Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 621/1442/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 р.Справа № 621/1442/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (суддя Вельможна І.В.; м. Зміїв) на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06.08.2021 по справі № 621/1442/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа: командир взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Морозов Сергій Олександрович про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (надалі також - відповідач), третя особа: командир взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Морозов Сергій Олександрович в якому просив суд скасувати постанову серії ДПО18 № 626046 від 18.05.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 121, частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на протиправність винесеної інспектором УПП постанови. Вказує, що в оскаржуваній постанові в порушення вимог ст. 283 КУпАП не вказано модель транспортного засобу, зафіксованого в момент вчинення правопорушення, серійний номер камери, за допомогою якої відбулася фіксація порушення. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано висновків, викладених у рі шенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 у справі №5-рп/2015, а саме, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (поса довою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністратив ного провадження. Вказує, що розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу унеможливив виконання інспектором вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єкти вного з`ясування усіх обставин відповідної справи. Не було підготовки до розгляду справи, оголошення посадової особи, яка розглядає справу, не роз`яснені особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її права та обов`язки, не були вирішені клопотання, не досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. На думку позивача, відповідач грубо порушив вимоги ст. 278, 279 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.8 ст.121 КУпАП та ч,2 ст. 122 КУпАП. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що 18.05.2021 командиром взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Морозовим С.О., складено постанову про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 8 статті 121, частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 8 500 грн. (а.с.8) Відповідно до постанови, 18 травня 2021 о 09:15 годині в м. Харків, в`їзд Семиградський, 15, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом FIAT, номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушено встановлені Митним кодексом України, строки тимчасового ввезення на митну тери­торію України до одного року. Згідно ІПНП транспортний засіб було ввезено 05.01.2018 громадянином ОСОБА_2 , використовувався ОСОБА_1 , який не ввозив його у на Митну територію України, чим порушено вимоги статті 380 Митного кодексу України, статтю 31 Закону України «Про дорожній рух», здійснив рух по трамвайним коліям зустрічного напрямку, чим порушив п. 11.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 8 статті 121, частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 8, 71). Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 8 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП та правомірності винесеної оскарженої позивачем постанови серії ДПО18 № 626046 від 18.05.2021. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Як встановлено ст. 31 Закону України Про дорожній рух, транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи. Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України встановлені ст. 380 Митного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Відповідно до ч. 8 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз наведених норм права в контексті запровадження законодавцем заборони керування водієм транспортним засобом щодо якого наявні обмеження, встановлені Митним кодексом України свідчить про те, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому доводи позивача про відсутність в його діях порушень правил дорожнього руху, є неприйнятними. В силу приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як встановлено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ст. 31 Закону України Про Національну поліцію полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Приписами ст. 40 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, яким зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП). Відповідно до ч.ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.1 ст.74 КАС України). Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. На підтвердження вчинення позивачем порушення за ст. 380 Митного кодексу та ст. 31 Закону України Про дорожній рух відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис за результатами перегляду якого судом встановлено, що поліцейський роз`яснив позивачеві його права і обов`язки, з`ясував, на його думку, всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, виніс оскаржувану постанову, оголосив її та надав позивачу для ознайомлення, будь яких заперечень при розгляді справи позивач щодо вчинення ним адміністративних правопорушень не висловив, будь яких клопотань не заявляв, в тому числі і клопотання про забезпечення позивача юридичною допомогою при розгляді справи та залучення до участі в справі адвоката або іншого фахівця у галузі права. З копії листа в.о. начальника Харківської митниці Державної митної служби України Таранчука С. від 09.07.2021 № 7.14-1/20-01/8.5/345, вбачається, що згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», транспортний засіб «FIAT STILO» VIN: НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України громадянином ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_4 ) в зоні діяльності Волинської митниці ДФС у митному режимі «тимчасове ввезення» терміном до одного року з метою особистого використання. Посилання позивача на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей про транспортний засіб (марка, модель, номерний знак), судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято, оскільки з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 626046 від 18.05.2021, вбачається що в графі 5 «Керуючи транспортним засобом (марка, модель)» зазначена марка автомобіля «FIAT», номерний знак « НОМЕР_1 » (а.с. 8, 71). Також необґрунтованими є доводи позивача щодо не зазначення поліцейським посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, оскільки відповідно до копії оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 626046 від 18.05.2021, у графу 8 «До постанови додається» внесено додаток: «відео з камер 1929» (а.с. 8, 71). Таким чином, при дослідженні змісту постанови серії ДПО18 № 626046 від 18.05.2021, колегією суддів встановлено дотримання інспектором поліції вимог ч.2 та 3 ст.283 КУпАП при складанні постанови. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: прийняття постанови без розгляду справи, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема передбачені ч.8 ст. 121 КУпАП. За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України, і накладати адміністративні стягнення та враховуючи склад вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, зафіксоване у режимі відеозапису, обов`язку скласти в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення інспектор поліції не мав, а тому посилання апелянта на порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, колегія суддів відхиляє. З приводу посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Разом з тим, зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Крім того, позивача постановою, що оскаржується, притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (здійснив рух по трамвайним коліям зустрічного напрямку, чим порушив п. 11.9 Правил дорожнього руху України), проте позивачем не спростовано вчинення зазначеного правопорушення. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що керування позивачем транспортним «FIAT», номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, підтверджено належними і допустимими доказами. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Кодексу України про адміністративні правопорушення, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06.08.2021 по справі № 621/1442/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова