Постанова 4855 № 359/661/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/661/21 Суддя (судді) першої інстанції: Муранова-Лесів І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Лещенко В.С., За участю позивача: ОСОБА_1 , представників позивача: Карповича А.П., Терещенко В.В., Новікова С.Л., представника відповідача: Орлова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Барсуль Віталія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського районного суду Київської області з адміністративним позовом до командира роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Барсуль Віталія Вікторовича, в якому просив: скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ГАА №579055 від 17 січня 2021 року та закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених статтею 247 КУпАП. Крім того, позивач просив зобов`язати керівництво відповідача провести службову перевірку знань правових норм законів згідно займаної посади відповідачем, а також притягнути відповідача до кримінальної відповідальності за порушення його конституційних прав та свобод та за перевищення службових повноважень у зв`язку зі складанням не правомірного протоколу та постанови. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем під час складення постанови не було пред`явлено та не надано службового посвідчення, як того вимагає частина друга статті 18 Закону «Про Національну поліцію», та не було підтверджено своїх повноважень. Крім того, на думку позивача, оскільки в Україні чи окремих її місцевостях не був введений режим надзвичайного стану, встановлений в України карантин та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів, а також обмеження його прав і свобод, зокрема покладення на нього додаткового обов`язку перебувати в громадських місцях у вдягнутій медичній масці, не відповідають Конституції України та Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», вказане свідчить, що оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано з порушенням конституційних норм і свобод, та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обмеження пересування по території України, з огляду на відсутність вдягненої захисної (медичної) маски можливе лише у разі введення режимів воєнного або надзвичайного станів. На думку апелянта, факт не вдягнення позивачем захисної маски повинен був порушити чиїсь права, що у даному випадку здійснено не було, тому підстави для притягнення його до відповідальності за частиною другою статті 44-3 КУпАП є неправомірним. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2021 року командиром роти №1 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль, Управління патрульної поліції у Київській області капітаном поліції Барсуль Віталієм Вікторовичем відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення Серії АА №058848, відповідно до якого зазначено, що 17.01.2021 о 21 год. 50 хв. за адресою: м. Бориспіль, вул. Головатого, 30 , ОСОБА_1 перебував в громадському будинку, а саме приміщенні магазину « Фора » без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п.п.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів україни №1236 від 09.12.2020, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою ст.44-3 КУпАП. На підставі вказаного протоколу, відібраних пояснень у працівника магазину « ФОРА » ОСОБА_2 , а також усних пояснень, які надав позивач, відповідачем було винесена оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №579055, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 44-3 КУпАП. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи, зокрема наданими відеозаписами підтверджено порушення позивачем вимог частини другої ст. 44-3 КУпАП та дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема ст.ст.268, 280,283-285 КУпАП, вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Згідно статті 29 вказаного Закону, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У силу вимог п.п. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06.11.2020 № 1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020, внесено зміни до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», а саме статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою. Крім цього, зазначеним Законом від 06.11.2020 № 1000-IX внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення частини першої ст. 222 КУпАП, після цифр « 44» словами і цифрами «частина друга статті 44-3». Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21.11.2020, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за частиною другою ст. 44-3 КУпАП. У свою чергу, частиною другою статті 44-3 КУпАП встановлена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, яка тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, диспозицією ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей та правила поведінки осіб під час карантину, встановленні підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 44-3 КУпАП, посадовою особою органу (підрозділу) Національної поліції відбувається розгляд справ про адміністративні правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення стало відповідне повідомлення на лінію «102» та виявлення посадовою особою підрозділу патрульної поліції у приміщенні магазину « Фора » в м.Борисполі за адресою вул. Головатого, 30 ОСОБА_1 без засобів індивідуального захисту. За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП). У той же час, вирішуючи дану справу, необхідно враховувати, що згідно положень частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Положеннями п.8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. З системного аналізу вищевказаних норм колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 44-3 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів. Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 44-3 КУпАП. Даний висновок узгоджується з правою позицією Верхового суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 та від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а. Колегія суддів звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого командир роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Барсуль Віталій Вікторович уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, Департамент патрульної поліції, як суб`єкт владних повноважень, позивачем у цій справі залучений не був. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - командира роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Барсуль Віталія Вікторовича. Належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, так як оскільки, командир роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Барсуль В.В. - є лише посадовою особою. Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно частини четвертої статті 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. За приписами частини сьомої статті 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Верховний суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду». Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, пред`явлений до посадової особи, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості, в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень, виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача. При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18. У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права, тому мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні щодо підстав відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Бориспільського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину щодо підстав відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови. В іншій частині - рішення Бориспільського районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук