Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 953/2713/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 р. Справа № 953/2713/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Любчич Л.В. суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. позивач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 головуючий суддя І інстанції: Бородіна Н.М., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, , повний текст складено 19.04.21 по справі № 953/2713/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 1 роти № 6 Управління патрульної поліції в Харківській області Думчикова Андрія Олеговича , Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора взводу №1 роти №6 Управління патрульної поліції в Харківській області Думчикова Андрія Олеговича (далі інспектор Думчиков А.О., відповідач), Управління патрульної поліції в Харківській області (далі УПП в Харківській обл.), в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову серія ДП18 № 564203 від 02.02.2021 про накладення адміністративного стягнення за ч. 8 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 по справі №953/2713/21 та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що інформація з митних баз даних є інформацією з обмеженим доступом та співробітник національної поліції не мають доступу до такої інформації. Відсутній встановлений законодавством порядок використання митної бази співробітниками поліції та відсутній порядок захисту даної інформації під час використання співробітниками поліції. На думку апелянта, використання митних баз даних, щодо інформації стосовно ввезення транспортних засобів, є таким що порушує норми Конституції України , вимоги законодавства про захист персональних даних та законодавства України про інформацію. Крім того апелянт посилався на те, що в грудні 2019 року був підписаний меморандум між ГО «Авто Євро Сила» та міністром МВС, про не притягнення до відповідальності власників автомобілів з європейською реєстраціє до прийняття закону про доступне митне розмитнення. Також апелянт посилається на порушення порядку розгляду адміністративної справи інспектором поліції. Оскільки постанову винесено на місці зупинки автомобіля, то він не часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі КУпАП), зокрема подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою. Тобто, були допущені порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не складання відповідачем 1 протоколу про адміністративне правопорушення не дало можливості ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. 24.05.2021 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження по справі № 953/2713/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено до розгляду в судове засідання. Згідно ч.1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів , на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами. 02.02.2021 постановою серії ДП18 № 564203, складеної інспектором Думчиковим А.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500, 00 грн. Згідно фабули зазначеної постанови ОСОБА_1 02.02.2021 о 12 год. 05 хв. керував транспортним засобом Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований в республіці Литва, щодо якого встановлені обмеження Митним Кодексом України ( далі МК України) , порушено строки його переміщення в митному режимі транзит. Згідно бази ІПНП транспортний засіб ввезено 17.06.2018 ОСОБА_1 , який переміщував транспортний засіб у митний режим транзит, чим порушив вимоги ст. 381 МК України та п.2.3 В Правил дорожнього руху України. Відповідно до довідки, доданої до відзиву на позов, згідно відомостей, внесених до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автомобіль Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Литва, був ввезений на територію України 17.06.2018, пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск», ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектор ОСОБА_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, постанова є законною та скасуванню не підлягає. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон №3353. Відповідно до ст.1 Закону №3353 цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Стаття 14 Закону №3353 зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №3353 водій зобов`язаний <…> не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження встановлені МК України, а саме: порушено строки його <…> переміщення в митному режиму транзиту; <…>. Частиною 1 статті 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами. Переміщення транспортних засобів особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України здійснюється у строки, встановлені статтею 95 цього Кодексу. Підпунктом 1 частини першої статті 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Згідно ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України, а саме: порушено строки його <…> переміщення в митному режимі транзиту; <…>, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої діяльності щодо відсутності підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 №564203 від 02.02.2021., оскільки в діях позивача наявний склад правопорушення передбаченого ч.8 ст. 121 КУпАП. Посилання апелянта на порушення відповідачем положень КУпАП стосовно не складання протоколу про адміністративне правопорушення та на відсутність права у працівників підрозділів поліції виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення колегія суддів колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Частиною 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: <…>, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, <…>. Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що у разі вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, розгляд якого відповідно до частини першої статті 222 КпАП віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається і розгляд таких справ здійснюється на місці вчинення правопорушення, незалежно від того, чи оспорюватиме особа під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення допущене порушення і адміністративне стягнення. Такий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 25 квітня 2018 року К/9901/20147/18 і він узгоджується з підходом Конституційного Суду України до тлумачення положень частини першої статті 276 КпАП, який висловлено у рішенні від 26 травня 2016 року №5-рп/2015, та не суперечить висновку цього Суду щодо випадків, коли застосування скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності є недопустимим. Відмінність полягає лише у тому, що на дату постановлення оскарженої в цій справі постанови у справі про адміністративне правопорушення правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін порівняно з тим, яке існувало на дату прийняття рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2016 року №5-рп/2015. Щодо доводів апеляційної скарги про меморандум між ГО «Авто Євро Сила» та міністром МВС, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, законом України про «Національну поліції», постановами ВРУ актами КМУ та актами МВСУ, а також іншими нормативно-правовими актами. Оскільки Меморандум не є нормативно-правовим актом, що підлягає обов`язковому застосуванню, колегія суддів відхиляє посилання позивача на нього. Щодо посилань позивача, про відсутність повноважень у інспектора ОСОБА_2 отримувати інформацію з бази даних Держмитслужби України, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України Основними завданнями ЄАІС Держмитслужби є: зокрема забезпечення інформаційної взаємодії з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та недержавними установами - суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, митними та правоохоронними органами інших країн. Разом з тим ст. 25 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями. Частино 1 ст.27 ЗУ «Про Національну поліції» передбачено, що поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Отже інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 мав законне право при розгляді справи користуватись відомостями в базах даних державних органі влади, які стосуються обставин ввезення, митного оформлення та перебування на території України транспортного засобу. Колегія суддів зазначає , що факт керування транспортним засобом Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не оскаржувався. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 по справі № 953/2713/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова Постанова складена в повному обсязі 02.06.2021