Постанова 4855 № 640/12414/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12414/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Ковдій Марини Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, - В С Т А Н О В И В: Історія справи. 08.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Справами Верховної ради України, яке замінено на належного відповідача (т.1 а.с.47) - Апарат Верховної Ради України, про визнання протиправним та скасування розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України №886-к від 12.06.2019 про звільнення позивача з посади головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України; визнання протиправним та скасування завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , який займав посаду державної служби категорії «В» від 26.11.2018; визнання протиправним та скасування висновок Управління Справами Верховної Ради, Апарату Верховної Ради України щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , який займав посаду державної служби категорії «В» затвердженого розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України №879-к від 11.06.2019; поновлення позивача на посаді головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення про його звільнення прийнято внаслідок проведення не об`єктивної оцінки його службової діяльності, без обґрунтування виставлених балів, а кінцевий результат діяльності не вимірювався в кількісному та/або якісному вираженні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 р. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Суд першої інстанції, приймаючі рішення у справі, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено протиправність спірного рішення. Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 р., як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апелянта аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при розгляді справи не досліджувались обставини тривалої його хвороби і лікування, прийняття ним необхідних медичних препаратів, які погіршують пам`ять і логіку, внаслідок чого він до апеляційної скарги долучив додаткові документи. Також апелянт вважає, що поза уваги суду залишились обставини дискримінаційного відношення керівництва до нього, що на думку апелянта, також вплинуло на прийняття протиправних рішень. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було досліджено Розпорядження Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України від 11.12.2017 № 1932-к «Про затвердження Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державним службовців Апарату Верховної Ради та строки підготовки до проведення такого оцінювання», оскільки вказаний порядок, на думку апелянта, суперечить Типовому порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 №

640. Відповідачем подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, а подані позивачем до суду апеляційної інстанції додаткові документи ще раз підтверджують об`єктивність висновків оцінювання і надають відповідь на запитання, чому висококваліфікований спеціаліст у галузі права перестав належно і якісно виконувати доручену йому роботу у відповідності до посадових обов`язків. Відповідач наголосив, що правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини справи. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05.05.2003 по 07.04.2005 позивач працював на посаді старшого консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, а відповідно до Розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 17.04.2005р. № 1844 був призначений на посаду головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, що підтверджено біографічною довідкою та розпорядженням від 17.04.2005 (т.1 а.с.118, 91). Присягу державного службовця позивач прийняв 05.05.2003 (т.1 а.с.100). Посадові обов`язки позивача як головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України визначені посадовою інструкцією (т.1 а.с.145). Розпорядженням Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами №535-к від 20.04.2018 позивачу оголошено догану відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу». Розпорядженням Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами №1881-к від 18.12.2018 затверджено висновки щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців Апарату Верховної Ради України у 2018 році, зокрема у ОСОБА_1 - оцінка негативна. Вказаним розпорядженням призначено проведення повторного оцінювання для державних службовців, які отримали негативну оцінку. Зазначене розпорядження та висновок позивачем не оскаржувалось і не є предметом спору у цій справі. Розпорядженням Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України №879-к від 11.06.2019 затверджено висновок щодо результатів повторного оцінювання службової діяльності головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 і управлінню кадрів за результатами повторного оцінювання службової діяльності позивача доручено внести пропозиції щодо звільнення позивача із займаної посади відповідно до п.3 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с.147). 12.06.2019 Розпорядженням Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України від 12.06.2019 №886-к позивача звільнено з посади головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності), відповідно до якого підставою прийняття вказаного розпорядження стало розпорядження №879-к від 11.06.2019 (т.1 а.с.149). Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Згідно частини 1 цього Закону, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Частиною 2 цієї статті передбачено, що поняття державного службовця - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Стаття 8 Закону України «Про державну службу» визначає основні обов`язки державного службовця, в тому числі: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; тощо. Відповідно до статті 44 Закону України «Про державну службу» (тут і далі в редакції на день виникнення спірних правовідносин) результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб`єктом призначення. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності. Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, частиною 1 стаття 11 Закону України «Про державну службу» у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації. У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів. Частиною 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» визначені підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення в тому числі отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності (п.3). Так, на виконання наведених законодавчих приписів постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 №640 затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, яким визначено завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» та «В». Згідно із п. 4 Типового порядку, учасниками оцінювання є: - державний службовець; - особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснює підготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії А; - безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В; - керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії Б або В; - суб`єкт призначення; - служба управління персоналом. Відповідно до п. 7 Типового порядку, оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Положеннями п. 9 Типового порядку визначено, що оцінювання проводиться поетапно та включає наступні етапи: - визначення завдань і ключових показників; - визначення результатів виконання завдань; - затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню). Згідно із пунктами 10, 11 Типового порядку, завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. Визначення завдань і ключових показників для заступників керівників здійснюється після визначення завдань і ключових показників для їх керівників. Визначені державному службовцю завдання і ключові показники зберігаються в його особовій справі, а їх копії - у державного службовця та його безпосереднього керівника. Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань. Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку. Відповідно до п. 13 Типового порядку визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань. Завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції (п. 33 Типового порядку). За приписами пунктів 36, 37 Типового порядку визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії А, Б або В, здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає. Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, оціночну співбесіду. Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Згідно з п. 39 Типового порядку після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком

4. Відповідно до п. 40 Типового порядку, безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов`язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу. Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. Згідно з п. 41 Типового порядку у разі, коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, не підлягає оцінюванню, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця. Додатком 4 до Типового порядку визначено критерії виставлення балів за результатами оцінювання, зокрема: - 0 балів - завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції; - 1 бал - завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо; - 2 бали - завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо); - 3 бали - завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки; - 4 бали - завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду, (у редакції наказу НАДС від 11 вересня 2019 року №171-19), завдання і ключові показники рекомендується визначати індивідуально для кожного державного службовця. При цьому рекомендовано брати до уваги, що на відміну від завдань та посадових обов`язків, які на нього покладені та здійснюються ним постійно, виконання завдання має завершуватися досягненням конкретного результату, визначеної мети. Вимір ступеня виконання завдання (досягнення поставленої мети) рекомендується здійснювати за допомогою ключових показників. Згідно з п. 2 Розділу ІІ Методичних рекомендацій завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, відповідно до пункту 33 Типового порядку визначаються за формою згідно з додатком 7 до Типового порядку з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції. При цьому, положеннями пунктів 47-49 Типового порядку визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем. Оскарження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій Б або В, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України Про державну службу. У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу. Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання. Висновки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Із системного аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що державні службовці з метою ефективного функціонування державного органу зобов`язані періодично проходити оцінювання для визначення якості виконання ними службових завдань і посадових обов`язків. Матеріалами справи підтверджено, що при повторному проходженні позивачем оцінювання ним отримано негативну оцінку, про що був складений відповідний висновок, який був затверджений розпорядженням Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України №879-к від 11.06.2019. Колегія суддів звертає увагу, що позивач розпорядження відповідача №1881-к від 18.12.2018 про затвердження висновку щодо отримання ним негативної оцінки при первинному оцінюванні не оскаржував і не оскаржує, внаслідок чого, дослідженню підлягає матеріали лише повторного оцінювання, що й було зроблено судом першої інстанції, а саме досліджено бланк оцінювання, протокол співбесіди, зауваження ОСОБА_1 від 05.06.2019 до протоколу співбесіди тощо (т.1 а.с.188-201). Так, згідно результів проведення експертизи законопроектів позивач набрав 1 бал показника обсягу виконуваної роботи; 1 бал показника керівника самостійного структурного підрозділу та середній бал показника - 1; якість роботи - 0; своєчасність виконання - 1 бал; середня оцінка - 0,67 (т.1 а.с188). Бланк оцінювання містить коментарі та обґрунтування, а саме робота позивача не відповідає встановленим вимогам до експертизи законопроектів. Надані ним матеріали не містять аналізу змісту проектів, оцінки їх відповідності законодавству України та правилам законодавчої техніки або дублюють положення висновків інших виконавців. Завдання під №2, відповідно до цього ж бланку, позивачу не доручалось. За виконання завдання під №3 позивач отримав 0 балів. Відповідно до коментарів до цього завдання, позивачем не були виконані надані завдання з підготовки аналітичних та довідкових матеріалів. За виконання завдання під №4 позивач також набрав 0 балів. Як вказано у коментарі, позивач не має базових професійних юридичних знань та навичок, не є придатним для роботи юристом. Підсумковий бал за результатами оцінювання позивач - 0,22, що є негативною оцінкою (т.1 а.с.191). Згідно вказаних у бланку обґрунтувань та рекомендацій позивач втратив належну професійну юридичну кваліфікацію для роботи щодо експертизи законопроектів з питань, віднесених до компетенції відділу, а також навички аналітичної роботи. З огляду на надані документи щодо проходження повторного оцінювання, змісту протоколу співбесіди, письмові зауваження ОСОБА_1 до протоколу, колегія суддів зазначає, що не вбачає, що судом першої інстанції поза уваги були залишені доводи позивача про необ`єктивність оцінки, яку отримав позивач під час проходження оцінювання. З матеріалів справи вбачається, що апелянт не заперечує факт виконання ним завдань при оцінюванні на незадовільну оцінку, при цьому пояснює це хворобою, поганим станом здоров`я. Проте, такий стан здоров`я не є поважною причиною для послаблення вимог до виконання державним службовцем посадових обов`язків. На думку колегії суддів, наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції з цього питання, з якими погоджується суд апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач, з метою встановлення професійної здібності позивача, проводивши оцінювання позивача, як державного службовця, діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, і отримана позивачем негативна оцінка за наслідками оцінювання є об`єктивною і обгрунтованою. Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, як то передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України. В наслідок вказаного, Розпорядження Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України №879-к від 11.06.2019, яким затверджено висновок щодо результатів повторного оцінювання службової діяльності головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 і Розпорядження Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України від 12.06.2019 №886-к про звільнення позивач з посади головного наукового консультанта відділу з питань цивільних і господарських відносин та підприємництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності), прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства. Решта позовних вимог є похідними від основних позовних вимог, які не підлягають задоволенню з тих же підстав. Щодо доводів апелянта з приводу дискримінаційного відношення керівництва до нього, колегія судді зазначає, що відповідно до ст.11 Закону України «Про державну службу» позивач мав право звернутися з відповідною скаргою, проте таких доказів суду не надано, що позивач своєчасно розцінював такі дії відповідача саме в такому ракурсі. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість всіх позовних вимог. Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта судова колегія наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ковдій Марини Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель