Постанова 4855 № 320/9825/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9825/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА Іменем України 02 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.09.2020 №263 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 , капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення і до дня винесення судом рішення про його поновлення; Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.09.2020 №263 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - поновлено ОСОБА_1 , капітана поліції, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з 15 вересня 2020 року; - стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про поновлення в розмірі 45 556 (сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 05 коп., з якого підлягають відрахуванню обов`язкові податки та збори. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення є правомірним. Також відповідач просить розгляд апеляційної скарги здійснювати в судовому засіданні. У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що визначені у частині першій статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) умови є самостійними та не залежними один він одного для цілей застосування судом апеляційної інстанції письмової процедури розгляду спору. Тобто, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) є безпосередньою підставою для можливості застосування письмового провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Відповідно до частини другої статті 311 КАС якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Водночас, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 308 КАС, у суду відсутні підстави вважати необхідним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні. Відповідних обставин судом апеляційної інстанції встановлено не було. Наявні в матеріалах справи та зібрані судом першої інстанції докази дають змогу у повній мірі встановити необхідні обставини справи та правильно вирішити спір. Тому, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для призначення її розгляду у судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 24.07.2008, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач з 01.09.2009 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - проходив службу в органах Національної поліції України, де востаннє працював на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області. Головним управлінням Національної поліції в Київській області 13 серпня 2020 року отримано інформацію про те, що позивача тимчасово затримано у рамках кримінального провадження за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України. За результатами розгляду цієї інформації, відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та Порядку проведення службового розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.08.2020 №1338 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни керівництвом та окремими працівниками СУ ГУ НП в Київській області, що призвели до затримання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що 13.08.2020 до Головного управління надійшла інформація про те, що працівниками Служби Безпеки України спільно з працівниками ГСУ ДБР у замках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 23.01.2020 до ЄРДР за №62020000000000105, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1. У ході проведення службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 22.10 у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , в результаті якої останній загинув. Відомості за вказаним фактом 12.01.2020 було внесено до ЄРДР за №12020110000000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а проведення досудового розслідування було доручено старшому слідчому ОСОБА_1 ОСОБА_2 31.01.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У той же час, як слідує з повідомлення про підозру ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження, внесеного 23.01.2020 до ЄРДР за №62020000000000105, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 10.02.2020 близько 19.00 за адресою: вул. Воздвиженська, 5-7 , кафе " Карамель " у м. Києві, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 надати грошову винагороду за звернення до слідчого судді за погодженням із прокурором із клопотанням про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, а також за зазначення в обвинувальному акті обставин, що пом`якшують кримінальну відповідальність, на що останній погодився. За адресою: вул. Нижній Вал, 3-А , АЗС "ОККО" у м. Києві, 13.02.2020 під час повторної зустрічі, ОСОБА_1 підтвердив вищезазначену домовленість та повідомив, що ОСОБА_2 за попередньою домовленістю повинен надати йому грошові кошти у сумі 700 доларів США. Надалі, 19.02.2020 близько 17.00, під час наступної зустрічі, що відбулась за адресою: вул. Нижній Вал, 3-А , АЗС " ОККО " у м. Києві, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що останній повинен буде ще сплатити йому грошові кошти для подальшої передачі судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за прийняттям вказаним судовим органом рішення щодо призначення останньому покарання не пов`язаного з позбавленням волі. Біля приватної медичної клініки " Посмішка ", яка розташована за адресою: пров. Героїв Майдану, м. Буча, Київська область , 25.02.2020 близько 15.30 год ОСОБА_2 діючи під контролем правоохоронних органів передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 700 доларів США. У подальшому досудове розслідування, внесеного 12.01.2020 до ЄРДР №1202110000000011, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було завершено та обвинувальним актом направлено до суду. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: вул. Нижній Вал, 3-а , АЗС " ОККО " 09.08.2020 близько 13.20 год відбулась ще одна зустріч, під час якої поліцейський повідомив, що ОСОБА_2 повинен надати йому грошові кошти в сумі 2500 доларів США за призначення покарання не пов`язаного із позбавленням волі. Працівниками СБУ та ГСУ ДБР під час чергової зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 13.08.2020 близько 12.00 год було задокументовано факт отримання останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США, після чого працівниками вищезазначених правоохоронних органів ОСОБА_1 було затримано та проведено невідкладні слідчі дії, а саме обшук службового кабінету НОМЕР_3 та обшук автомобіля марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині останнього. Так, під час проведення вказаних слідчих дій в автомобілі марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 , працівниками ДБР було вилучено грошові кошти, а саме 25 купюр по 100 доларів США, відео реєстратор та флеш-карту до нього. У службовому кабінеті ОСОБА_1 виявлено та вилучено оригінали повідомлення про підозру ОСОБА_2 та висновку експерта. ОСОБА_1 13.08.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та затримано його у порядку статті 208 КПК України. Під час вищезазначеної події, ОСОБА_1 перебував на службі, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. Наразі досудове розслідування кримінального провадження за фактом отримання позивачем неправомірної вигоди триває. У ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 на підставі статті 63 Конституції України від надання пояснень відмовився. Матеріали службового розслідування дали можливість зробити висновок, що інформація щодо можливих порушень службової дисципліни керівництвом та окремими працівниками СУ ГУ НП в Київській області, що призвели до затримання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , знайшла своє підтвердження. Висновком службового розслідування встановлено, що у діях позивача вбачаються порушення статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VII, статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, які виразились у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету НПУ у суспільстві та ганьбить звання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 . Цим же висновком рекомендовано за вказані порушення службової дисципліни звільнити позивача зі службі в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.08.2020 №522 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 14.09.2020 №263 о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 цього Закону (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що звільнення зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення - не пов`язаного із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою для службового розслідування і кримінального провадження, є неправомірними та такими, що суперечить чинному законодавству. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки", при цьому, присяга позивачем складена 01 березня 2016 року. Згідно зі статтею 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. У відповідності до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII, визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Так, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону №580-VIII зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту вказано, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Цією ж статтею передбачено, що поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Колегія суддів наголошує на тому, що позивач у позовній заяві не наводить заперечень покладеним в основу висновку службового розслідування обставинам, а фактично наголошує лише на тому, що такі висновки безпідставно ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження. Водночас, оцінюючи обставини викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування та процитовані вище норми, суд колегія суддів дійшла висновку про наявність вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, що виражене у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету органів поліції у суспільстві, дискредитує та ганьбить звання працівника поліції. В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Слід зазначити, що дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та її працівників в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби. Судова колегія вважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України. Суд зазначає, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (стаття 64 Закону № 580-VIII). Отже, діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов`язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 804/8515/17. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18. Колегія суддів наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Зазначена поведінка позивача безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, спростувань яким позивач не навів, колегія суддів дійшла висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є обґрунтованим, правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. З урахуванням наведеного, та беручи до уваги, що позивач не наводить спростувань обставинам, покладеним в основу службового розслідування, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про доведеність матеріалами службового розслідування складу дисциплінарного проступку в діях позивача. Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що за відсутності вироку суду щодо який підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення передбаченого відсутні й підстави для звільнення позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VII, статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 1, 3 розділу VI Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, які виразились у неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, неприпиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету НПУ у суспільстві та ганьбить звання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 . У межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення чи у зв`язку виключно із врученням підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Колегія суддів наголошує, що звільнення за наявності обвинувального вироку є окремою підставою, яка визначена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а саме, поліцейський звільняється зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, що не стало підставою для прийняття оскаржуваних наказів. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого позивача звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити. Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких