Постанова 4855 № 756/7551/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 756/7551/20 Суддя (судді) першої інстанції: Яценко Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Романюка А.В., представника відповідача-2 Рядніна А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Романюка Анатолія Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Клименко Аліни Михайлівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И В : 25 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора Департаменту патрульної поліції Клименко Аліни Михайлівни, яким просив визнати протиправним та скасувати постанову серії 1АВ № 00163735 від 13.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення в сумі 225,00 грн по справі про адміністративне правопорушення. Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 11 вересня 2020 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції. 27.11.2020 року протокольною ухвалою за письмовим клопотанням позивача залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 винесла оскаржувану постанову по закінченню строку, протягом якого у працівників Національної поліції є повноваження притягати осіб до адміністративної відповідальності та накладати адміністративне стягнення. При цьому, зазначає, що постанова не містить обов`язкових обставин, які необхідні для вірного вирішення справи, тому вищезазначена постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 13 квітня 2021 р. у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що фіксація порушення правил дорожнього руху, яка здійснено приладом Каскад відповідає вимогам щодо належності, допустимості та достовірності доказів визначених ст.ст. 73-75 КАС. Позивач, не погодившись з рішенням суду, через адвоката подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві, наполягає на порушення відповідачем строку притягнення осіб до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. При цьому зауважує, що у оскаржуваній постанові не зазначено звання відповідача, як особи, яка розглянула справу про адміністративне правопорушення, що не дає визначити компетенцію такої особи розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. Вищевказане підтверджує відсутність у відповідача-1, як працівника Національної поліції, яка не зазначила у оскаржуваній постанові своє спеціальне звання, повноважень розглядати справу про адміністративне правопорушення, вважає, що постанова винесена не уповноваженою особою Національної поліції. Від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, підтримавши позицію, викладену у відзиві на неї. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та інспектором Департаменту патрульної поліції Клименко Аліною Михайлівною винесено постанову серії 1АВ № 00163735 від 13.06.2020, якою накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Відповідно до постанови від 13.06.2020 року серії 1АВ № 00163735 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, 05.06.2020 р. о 20 год. 51 хв., за адресою автошлях М05 КИЇВ-ОДЕСА 15+740, особа, яка керувала транспортним засобом TOYOTA LAND CRUSER 200 НЗ НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 34 км/год., чим порушила пункт 12.9 (б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. В постанові зазначено, що дані зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад 041-1219. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі ПДР України), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 12.9 (б) ПДР України передбачено, що водієві заборонено перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 ПДР України. За приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів за годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Приміткою до цієї статті визначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). Статтею 14-2 КУпАП, якими передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, прмпаркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу. Нормами ст. 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Так, згідно з ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містить також ст. 279-3 КУпАП, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020. Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам. Однією з підстав звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій 2 цього Кодексу від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі є встановлення належного користувача транспортного засобу. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державної транспортних засобів» від 14 листопада 2018 р. № 1197 визначено процедуру внесення Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного ко транспортного засобу. Належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридично лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, , які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-1Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовані в автоматичному режимі фотозйомки (відеозапису). Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, позивач не зазначає іншої особи, що була за кермом його автомобіля, отже позивачем не було дотримано Порядку, встановленого КУпАП та Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 1197, якщо він впевнений, що не був в спірний час за кермом свого автомобіля. При цьому слід зазначити, що саме позивач, як особа за якою зареєстровано транспортний засіб, має право визначати, як використовувати транспортний засіб особисто або передавати право керування іншим особам, тому відповідачем-1 вірно складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на ОСОБА_1 , як на власника транспортного засобу TOYOTA LAND CRUSER 200 НЗ НОМЕР_1 , тому суд не приймає доводи позивача, про те що відповідачем не доведено, що за кермом знаходився саме він. Колегія суддів також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач, будучи власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, передаючи його в користування третім особам, має бути зацікавлений та вжити належних заходів задля забезпечення дотримання користувачем такого ТЗ правил дорожнього руху та неухильного виконання вимог чинних нормативно-правових актів останнім. Суд відхиляє посилання позивача на те, що адміністративна відповідальність має індивідуальний характер з посиланням на вимоги статті 61 Конституції України, позаяк норми статті 14-2 КУпАП, якими, зокрема, встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, були чинними на момент складення оскаржуваної постанови та є чинними на даний час, неконституційними не визнавались, у зв`язку з чим були правомірно застосовані в межах спірних правовідносин. На підтвердження правомірності прийняття постанови відповідачами надано суду сертифікат типу № UA.TR.001 5-19 Rev.1 відповідності комплексу автоматичної фото/відеофіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», згідно якого встановлено, що комплекси автоматичної фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту (а.с. 71-74), тому комплекси автоматичної фото/відео фіксації порушень правил дорожнього руху «КАСКАД», як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшли необхідні тестування та мають дозвільні документи на їх використання. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо недоведеності відповідачем порушення ним пункту 12.9 (б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо доводів позивача про порушення строку притягнення його до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяця з дня вчинення правопорушення. Правопорушення було зафіксоване системою автоматичної фіксації - 05.06.2020, Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена Відповідачем 13.06.2020. Отже, відповідачем було дотримано строк притягнення до адміністративної відповідальності. Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що в Постанові не вбачається, якими доказами доводиться обмеження руху на ділянці М05 Київ-Одеса 15+740 з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил Дорожнього Руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР. Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як зазначає відповідач-2 та підтверджується листом Служби автомобільних доріг Київської області, під час виконання робіт з встановлення комплексів КАСКАД, було влаштовано дорожні знаки 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" з табличками до дорожніх знаків 7.2.1 «Зона дії 1 км». Разом з тим. максимальна дозволена швидкість на ділянці дороги, зокрема, М05 Київ-Одеса 15+740 -50 км/год. Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не приймати надані відповідачем докази як належні. Доводи Апелянта про хибність висновків суду першої інстанції, що місце вчинення адміністративного правопорушення є населений пункт, також не заслуговують на увагу, оскільки в мотивувальний частині рішення суд першої інстанції зазначає: «Як установлено судом, відповідно до постанови від 13.06.2020 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що ним було порушено п. 12.9. (б) Правил дорожнього руху, оскільки належний йому автомобіль рухався з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 34 км/год». При цьому, будь-які посилання щодо фіксації перевищення встановлених обмежень швидкості руху саме в населеному пункті в рішенні суду першої інстанції відсутні. Щодо посилання апелянта на статтю 33 КУпАП, колегія суддів їх також вважає недоречними з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Отже, як вбачається з вищенаведеної норми, її вимоги не поширюються на випадки накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, до яких, зокрема, і відносяться правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП. Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 04.12.2019 у справі №361/5825/19. Щодо посилання Апелянта на відсутність в Постанові зафіксованої швидкості руху автомобіля, колегія суддів зауважує, що в Постанові на фото- знімку автомобіля вказана інформація щодо дати та часу вчинення правопорушення, адреси, координати, номерний знак автомобіля, обмеження максимально дозволеної швидкості та швидкості з якою рухався автомобіль. Разом з тим, Постанова містить як посилання на сайт, так і QR-код з посиланням на сайт, в якому міститься вся вищезазначена інформація. (а.с.17 ) Отже, відповідачі як суб`єкти владних повноважень, на виконання вимог ст.77 та 78 КАС України, надали всі необхідні докази на правомірність прийняття спірної постанови, а всі доводи апелянта мають формальний характер, тому колегія суддів вважає постанову серії 1АВ № 00163735 від 13.06.2020 правомірною, а висновки суду першої інстанції вірними. При цьому, колегія суддів вважає посилання апелянта на тривалий розгляд справи такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки дана обставина не впливає на розгляд справи по суті та не призвела до неправильного вирішення справи. Аналізуючи всі інші доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Таким чином, враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 308 КАС України, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Повний текст виготовлено 01.06.2021. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Романюка Анатолія Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 квітня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Клименко Аліни Михайлівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель