Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 953/985/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 р.Справа № 953/985/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Лисиченко С.М., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 13.04.21 року по справі № 953/985/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кожурини Віталія Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кожурини Віталія Юрійовича, в якій просив суд скасувати постанову серії ДП18 №669017 від 15.01.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказана постанова є незаконною, оскільки підставою для її складання стала інформація, отримана з митної бази, що не передбачено законодавством, та вказана інформація є конфіденційною. Крім того, вказав, що між ГО Авто Євро Сила і Міністром МВС України укладено Меморандум про не притягнення до відповідальності власників автомобілів на європейській реєстрації до прийняття Закону про доступне розмитнення, а тому співробітники патрульної поліції грубо порушують законодавство. Також, постанову винесено незаконно на місці вчинення правопорушення. Зазначає, що відповідачем не дотримано порядок притягнення його до адміністративної відповідальності, адже у даному випадку відповідач був зобов`язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2021 року постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 669017 від 15 січня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.8 ст.121 КУпАП - залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кожурини Віталія Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскільки відповідачем не дотримано порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже у даному випадку відповідач був зобов`язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП. Також, апелянт посилається на те, що відповідно до відкритого реєстру автомобілів Литви Regitra.lt автомобілю AUDI A6, номерний знак НОМЕР_1 з VIN-кодом НОМЕР_2 взагалі не існує. Вказує, що дані обставини свідчать про те, що інформація з невстановленої бази даних поліції є невірною, що у свою чергу унеможливило винесення законного і обґрунтованого рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.8 ст.121 КУпАП. Крім того, апелянт вказує, що інформація з митних баз даних, яка, зокрема, містить інформацію стосовно ввезення транспортних засобів, митного режиму ввезення транспортних засобів, осіб, відповідальних за дотримання митного режиму транспортних засобів, є інформацією з обмеженим доступом. Її використання, навіть співробітниками правоохоронних органів, є таким, що порушує норми Конституції України, вимоги законодавства про захист персональних даних та законодавства України про інформацію. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що зі змісту оскаржуваної постанови серії ДП18 № 669017 від 15.01.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 15 січня 2021 о 12-35 в м.Харкові по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, в районі 471 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває на території України в режимі тимчасового ввезення терміном до 1 року згідно бази ІПНП від 22.02.2020 та передано особі. Зазначений автомобіль був зупинений інспектором взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Кожуриною В.Ю., який виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення вимог ст. 380 Митного кодексу України та ст. 31 ЗУ Про дорожній рух за що передбачена відповідальність ч. 8 ст. 121 КУпАП. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Положеннями частини 1 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" №3353-XII. Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Згідно ч.5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Разом з цим, ст. 31 цього ж Закону визначає, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та\або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи. Статтею 380 Митного кодексу України, визначено особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України . Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Положеннями частини 8 статті 121 КУпАП регламентовано, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене частиною 8 статті 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" регламентовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Посилання апелянта на прийняття оскаржуваної постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог ч. 5 ст.258 КУпАП, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Враховуючи склад адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП та є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване у режимі відеозапису, обов`язку скласти в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення інспектор поліції не мав, а тому посилання апелянта на відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, в якості доказу порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, колегія суддів відхиляє. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підставою для винесення поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції постанови від 15.01.2021 серії ДП18 №669017 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП було встановлення в діях ОСОБА_1 обставин керування позивачем транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення, транспортний засіб передано у користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України. Основним доказом винуватості позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, є інформація, яка міститься в довідці ІПНП, про те, що транспортний засіб АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , був ввезений на територію України 22.02.2020, пункт пропуску Чоп-Захонь, митний пост Тиса, вид: тимчасове ввезення до 1 року, громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, згідно до відкритого реєстру даних автомобілів Литви Regitra.lt автомобіля АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 взагалі не існує. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до підприємства, зареєстрованого в Литовській Республіці - UAB Eroras, з проханням надати інформацію щодо транспортного засобу марки АUDІ А6, реєстраційний номер знак НОМЕР_3 . Також, ОСОБА_1 надав документ (скріншот) з бази ІПНП, відповідно до якої транспортний засіб АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 , був ввезений на територію України 22.02.2020, пункт пропуску Чоп-Захонь, митний пост Тиса, вид: тимчасове ввезення до 1 року, громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно заяви UAB Eroras та засвідченої копії свідоцтва про реєстрації транспортного засобу, що містяться в матеріалах справи (а.с.78-80), автомобіль АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 , має VIN НОМЕР_5 . Інформація з бази ІПНП про дату в`їзду автомобіля АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 22 лютого 2020 року не відповідає дійсності, інформація з бази ІПНП щодо особи, яка ввезла автомобіль АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 не відповідає дійсності. Також не відповідає дійсності інформація з бази ІПНП стосовно пункту пропуску, через який автомобіль АUDІ А6, номерний знак НОМЕР_3 був ввезений на територію України. Крім того, згідно відповіді на адвокатський запит т.в.о. заступника начальника Слобожанської митниці Держмитслужби №7.14-08-1/7.14-20-01/8.19/5684 від 30.04.2021, відповідно до бази даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» державної митної служби України, транспортний засіб іноземної реєстрації «FORD MONDEO», VIN НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_6 був ввезений на територію України громадянином ОСОБА_3 22 лютого 2020 року через пункт пропуску Чоп-Захонь, митний пост Тиса у митному режимі «Тимчасове ввезення» до 1 року. Вказаний транспортний засіб був вивезений за межі митної території України цим же громадянином в той же день. Інші транспортні засоби громадянином ОСОБА_3 на митну територію не ввозились. Вказані обставини свідчать про те, що інформація з бази даних, яка використана відповідачем, є не вірною, що в свою чергу унеможливило винесення законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.8 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Також, колегія суддів звертає увагу, що підстави зупинки поліцейським транспортного засобу наведені у статті 35 Закону України "Про Національну поліцію". Як встановлено судом з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівник патрульної поліції не повідомив позивачу підставу зупинки транспортного засобу. Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу було обумовлено недотриманням позивачем вимог ПДР України, що, відповідно, свідчить про безпідставність вимог відповідача пред`явити для перевірки документи, отже відповідачем порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 8 ст. 121 КУпАП, у зв`язку із відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу та витребування у позивача посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки відсутні докази, що особа порушила Правила дорожнього руху, як це передбачено п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію". Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2019 року у справі № 200/4653/16-а. Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова не відповідає встановленим вимогам законодавства та критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак оспорювана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови, то за приписами ч.3 ст.286 КАС України справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року у справі № 953/985/21 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів виходить з такого. У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже враховуючи те, що за результатом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені на сплату судового збору, за подання позову та апеляційної скарги. З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 454,00 грн. та за подання апеляційної скарги - в розмірі 681,00 грн. Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 1135,00 грн. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року по справі № 953/985/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кожурини Віталія Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №669017 від 15.01.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 121 КУпАП. Стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір у сумі 1135 (тисяча сто тридцять п`ять) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова