Постанова 4856 № 600/1646/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1646/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 02 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу від 31.03.2021 року ВП №64062599 в розмірі 5100,00 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу винесена відповідачем за наслідками розгляду її скарги на неналежне виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судового рішення від 23.04.2020 у адміністративній справі №824/456/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Так, апелянт вважає, що позивачем у справі протиправно не здійснено їй виплату пенсії у розмірі 80% від суми середнього заробітку відповідної посади чинного працівника прокуратури, а тому постанова про накладення штрафу від 31.03.2021 року ВП №64062599 в розмірі 5100,00 грн є законною та не підлягає скасуванню. Відповідач подав відзив, у якому підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, зазначивши, що постанова про накладення штрафу від 31.03.2021 року ВП №64062599 в розмірі 5100,00 грн винесена правомірно, оскільки позивач/боржник рішення суду як в частині нарахування, так і в частині виплати не виконує. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апелянта та просив суд задовольнити вимоги апеляційної скарги. Апелянт в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Самокіщука М.Ю. від 11.01.2021 року відкрито виконавче провадження №64062599. Виконавче провадження відкрито за виконавчим листом №824/456/20-а від 29.12.2020 року, виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 80% від суми середнього заробітку її місячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Чернівецької області №19/94-внх-20 від 28.02.2020 року, починаючи з 13.12.2019 року. 25.01.2021 року позивачем надіслано відповідачу листа №2400-0801-5/2248 про виконання виконавчого листа по виконавчому провадженню №64062599. У вказаному листі зазначено, що Головним управлінням, на виконання рішення суду по справі №824/456/20-а здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 80% від суми середнього заробітку відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки №18/94-вих-20 від 28.02.2020 р., починаючи з 13.12.2019 р. З грудня 2020 року ОСОБА_1 нарахування та виплата пенсії здійснюється в новому розмірі. Різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до постанови суду і розміром пенсії, обчисленим без урахування постанови суду, за період з 13.12.2019 р. по 30.11.2020 р. склала 91739,50 грн, яку включено до Реєстру судових рішень та внесено відповідну інформацію. Окрім цього, зазначено, що враховуючи положення рішень Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012, джерелом фінансування виплатна виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 є кошти державного бюджету. Таким чином нараховані суми можуть бути виплачені органом Пенсійного фонду після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Відтак, просило закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII. 31.03.2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Самокіщуком М.Ю. за не виконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на боржника ГУ ПФУ в Чернівецькій області в розмірі 5100,00 грн і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати рішення суду та попереджено Головне управління про кримінальну відповідальність за умисне не виконання рішення суду. Вважаючи, що постанова про накладення штрафу, прийнята за відсутності на те законних підстав, пенсійний орган звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду у справі №824/456/20-а не виконано за поважної причини, оскільки грошові кошти у вигляді нарахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1 не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України №1404-VIII від 2 червня 2016 року "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) . У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Водночас, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону №1404-VIII). Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення. Колегія суддів зауважує, що до 22.07.2020 року механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок №649) та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. №20-1 (далі Порядок №20-1). Так, згідно пункту 3 Порядку №649 було передбачено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Саме з урахуванням положень пункту Порядку №649 затверджено Порядок №20-1, згідно пункту 3 якого у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень: на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою; про стягнення коштів. Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року, справа №640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 22.07.2020 року положення Порядку №649 є нечинними, і як наслідок і такими є і положення Порядку №20-1, а тому не підлягають застосуванню при виконанні рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2020 р. по справі №824/456/20-а. Водночас, відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Тобто, виплати пенсій, а також у даному разі грошової допомоги, здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України. Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. З листа пенсійного органу №2400-0801-5/2248 від 25.01.2021 року колегією суддів встановлено, що позивач добровільно виконав рішення суду в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 пенсії, однак не здійснив її виплату. При цьому, згідно частини 3 статті 113 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Наведена норма закону свідчить про те, що виплата нарахованої апелянту пенсії повинна здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі, зокрема в частині виплати боргу перерахованої пенсії, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись, що свідчить про те, що позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, оскільки згідно з судовим рішенням боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, тоді як у зв`язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу у виконавчому проваджені не були. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу на пенсійний орган за невиконання рішення суду. З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надало докази на підтвердження факту вчинення дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Тож, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог. При цьому, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.