Постанова 4874 № 902/1061/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року Справа № 902/1061/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Дика А.І., представники учасників справи: позивач- не з`явився; відповідач- Геєць Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відповідача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Фуд Девелопмент» на рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2021, повний текст якого складено 09.03.2021, та на додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2021, повний текст якого складено 17.03.2021, у справі №902/1061/19 (суддя Матвійчук В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» м.Тульчин Вінницької обл. про стягнення 475 723 грн 72 коп. основного боргу, інфляційних та річних,- У грудні 2019 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» (надалі в тексті ТзОВ «Кван-тум Інтернешенел») про стягнення з ТзОВ «Фуд Девелопмент») 395 880 грн 58 коп. заборгованості по розрахунках згідно укладеного договору, 56 610 грн 92 коп. інфляційних втрат та 23 232 грн 22 коп. -3% річних.(т.1, арк.справи 3-6). Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.02.2021 у справі №902/1061/19 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 395 880 грн 58 коп. заборгованості по розрахунках, 53 166 грн 68 коп. інфляційних втрат, 23 232 грн 19 коп. -3% річних та 7 084 грн 19 коп. Крім того, додатковим рішенням від 13.02.2021 задоволено частково заяву Позивача та присуджено до стягнення з Відповідача додатково 22 336 грн 20 коп. відшкодування витрат на правничу допомогу.(т.2, арк.справи 80-92, 129-136). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість на загальну суму 395 880 грн 58 коп. виникла внаслідок невиплати Відповідачем винагороди за отриману ліцензію для надання прав на використання Системи за умовами Договору. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтова-ними і такими, що підлягають задоволенню є 53 166 грн 68 коп. інфляційних втрат та 23 232 грн 19 коп. -3% річних. Крім того, з огляду на розподіл витрат зі сплати судового збору, недоведеність наданих послуг на правову допомогу в межах даної справи в сумі попередньої оплати 11 780 грн, а також необхідності та недоведеності витрат за переклад документів 3 731 грн 35 коп. додатковим рішенням від 12.03.2021 суд першої інстанції частково задоволив заяву Позивача та визнав обґрунтованими і доведеним 22 336 грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду, в яких просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2021 та додаткове рішення від 12.03.2021 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та відмовити у присудженні витрат на професійну правничу допомогу.(т.2, арк.справи 149-150, 169-170). Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку Скаржника, суд надав не вірну оцінку Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017 та встановив, що за цим актом Позивач передав, а Від-повідач прийняв ліцензію на користування комп`ютерною програмою підтримки логістики Qguar WMS Pro, додатково на 8 робочих. Однак, Позивачем не було надано у користування Відповідача додаткової ліцензії на 8 робочих місць, Відповідач не встановлював Систему додатково на вказану кількість місць. Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №287 від 19.12.2017 не є Актом приймання-передачі додаткової Ліцензії, а також не є Додатковою ліцензією, оскільки Ліцензійним договором укладення сторонами даного Акту не передбачено. Відповідач вважає вис-новок суду неправомірним, оскільки він ґрунтується на неналежному доказі Акті здачі робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017, який за умовами договору не підтверджує передачу Ліцензії на право користування Системою виникнення обов`язку у Відповідача сплатити за надану Ліцен-зію. Крім того, Відповідач вважає безпідставним стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з детального аналізу договору про надання правничої допомоги, завдання №1, актів приймання-передачі послуг, рахунків, звітів виконавця вбачається, що перелічений в них обсяг послуг не пов`язаний із даною судовою справою. Заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 22 336 грн 20 коп. не підтверджені належними доказами, оскільки документи на підтвердження витрат не містять зв`язку із даною конкретною судовою справою, внаслідок чого у задоволенні вимог Позивача на відшкодування вказаної суми судових витрат слід відмовити в повному обсязі. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1061/19, а також ухвалено розглядати апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення в межах одного апеляційного провадження.(т.2, арк.справи 168,186). 24.05.2021 надійшов відзив Позивача, у якому він заперечує проти задоволення апеляційних скарг та просить залишити судові рішення першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 192-196). У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2021 представник Відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у призначене на 25.05.2021 судове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений в установленому поряд-ку. Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріалисправи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарсь-кий суд ВСТАНОВИВ: З матеріалів справи вбачається, ТзОВ «Квантум Інтернешенел»-ліцензіар та ТзОВ «Фуд Девелопмент»-ліцензіат 28.04.2017 уклали Ліцензійний договір №К-2813 (надалі в тексті Ліцен-зійний договір) за умовами пункту 1.1 якого ліцензіар надає ліцензіату визначену цим договором невиключну безстрокову ліцензію, що іменується надалі «Ліцензія», на використання у власній господарській діяльності ліцензіата прикладної комп`ютерної програми підтримки логістики під назвою Qguar WMS Pro, іменованої надалі «Система», а ліцензіат сплачує ліцензіару разову вина-городу за надане право використання Системи.(т.1, арк.справи 14-20). Право надавати ліцензії на використання Системи на території України отримане ліцензіа-ром на підставі договору про співпрацю №К-001 від 11.04.2008 від компанії «Quantum Qguar Sp.Z o.o.» (м.Краків, Польща), далі іменовану «Правовласник», яка є власником майнових прав інтелек-туальної власності на прикладні комп`ютерні програми під торговим знаком Qguar, що підтверд-жується документом №005729702 від 02.03.2007, виданим Бюро у справах гармонізації внутріш-нього ринку Європейського Союзу (товарні знаки, промислові зразки, моделі), і сертифікатом ком-панії «Quantum Software SA» (м.Краків, Польща), яка є розробником Системи.(п.1.2 Ліцензійного договору) Роботи з впровадження Системи на підприємстві ліцензіата виконуються ліцензіаром на основі договору впровадження №К-282 від 28.04.2017 за яким ліцензіат є замовником, а ліцензіар виконавцем (далі в тексті «Договір впровадження»).(п.1.3 Ліцензійного договору) Ліцензіату надається невиключна безстрокова Ліцензія на використання Системи у власній господарській діяльності для 12 (дванадцяти) робочих місць без права передачі третім особам. Під робочим місцем розуміється персональний комп`ютер або віддалений радіотермінал, що працює від бездротової мережі, на яких встановлено Систему.(п.п.2.1, 2.2 Ліцензійного договору). Під використанням у власній господарській діяльності ліцензіата розуміється його право виконувати наступні дії: -право встановлювати Систему на відповідній кількості робочих місць відповідно до п.2.1 цього договору; -право експлуатувати на відповідній кількості робочих місць відповідно до п.2.1 Договору всі передбачені функціональний описом можливості Системи в рамках власної господарської діяльності Ліцензіата; -право, змінювати налаштування Системи в межах, допущених інтерфейсом Системи; -право виготовити на будь-якому носії 1 (одну) резервну копію Системи.(п.2.3 Ліцензійного договору) Відповідно до п.2.8 Ліцензійного договору права, передбачені наданою Ліцензією, нада-ються ліцензіату безстроково та можуть бути втрачені у разі розірвання ліцензіаром даного дого-вору у зв`язку з порушеннями, наведеними у його п.п.2.8.1-2.8.6. Права на використання Системи в установленому цим договором обсязі надаються ліцензіаром ліцензіату до моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт етапу «Установка Системи на підприємстві замовника» в рамках договору впровадження.(п.3.1 Ліцензійного договору) При наданні прав на використання Системи ліцензіар надає ліцензіату Ліцензію на паперо-вому носії, що підтверджує право ліцензіата використовувати Систему в обсязі, встановленому Договором. У разі надання прав на використання Системи сторони складають акт приймання-передачі Ліцензії, який є належним свідченням правомірного володіння ліцензіатом наданими пра-вами на використання Системи.(п.п.3.2, 3.3 Ліцензійного договору). Підготовка акту приймання-передачі Ліцензії є обов`язком ліцензіара. Ліцензіат зобов`язу-ється протягом трьох робочих днів з моменту надання йому акту приймання-передачі Ліцензії повернути ліцензіару належним чином підписаний один примірник такого акту, або в той же тер-мін надати ліцензіару письмову мотивовану відмову від підписання такого акту.(п.3.4 Ліцензій-ного договору). За надання Ліцензії в обсязі, встановленому цим договором, ліцензіат згідно п4.1 Ліцензій-ного договору виплачує Ліцензіару разову винагороду в розмірі 472 760 грн 54 коп., крім того ПДВ 20% 94 552 грн 11 коп., разом з ПДВ 567 312 грн 65 коп. Встановлений п.4.1 розмір винагороди за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату підписання цього договору в розмірі 28,391298 грн. за 1 євро, еквівалентний сумі в розмірі 16 651,60 євро, крім того ПДВ 20% - еквівалент 3 330,32 євро, разом з ПДВ - еквівалент 19 981,92 євро.(п.4.2 Ліцензійного договору) Виплата винагороди, відповідно до п.4.4 Ліцензійного договору, проводиться ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів в українських гривнях на поточний рахунок ліцензіара. Виплата винагороди проводиться двома окремими платежами наступним чином: перший платіж у розмірі 30% від загального розміру винагороди, встановленого в п.4.1, цього договору, Ліцензіат здійснює в термін до 10.05.2017, включно на підставі рахунку Ліцензіара на здійснення першого платежу.(п.4.4.1) другий платіж в розмірі 70% від загального розміру винагороди, встановленого в, п.4.1. цього договору, Ліцензіат здійснює протягом 20 (двадцяти календарних днів з дати підписання Ліцензіатом акту приймання-передачі Ліцензії за цим договором на підставі рахунку Ліцензіара на здійснення другого платежу.(п.4.4.2) Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє безстроково (до моменту припинення Ліцензіатом використання Системи).(п.9.1 Ліцен-зійного договору). Договір підписано директорами та скріплено відтисками печаток Товариств.(т.1, арк. спра-ви 20). Матеріали справи свідчать, що 28.04.2017 Сторонами укладено Договір впровадження №К-282, за умовами якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт із впровадження на підприємстві Замовника прикладної комп`ютерної програми підтримки логістики «Qguar WMS Pro», іменованої надалі «Система», а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити виконавцю їх вартість.(т.1, арк.справи 150-159 На виконання положень Ліцензійного договору Позивачем надано Відповідачеві Ліцензію комп`ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro на 12 (дванадцять) робочих місць, про що між сторонами складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №134 від 03.07.2017 на загальну суму 567 312 грн 65 коп.(т.1, арк.справи 25). Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач сплатив Позивачу винагороду за Ліцензію для 12 робочих місць двома частинами: сума у розмірі 170 193 грн 80 коп. 01.06.2017, залишок винагороди в сумі 397 118 грн 85 коп. перераховано Відповідачем на поточний рахунок Позивача 06.09.2017.(т.1, арк.справи 30, 34). Окрім того, 28.04.2017 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Ліцензійного договору №К-281 від 28.04.2017, в рамках якої ліцензіар розширює додатково на 10 (десять) робочих місць обсяг наявної у ліцензіата Ліцензії на використання Системи у власній господарській діяльності, а ліцензіат сплачує ліцензіару разову винагороду за розширення обсягу наданої раніше Ліцензії.(т.1, арк.справи 21-22). За змістом п.2 Додаткової угоди №1 права на використання Системи в розширеному обсязі (надалі в тексті «Додаткова Ліцензія») передаються ліцензіату в термін до 03.07.2017 включно. А згідно п.3 під час передачі прав на використання Системи в розширеному обсязі ліцензіар надає ліцензіату Додаткову Ліцензію на паперовому носії, що підтверджує право останнього викорис-товувати Систему додатково на 10 (десяти) робочих місцях. Під час передачі Додаткової Ліцензії, сторони складають акт її приймання-передачі, який є належним свідченням правомірного воло-діння ліцензіатом наданими правами на використання Системи в розширеному обсязі. З моменту підписання акту приймання-передачі Додаткової Ліцензії ліцензіат отримує право встановити Систему додатково на десяти робочих місцях для використання у власній господарській діяльності на умовах, встановлених договором №К-281 від 28.04.2017.(п.п. 4, 5 Додаткової угоди №1) За надання Додаткової Ліцензії в установленому цією угодою обсязі ліцензіат сплачує ліцен-зіару разову винагороду в сумі 427 334 грн 46 коп., в т.ч.ПДВ 20% 71 222 грн 41 коп., що за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату підписання цієї угоди 28,391298 грн. за 1 євро, еквівалентно сумі 15051,60 євро, в т.ч.ПДВ 20% еквівалент 2508,60 євро. Виплата винагороди, встановленої п.6 цієї угоди, проводиться ліцензіатом шляхом перерахування грошо-вих коштів в українських гривнях на поточний рахунок ліцензіара протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі Додаткової Ліцензії за цією угодою.(п.п. 5, 6 Додатко-вої угоди №1). Матеріалами справи стверджується, що на підставі Додаткової угоди №1 до Ліцензійного договору ТзОВ «Квантум Інтернешенел» надало, а ТзОВ «Фуд Девелопмент» прийняло Ліцензію комп`ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro додатково на 10 (десять) робочих місць, про що сторони склали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №135 від 04.07.2017 на загальну суму 427 334 грн 46 коп. Платіжним дорученням №9992603938 від 05.09.2017 Відповідач сплатив на рахунок Позивача 427 334 грн 46 коп. за Ліцензію комп`ютерної програми згідно рахунку №143 від 04.07.2017.(т.1, арк.справи 26, 32). Також, 28.04.2017 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Ліцензійного договору №К-281 від 28.04.2017, в рамках якої ліцензіар розширює додатково на 8 (вісім) робочих місць обсяг наявної у ліцензіата Ліцензії на використання Системи у власній господарській діяльності ліцен-зіата, а ліцензіат, в свою чергу, сплачує Ліцензіару разову винагороду за розширення обсягу нада-ної раніше Ліцензії.(т.1, арк.справи 23-24). Права на використання Системи в розширеному обсязі (надалі в тексті «Додаткова Ліцен-зія») передаються ліцензіату в термін до 29.12.2017 включно. Під час передачі прав на викорис-тання Системи в розширеному обсязі ліцензіар надає ліцензіату Додаткову Ліцензію на паперо-вому носії, що підтверджує право на використання Системи додатково на 8 (восьми) робочих місцях.(п.п. 2, 3 Додаткової угоди №2). Під час передачі Додаткової Ліцензії, сторони складають акт приймання-передачі Додаткової Ліцензії, який є належним свідченням правомірного володіння ліцензіатом наданими правами на використання Системи в розширеному обсязі. Сторони погодили, що з моменту підписання акту приймання-передачі Додаткової Ліцензії, ліцензіат вправі встано-вити Систему додатково на 8 (восьми) робочих місцях для використання у власній господарській діяльності на умовах, встановлених договором №К-281 від 28.04.2017.(п.п. 4, 5 Додаткової угоди №2). За надання Додаткової Ліцензії в установленому цією угодою обсязі ліцензіат сплачує ліцен-зіару разову винагороду в сумі 341 867 грн 57 коп., в т.ч.-ПДВ 20% 56 977 грн 93 коп., що за офіційним курсом Національного банку на дату підписання цієї угоди 28,391298 грн. за 1 євро, еквівалентно сумі 12 041,28 євро, в т.ч. ПДВ 20% еквівалент 2 006,88 євро. Виплата винагороди, встановленої п.6 цієї угоди, проводиться ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів в українських гривнях на поточний рахунок ліцензіара протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підпи-сання акту приймання-передачі Додаткової Ліцензії за цією угодою.(п.п. 6, 7 Додаткової угоди №2). Пунктом 8 Додаткової угоди №2 Сторони погодили, що встановлений п.6 цієї угоди розмір винагороди в українських гривнях визначений з розрахунку еквівалента розміру винагороди, встановленого в п.6 цієї угоди і узгодженого сторонами курсу в розмірі 28,391298 грн. за 1 євро, підлягає зміні в разі зменшення/збільшення більш ніж на 10% узгодженого сторонами курсу в наступному порядку: у разі зміни офіційного курсу української гривні до євро, встановленого НБУ на дату під-писання акту приймання-передачі Додатковою Ліцензії, більш ніж на 10% по відношенню до узгодженого сторонами курсу, встановленого в п.8 цієї угоди (п.8.1); курс валюти на відповідну дату визначається згідно з офіційним курсом Національного банку України, який фіксується за посиланням http://www.bank.gov.ua/control/uk/indeх на відповідну дату. Матеріали справи містять Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №287 від 19.12. 2017, з якого вбачається, що договору ТзОВ «Квантум Інтернешенел» надало, а ТзОВ «Фуд Девелопмент» прийняло ліцензії комп`ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro на додаткових 8 (вісім) робочих місць на загальну суму 395 880 грн 58 коп., у т.ч. ПДВ 65 980 грн 10 коп. (т.1, арк.справи 27). Вважаючи, що несплата Відповідачем винагороди за додаткові 8 робочих місць порушує його права, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 395 880 грн 58 коп. заборгованості по розрахунках, а також 56 610 грн 92 коп. інфляційних втрат за період січень 2018 жовтень 2019 та 23 232 грн 22 коп. -3% річних за період з 27.12.2017 по 10.12.20219.(т.1, арк.справи 12-13). Як вже зазначалось, господарський суд Вінницької області рішенням від 25.02.2021 у справі №902/1061/19 задоволив позов частково, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Пози-вача 395 880 грн 58 коп. основного боргу; 53 166 грн 68 коп. інфляційних втрат, 23 232 грн 19 коп. -3% річних та 7 084 грн 19 коп. витрат зі сплати судового збору. Крім того, додатковим рішенням від 13.02.2021 частково задоволено заяву Позивача та присуджено до стягнення з Відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 22 336 грн 20 коп.(т.2, арк.справи 80-92, 129-136). Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне: Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України). Господарські зобов`язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених за-коном, але таких, які йому не суперечать. Предметом даного спору є стягнення боргу за надані послуги. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 28.04.2017 Договору між сто-ронами виникли правовідносини з надання ліцензії, оскільки такі відносини відповідають дефі-ніції ст.1109 ЦК України: коли одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його вико-ристання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.(ч.ч.3-7 ст.1109 ЦК України) Сторонами не заперечується, а матеріалами справи стверджується факт існування правовід-носин на підставі договору від 28.04.2017. Договір не оспорений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним в силу ст.204 ЦК України. Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського ін-тересу. Зобов`язанням, відповідно до ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належ-ним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів циві-льного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборо-ту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.ст. 525, 526 ЦК України). Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що за умовами Договору та До-даткових угод Позивач взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу визначену цим договором невиключну безстрокову ліцензію на використання у власній господарській діяльності ліцензіата прикладної комп`ютерної програми підтримки логістики під назвою Qguar WMS Pro, а ліцензіат зобов`язався сплатити ліцензіару разову винагороду за право використання Системи. При цьому, матеріали справи свідчать, що на виконання умов Ліцензійного договору і Додат-кових угод №1 та №2 Позивачем передано за актами приймання-передачі ліцензії на 12 робочих місць, вартість яких оплачена двома частинами: сума у розмірі 170 193 грн 80 коп. 01.06.2017, залишок винагороди в сумі 397 118 грн 85 коп. перерахований Відповідачем на поточний рахунок Позивача 06.09.2017.(т.1, арк.справи 30, 34); Ліцензія на 10 робочих місць оплачена в сумі 427 334 грн 46 коп. 05.07.2017 (т.1, арк.справи 32). Доказів сплати Ліцензії на додаткових 8 робочих місць матеріали справи не містять. Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що Відповідач не використовував і не викорис-товує комп`ютерну програму з розширенням у 8 робочих місць, Позивачем не було надано Додат-кової ліцензії на 8 робочих місць та Акту приймання-передачі Додаткової ліцензії. Із зазначених мотивів Відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для її використання та оплати, при цьому Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №287 від 19.12.2017 не є актом приймання-передачі додаткової Ліцензії, а також не є Додатковою ліцензією, оскільки Ліцензійним договором не передбачено складання сторонами даного Акту. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що первинним документом, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгал-терський облік та фінансову звітність в Україні», є документ, який містить відомості про господ-дарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбу-тися реальний рух активів. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару інши-ми доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Така правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за актом здачі-прий-мання робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017, Позивачем передано, а Відповідачем прийнято «Ліцензію комп`ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro, додатково 8 робочих місць». Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017 містить такі обов`язкові реквізити, як: назву документа; дату його складання; місце складання; номер; назву та реквізити юридичних осіб (замовника і виконавця); зміст та обсяг господарської операції. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017 підписаний представни-ками ТзОВ «Квантум Інтернешенел» та ТзОВ «Фуд Девелопмент» та містить відтиски печаток сторін, тому є належним доказом на підтвердження передачі Позивачем Відповідачеві Ліцензії комп`ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro на додаткових 8 робочих місць. При цьому, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №134 від 03.07.2017 та №135 від 04.07.2017 є аналогічними за формою Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017, прийняття Ліцензії за якими Відповідачем не оспорюється. Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що встановлений курс валют НБУ на дату підписання Акта здачі-приймання прав на використання Системи в розширеному обсязі, більш ніж на 10% перевищив офіційний курс української гривні до євро, встановлений НБУ на дату підписання Додаткової угоди №2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору, та станом на 19.12.2017 складав 32,876952 грн. за 1 євро, Сторони, керуючись умовами п.4.3.3 Ліцензійного Договору та умовами п.8, п.8.1, п.8.2 Додаткової угоди №2 від 28.04.2017 до нього, змінили розмір винагороди в українських гривнях за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі та пого-дили, що Відповідач має сплатити на користь Позивача разову винагороду у розмірі 395 880 грн 58 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 65 980 грн 10 коп. Погоджений сторонами розмір винагороди за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі на підставі Додаткової угоди №2 від 28.04 2017 до Ліцензійного Договору був зафіксований сторонами в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №287 від 19.12.2017, при цьому відповідно до умов п.4.3.3 Ліцензійного Договору додаткова угода до Ліцензійного Дого-вору не складалась. Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не при-ступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або за-коном. Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідаль-ності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК Укра-їни). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняю-ться права та обов`язки сторін зобов`язання. Враховуючи встановлення факту надання Позивачем послуг в межах предмету Договору та Додаткових угод, а також у зв`язку із відсутністю доказів оплати прийнятих ліцензій на додат-кових 8 робочих місць на суму 395 880 грн 58 коп., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині. Позивач також заявив до стягнення 56 610 грн 92 коп. інфляційних втрат за період січень 2018 жовтень 2019 та 23 232 грн 22 коп. -3% річних за період з 27.12.2017 по 10.12.20219.(т.1, арк.справи 12-13). Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується, що обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 53 166 грн 68 коп. інфляційних втрат та 23 232 грн. 19 коп. -3% річних. У стягненні решти інфляційних та річних правомірно відмовлено у зв`язку із допущенням арифметичних помилок при нарахуванні. Крім того, відмова в позові в цій частині не оспорюється. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що-до часткової обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості та відсотків річних, тому апеля-ційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, Відповідач оспорює додаткове рішення, оскільки вважає, що заявлені до відшко-дування витрати на правничу допомогу в сумі 22 336 грн 20 коп. не підтверджені належними доказами, а документи на підтвердження витрат не містять зв`язку із даною конкретною судовою справою, внаслідок чого у задоволенні вимог Позивача на відшкодування вказаної суми судових витрат слід відмовити в повному обсязі. Колегія суддів враховує, що відповідно до приписів статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допо-могу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експер-тизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з приписами статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За резу-льтатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподі-лу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу ад-воката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу до-помогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правни-чої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правни-чої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на під-ставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судо-вих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відпо-відних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репута-цію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, Позивача у справі №902/1061/19 представляла адвокат Захарова Ольга Олександрівна, на підтвердження повноважень якої до матеріалів справи надано копію ордеру серії АІ №1019364 від 14.01.2020, виданого Адвокатським об`єднанням «Моргун та партнери» на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ «Квантум Інтернешенел» на підставі договору про надання правової допомоги від 13.12.2019. Крім того, 13.12.2019 сторонами за Дого-вором підписано Завдання №1 до Договору про надання правничої допомоги від 13.12.2019.(т.1, арк.справи 110; т.2, арк.справи 48-55). Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має спла-тити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження факту надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Захаровою О.О. під час розгляду справи, яка є старшим партнером Адвокатського об`єднання «Моргун та партнери», Позивачем надано копії наступних документів (т.2, арк.справи 56-71): - рахунок-фактуру № 01 від 12.12.2019 на суму 11 780 грн.; - платіжне доручення №458 від 19.12.2019 на суму 11 780 грн.; - Акт приймання-передачі наданих послуг від 04.03.2020 на суму 22 336 грн 20 коп.; - рахунок-фактуру № 02 від 04.03.2020 на суму 22 336 грн 20 коп.; - платіжне доручення № 101 від 04.03.2020 на суму 22 336 грн 20 коп.; - звіт про витрати на суму 1488 грн; - Акт приймання-передачі наданих послуг на суму 1488 грн; - рахунок-фактуру № 03 від 04.03.2020 на суму 1488 грн; - платіжне доручення № 102 від 04.03.2020 на суму 1488грн; - рахунок-фактуру № 04 від 19.02.2021 на суму 3 000 грн; - платіжне доручення № 562 від 19.02.2021 на суму 3 000 грн. З Акту приймання-передачі наданих послуг від 04.03.2020 на суму 22 336 грн 20 коп, вба-чається, що він містить розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги позивачу, за яким Адвокатом Виконавця: 1) на вивчення матеріалів справи витрачено 2 год. вартість послуг склала 4 963 грн 60 коп.; 2) на участь у судовому засіданні Господарського суду Вінницької області (з виїздом в інше місто) витрачено 3 год. вартість послуг склала 7 445 грн 40 коп.; 3) на ознайомлення в матеріалами справи витрачено 1 год. вартість послуг склала 2 481 грн 80 коп.; 4) на підготовку відповіді на відзив на позовну заяву витрачено 3 год. вартість послуг склала 7 445 грн 40 коп. Загальна сума гонорару за означеним Актом склала 22 336 грн 20 коп. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених витрат за вказаним Актом в сумі 22 336 грн 20 коп. обґрунтовано належними та допус-тимими доказами, розрахунок заявленої суми відповідає умовам Договору.(9 год. (100 дол. США 1 год.) = 900 дол. США, що станом на 04.03.2020 еквівалентно 22 336 грн 20 коп.). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього роз-міру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269). Жодних підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на належне виконання покладеного на суд першої інстанції обов`язку щодо мотивації додаткового рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилен-ня доводів Відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесу-ального права та свідчить про справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі з належним застосуванням принципів господарського судочинства згідно з части-ною 3 статті 2 ГПК України. Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Відповідача не встановлено. Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задо-волення. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваних рішень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Девелопмент» на рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2021 та на додаткове рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 13.03.2021 у справі №902/1061/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/1061/19 повернути до господарського суду Вінницької області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Бучинська Г.Б.