Постанова 4852 № 160/11930/20

П О С Т А Н О В А іменем України 02 червня 2021 року справа 160/11930/20 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Ясенова Т.І., Добродняк І.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про виплату суддівської винагороди; треті особи Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області; Державна судова адміністрація України ВСТАНОВИВ: Суддя Самарського районного суду м.Дніпропетровська Маштак Кирило Сергійович 29.09.2020 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якому просить: - визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 31.08.2020 із застуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»; - зобов`язати нарахувати суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 31.08.2020, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та стягнути недоплачену суму 175 967гр67коп. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 позов задоволений частково: - визнані протиправними дії ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Самарського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 31.08.2020 із застуванням щомісячного обмеження 47320гр, передбаченого статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»; - зобов`язано ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити суддівську винагороду судді Самарського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 31.08.2020, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В апеляційній скарзі ТУ ДСА в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на положення частини 2 статті 95 Конституції України, відповідно до яких виключно законом про державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України, виключно законом про державний бюджет України визначаються надходження та витрати державного бюджету. Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення. Оскільки відповідно до статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування судів здійснюється за рахунок державного бюджету згідно кошторисами і щомісячними розписами видатків, з 18.04.2020, з набранням чинності статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», бюджетні призначення на виплату суддівської винагороди суддям здійснювались виключно в межах 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Позивач з 18.04.2020 не мав правових підстав для нарахування і виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету. Після прийняття Конституційним Судом України рішення №10-р/2020 від 28.08.2020, яким визнані неконституційними частини 1, 3 статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», виплата суддівсько винагороди здійснюється без обмежень. Суд першої інстанції помилково зобов`язав нарахувати і виплатити суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 31.08.2020 оскільки відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного: Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Одним із конституційних важелів забезпечення незалежності суддів, недопустимості втручання в судову гілку влади з боку законодавчої і виконавчої гілок влади є передбачена статтею 130 Конституції України конституційна гарантія встановлення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій. Логічним продовження цієї гарантії є положення частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатись іншими нормативно-правовими актами. Натомість, не зважаючи на конституційні гарантії незалежності і недоторканості суддів, зокрема щодо виплати суддівської винагороди, Законом України №553 від 13.04.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», який набув чинності 18.04.2020, Закон України «Про державний бюджет України на 2020 рік» доповнений статтею 29 такого змісту: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Вказане обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених в частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію, ліквідацію спалахів, епідемій і пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, в тому числі в операції об`єднаних сил. Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене в частині 1 цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини 2 цієї статті). З урахуванням положень статті 130 Конституції України, обмеження суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати поза Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є очевидним втручанням законодавчої гілки влади у судову гілку влади, ігноруючи конституційні обмеження та запобіжники щодо незалежності суддів. В рішенні №10-р/2020 від 28.08.2020, Конституційний Суд України, визнаючи неконституційними частини 1, 3 статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», в пункті 4.2 мотивувальної частини підкреслив, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів. Таким чином окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що положення Закону України №553 від 13.04.2020 прямо протирічать статті 130 Конституції України та змінюють розмір винагороди судді поза Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Це порушення є буквальним і очевидним. Є пряма норма Конституції України, яка забороняє визначати розмір винагороди судді окрім як законом про судоустрій, натомість прийнятий закон, який обмежує розмір винагороди судді, оминаючи закон про судоустрій. У спірних правовідносинах з 18.04.2020 склалася така ситуація, що є Закон України «Про судоустрій і статус суддів України», стаття 135 якого визначає розмір суддівської винагороди і який захищений статтею 130 Конституції України; та є Закон України №553 від 13.04.2020, який у неконституційний спосіб обмежує суддівську винагороду та прямо протирічить Конституції України. В такому випадку стаття 8 Конституції України та частина 3 статті 7 КАС України зобов`язує суд застосувати Конституцію України, як нормативний акт найвищої юридичної сили. При очевидній невідповідності Закону України №553 від 13.04.2020 Конституції України, а така очевидна невідповідність є незаперечною, суд ніяк не пов`язаний з майбутнім чи минулим висновком Конституційного Суду України. Відповідно до частини 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. В такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Тобто, частина 4 статті 7 КАС України, з урахуванням положень частини 1 статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд, не чикаючи рішення Конституційного Суду України або не зважаючи на дату прийняття рішення Конституційним Судом України, захищати громадянина з моменту порушення його прав, що на законних підставах зробив окружний суд, визнавши протиправними дії ТУ ДСА в Дніпропетровській області з 18.04.2020. Посилання в апеляційній скарзі на положення Конституції України, Бюджетного Кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно фінансування всіх судів за рахунок державного бюджету згідно кошторисами і щомісячними розписами видатків згідно бюджетних призначень відповідно до закону про державний бюджет, ніяким чином не свідчить про законність дій ТУ ДСА в Дніпропетровській області. Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування і належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. В державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. З урахуванням цієї конституційної норми, кошториси і щомісячні розписи видатків мають відповідати положенням статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо розміру суддівської винагороди, гарантованого статтею 130 Конституції України. Більш того, згідно листа ТУ ДСА в Дніпропетровській області №127/21 від 16.03.2021, залишок коштів при застосуванні обмеження суддівської винагороди в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 були спрямовані на виплату заробітної плати працівникам апарату суду. Тобто, у відповідача були кошти на виплату суддівської винагороди у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але всупереч статті 130 Конституції України, частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були витрачені на інші цілі. При розгляді справи колегія суддів враховує висновки Верховного Суду в постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20 з аналогічного спору. Зокрема в пункті 74 зазначено, що є підстави для стягнення заборгованості, для чого необхідно установити належного відповідача. В пункті 81 вказано, що можливо існування ситуації, коли ДСА України виділила відповідачу кошти для виплати суддівсько винагороди з урахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але відповідач розпорядився коштами з урахуванням обмежень, встановлених Законом України №553 від 13.04.2020. Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є результатом дій відповідача. Що в цій справі і мало місце згідно листа ТУ ДСА в Дніпропетровській області №127/21 від 16.03.2021. В свою чергу, суд першої інстанції помилково визнав протиправними дії ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди по 31.08.2020 оскільки з 28.08.2020, з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020, суддівська винагорода виплачується в повному обсязі у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Керуючись статтями 241-244, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020, а саме, в абзацах 2, 3 слова «з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року» змінити на «з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року». Постанова набирає законної сили з 02.06.2021 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді Т.І. Ясенова судді І.Ю. Добродняк