодексу України. Крім того, скаржник вказав, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Зміст рішення має перевагу над його зовнішньою формою. При цьому, ГУ ДФС у Миколаївській області послалося на правову позицію неодноразово викладену Верховним Судом в постановах від 26 березня 2019 року у справі №821/204/16 (№К/9901/28263/18), від 28 травня 2019 року у справі №814/386/15 (№К/9901/26601/18). У відзиві на апеляційну скаргу позивач, ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зазначає про безпідставність доводи апеляційної скарги. Так, позивач вказує, що з 01 січня 2011 року, моменту набрання чинності Податковим кодексом України, форма рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 вказаного Закону №481/95 повинна відповідати вимогам ст.ст. 54, 58, 116 Податковим кодексом України. Таким чином, ухвалення відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій не у формі податкового повідомлення-рішення є протиправним, що є підставою для його скасування. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 20 липня 2015 року. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Окрім іншого, ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у барі Хмельний Роджер за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська кут вул. Соборна. Відповідно до Ліцензії №2018/14/03/64/02956 (дійсна з 21 червня 2018 року по 20 червня 2019 року) ФОП ОСОБА_1 мав право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) за вказаною адресою. 08 січня 2019 року працівники Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області склали матеріали за фактом продажу продавцем бару Хмельний Роджер, який належить ФОП ОСОБА_1 , неповнолітній особі пляшки слабоалкогольного напою Єль (пояснення від 08 січня 2019 року громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , протокол про адміністративне правопорушення від 08 січня 2019 року). 14 березня 2019 року зазначені матеріали з Центрального відділу поліції були направлені на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області для прийняття рішення. 26 березня 2019 року уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято Рішення №00019714004 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років 6800 гривень. Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, не прийняв податкове повідомлення-рішення, як передбачено Податковим кодексом України, а прийняв інше за формою рішення, що є підставою для його скасування. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР). Частиною четвертою ст.17 Закону №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону, якими є органи доходів і зборів та/або орган, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та інші органи виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. Як вбачається з оскаржуваного рішення, воно прийнято на підставі порушень вимог п.2 ч.1 ст.15-3 Закону № 481/95-ВР. Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених Законом №481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі Порядок №790). Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи. Обов`язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи. Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України. При цьому, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Дійсно, з 01 січня 2011 року (з дня набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов`язання. Разом з тим, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. В цьому випадку перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, так як складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо суб`єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган. Окрім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято взагалі без участі позивача, відповідач жодним чином не повідомив Позивача про розгляд справи про застосування фінансових санкцій, не опитав його перед накладенням штрафу, та не з`ясував його позицію щодо подій 08 січня 2019 року, з огляду на таке. Пунктом 8 Порядку №790 передбачено можливість розгляду питання про застосування фінансових санкцій за участю представника суб`єкта підприємницької діяльності лише на вимогу такого суб`єкта або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій. Імперативного припису щодо обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду такого питання не встановлено. Пунктом 2 Порядку №790 визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ч.2 ст. 17 Закону №481/95-ВР. Відповідно до п.2 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку (ч.4 ст.15-3 Закону). У відповідності до ч.1ст.16 зазначеного Закону, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Згідно приписів ст.17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Факт продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, підтверджується протоколом від 08 січня 2019 року №АА110125 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП, складеного відносно особи, яка здійснила продаж алкогольного напою особі, яка не досягла 18-ти років, поясненнями неповнолітньої особи, якій було здійснено продаж алкогольного напою ОСОБА_5 , поясненнями осіб які були присутніми під час продажу неповнолітній особі алкогольного напою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , та які підтвердили факт продажу. Отже, на підставі встановлених обставин та підтверджуючих доказів, враховуючи доведеність факту продажу в магазині позивача алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені абз.10 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 6800,00грн. Аналіз наведеного в сукупності дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є обґрунтованим та законним, що є наслідком для відмови у позові ФОП ОСОБА_1 .. Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, не надав правової оцінки наявності чи відсутності факту порушень вимог Закону №481/95-ВР з боку позивача, не врахував наведені норми права, що призвело до ухвалення невірного судового рішення. Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Частина 5 ст.328 КАС України встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку, що оскарження рішення апеляційного суду можливо лише у випадках, перелічених вище. Згідно вимог ст.139 КАС України перерозподіл судових витрат не передбачено. Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення складений 06.02.2020 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.